шо нового

Василь Махно (м.Нью-Йорк)

Бачити вухом — слухати оком

країна яку об’їхав і якій читав
перед якою книжку свою гортав
сповідався митникові на кордоні
помінявши «Козу» на «Бункермуз»
їй любити мене не мус
ні коли — нагий ні коли — в короні

Читать дальше...
00:19/13.05.2016 автор: Василь Махно (м.Нью-Йорк)

Венеціянський лев: Про Iосіфа Бродського

Василь Махно (м. Нью-Йорк)

Почну з того, що холодною весною 2008 року, сидячи на веранді італійського ресторану в мангетенському районі Литтл Італі з Евою Гоффман, ми розмовляли про усякі дрібниці.
Ева попивала джин із тоніком, а я — пиво, Ева — колишня редакторка «Нью-Йорк Таймсу», письменниця та есеїстка, що 13-літньою дівчинкою виїхала з родиною з Кракова до Ванкувера, переклавши виїзд на власні відчуття життя у новій мові. І як виявилось: частково пов’язана із Тернопільщиною.
Зовсім випадково мова зайшла про Іосіфа Бродського, випадково чи ні, але ми перекинулись кількома словами про поета, котрий, до речі, мешкав неподалік в будинку на 44 Morton Street. Неподалік — це, звичайно, метафора, хоч не така вже гіперболізована, бо Литтл Італі сусідить з Сого, яке, своєю чергою, сусідить із Гринич Віллідж, а це, справді, кілька кварталів.
Ева, поміж іншим, згадала недавній випадок зі своїми студентами із Гантер Каледжу, в якому вона викладає як запрошений професор: до одного заняття вона роздала тексти, котрі, на її переконнаня, мали б найкраще ілюструвати тему пам’яті. З-поміж інших, було й одне есе Бродського «Півтора кімнати», написане свого часу англійською, і на превелике Евине здивування якась частина із її студентів про Іосіфа Бродського нічого не чула. Після цього ми ще скрушно поговорили щось, на зразок, про час і пам’ять. Офіціянт приніс рахунок. І, розпрощавшись, ми пішли хто куди. Цілковито нью-йоркське завершення зустрічей: розчинитися, наче цукор у каві.

Читать дальше...
21:10/02.03.2011 автор: Василь Махно (м.Нью-Йорк)

Бомжиха пiд баян полоще в горлi вересень…

Музика в місті

в місті в якому зливаються джаз і помиї
псота бездомна клумби й дерева підлиє
сука руда віджене голубів й театралів
втягне цицьки що звисають і витягне лапи
музика з чорного входу й застояний запах
я серед площі — і луни що бродять по залі
 
цього театру — приліг собі ситим бульдогом —
й суці¬дворняжці віддав цілу площу — і Богом
прощений він і навіть забутий у вересні
просто бухий — забулдига від сну провінційності
в місті — крім джазу — існують устояні цінності:
свідки Єгови — місцева «Просвіта» — єресі

Читать дальше...
23:20/01.09.2010 автор: Василь Махно (м.Нью-Йорк)

реклама




наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode