шо нового

Тетяна Сидоренко (м.Київ)

Двадцять хвилин

Дощ не припиняється вже кілька днів. Пострілів давно не чути. Тут так холодно, і їсти нема чого. Вибух зруйнував не лише вікна, але й стіни. Від протягу ворушаться шматки обгорілих тканин. Інколи гавкають собаки, коли женуться за кішкою або за мною, коли я намагаюся вийти на вулицю. Тому я вже кілька днів сиджу тут, відколи почався дощ. Я вже кілька тижнів не бачила людей. Мені це не подобається, маю якесь недобре передчуття. Та й собак щось поменшало. Здається, в мене температура. Я все частіше втрачаю свідомість. Марно сподіватися на порятунок. Ніхто не прийде. А якщо і прийде, то буде пізно: я помру від голоду або лихоманки.

Читать дальше...
17:01/01.09.2009 автор: Тетяна Сидоренко (м.Київ)

реклама



наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode