шо нового

Ярослава Литвин (м. Біла Церква)

«IндиГо» (витримки)

— Слухай, Маня, а ти там така сама?
— Там? В розумінні «така сама»?
— Ну, стара…
— Ні, — прожувала лимон. — Там мені дванадцять років. Я ходжу до школи. І загалом щаслива дівчинка, бо що ж за проблеми у підлітків — хлопці, пістряві журнали, сопливі пісеньки симпатичних пациків, найкрутіші чобітки на паралелі й дванадцятки у щоденнику. Власне, чи так усім здається. Моя бабка з мамою так і думають, що встромити мені до рота чупа¬чупс і в руки дати модну мобілку — ось і їх батьківські обов’язки виконані.
— Ти любиш якогось хлопчика? Ну, там, зустрічаєшся, у такому ж віці, здається, зустрічаються.
— Нікого я не люблю!!! — знову потяглась за коньяком. Вона його заничкувала собі під спину. Тому швиденько сьорбнула з її склянки. Коньяк не йшов після чаю. Але стало легше. Коліна легенько дріботіли. Ми взяли занадто близьку орбіту, пішли у мої закамарки.
— Навіть маму і папу?
— Я нікого не люблю. І нічого. Хоча й писала у анкеті, її Ліда Оліфен (я її кличу Олігофреном, вона типу іноземка) приносила. Всі дівки в класі її заповняли, це обов’язково. Уявляєш, там такі дурні питання. Про улюблений фільм…

Читать дальше...

реклама




наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode