шо нового

поэзия

Форумы портала

гей брати наші хворі на сказ

  • автор: sokolan_olena
  • e-mail: sevast.wings@gmail.com

Гей, брати наші, хворі на сказ,
На цироз від дурних ідей.
Ви гадали- вбивали нас?
А вбивали своїх дітей

В вашім маренні ми скоти
Перед трапези короля.
А насправді це ви кати,
І під вами дрижить земля

Висихають трава і льон,
Замість річок пітьма плювків.
Ви гадали- це ваш прокльон?
Ні, це стогони матерів,

Що шукають між рук і ніг,
Між кривавого сир-шмаття,
Душі милих своїх синів,
І хоч трохи у них життя.

Що шукають у собі сил
Хоронити живих мерців
Серед сотень живих світил
Серед тисяч мертвих катів

Гей, брати наші, хворі на сказ,
На зкривавлених вівтарях
Ви гадали розп'яли нас.
А насправді- свого царя. ..

опубликовано: 20:06/03.09.2014

Форумы портала

гробы

  • автор: sokolan_olena
  • e-mail: sevast.wings@gmail.com

Гробы, гробы, гробы, гробы –
Осина, дуб, эмаль.
Гробы из газовой трубы.
И в каждый гроб – медаль.

И в каждый гроб агитплакат,
Чтоб даже в небесах
Ты помнил, мертвый старший брат,
Фашистов в сапогах.

И каждой матери твоей
Нашкрым и триколор.
Так легче хоронить детей
Куда-то под забор.

Гробы по почте, в поездах,
На кораблях гробы.
И лезет вместо газа страх
Из газовой трубы.

Как на колодах карт таро,
Повешенных рабов,
Читая метки и тавро,
Достанут из гробов.

И пухлый батюшка с крестом
Споет за упокой.
А ночью полным крови ртом
Сольется с сатаной…

опубликовано: 20:04/03.09.2014

Форумы портала

Русский офицер.

  • автор: Виктор Уральский
  • e-mail: posvic@list.ru

Во Пскове,в Костроме иль на Смоленщине
Родился ты в заботливой семье
И было тебе дедами завещано
Служение родной свой земле.

Не мог и думать ты, прощаясь с близкими,
Что даст тебе команду президент
Идти войной степями украинскими,
Как тем солдатам группы армий "Центр".

Тебе своей земли вполне достаточно,
Ты здесь растил детей, друзей обрел,
Но жизнь твою швыряет босс припадочный
Легко, как карту, на игральный стол.

Ты русский офицер - потомок воинов,
Прославивших себя в борьбе со злом,
Но памяти высокой их достойно ли
Фанатику служить послушным псом?!

Стрелять в того, кто просто, не геройствуя
Тебя прикрыл в Афгане от свинца?
Коль выживешь, дадут ли жить в спокойствии
Навеки замолчавшие сердца?

А сгинешь, привезут в рефрижераторе,
Схоронят на погосте втихаря,
Привычно объяснив ревущей матери,
Правдиво впрочем, что погиб зазря.

опубликовано: 12:32/30.08.2014

Форумы портала

Сон

  • автор: Костюченко Ирина
  • e-mail: irko41274@yandex.ru

В тревожном сне, с том мире зыбком,
Между реальностью и сном,
Я вижу тень, и кто-то близкий
Плывет, как призрак, над землей.

За ним бегу, кричу и плачу,
Казалось, вот - достать рукой,
Остановить скорей, иначе,
Сей мир покинет он земной.

Уж догнала. Плеча касанье,
И растворился призрак мой,
И лишь холодное лобзанье,
И взмах прощальный мне рукой.

Я просыпаюсь, но в сознаньи
Мой сон какой-то неземной,
Какое счастье - пониманье,
Что это был всего лишь сон...

опубликовано: 15:04/27.08.2014

Форумы портала

Увы...

  • автор: Костюченко Ирина
  • e-mail: irko41274@yandex.ru

В динамиках скрипит усталый блюз,
Над нами пролегает Млечный Путь,
Он навевает тонким ароматом грусть,
И нам от прошлого, увы, не ускользнуть…

Бездушно светят звезды свысока,
И с этого пути уж не свернуть,
Была любовь когда-то глубока,
Но этого, увы, нам не вернуть…

Жизнь на душе оставила следы,
Мечту не удалось нам обмануть,
Сегодня мы чужие, я и ты…
И время вспять, увы, не повернуть…

опубликовано: 15:03/27.08.2014

Форумы портала

Сердце плачет уже навзрыд

  • автор: Костюченко Ирина
  • e-mail: irko41274@yandex.ru

Сердце плачет уже навзрыд,
Сводки хуже все и страшней,
Мозг мой взорван и весь изрыт
Гусеницами новостей…
Мир наш становится все черней,
Все печальней судьба,
Слышится громкий плач матерей,
Горе в нем и беда…
Нас убивает эта война,
Души, умы, сердца,
В ней умирает и наша страна,
И этому нет конца…
Смерть устроила чумной пир,
Кто-то ей в этом помог,
Мы не сумели сберечь наш мир,
Да поможет нам Бог…

опубликовано: 15:02/27.08.2014

Форумы портала

Ранковий кави аромат

  • автор: Костюченко Ирина
  • e-mail: irko41274@yandex.ru

Ранковий кави аромат
Дарує зранку нам натхнення,
Дає наснагу устократ
Поринути над сьогоденням.

Ніколи в каву не кладіть
Вчорашні спогади болючі,
Зумійте серцем зрозуміть,
Пройшло, що було неминучим...

Додайте цукор сподівань,
Надій, що прагнуть у майбутнє,
Без зайвих часу міркувань,
Відчуйте присмак незабутній.

Чарівні думи, відчуття,
Дарує філіжанка кави,
І кожен день цього життя
Живіть щасливо і яскраво.

опубликовано: 15:01/27.08.2014

Форумы портала

На тебе было желтое платье

  • автор: Костюченко Ирина
  • e-mail: irko41274@yandex.ru

На тебе было желтое платье,
И шел дождь…
Мне казалось – вот это счастье!
И ты не уйдешь…

Я ловил непослушные капли,
Слушал твой смех,
Верил, что не угаснет
Страстность любовных утех…

Надеялся – ты со мною
Будешь рядом всегда…
Но ты растворилась водою
Дождливого дня…

опубликовано: 15:00/27.08.2014

Форумы портала

Балкони

  • автор: Shante
  • e-mail: tooooonya@mail.ru

Заздрити не побудованим балконам
Як дітям ненароджених батьків
Під нахилом таємної історії
Із наклепом божественних країн.
І те, що сите – не помре від голоду
І в Африці не буде холодів
І казка не повернеться до молоді,
Якщо в дитинстві нею не хворів.
І щастя не прийде в зневірення
І ласка не прорветься крізь гарячу сталь,
Каміння не втрачає світла грації,
Балкони не жалкують про печаль.

опубликовано: 13:38/27.07.2014

Форумы портала

Правда всегда одна

Екатерина Еремина
  • автор: Екатерина Еремина
  • e-mail: YKati@ukr.net

Правда всегда одна!
Как не носись со своей точкой зрения,
Чтоб не услышал ты, чтоб не увидели твои глаза,
Правда - одна, она останется без изменения.

Ложь - как дешевый, карточный трюк.
Вызывает восторг у обывателя, у любителя.
Мягкий, податливый мозг крошит плуг -
У телеэкранов собрались телезрители.

"У меня своя правда, у тебя своя!"
Нет, друг, хорошо ты устроился. Так не бывает.
Повторяюсь: Правда всегда одна!
Она, просто, не в моде, ее не вещают.

Она не так понятна, не так приятна, как ложь.
Сидит в тишине, пока всем сердцем не позовут.
Ну, а когда приходит, достает свой нож:
"Куда тебе, чтоб по-больней, воткнуть?!"

"Тогда уж лучше заблуждение"?!
Ну, не скажи. Ведь в заблуждение человека вводит человек.
Твой выбор - кто ты: кукла из палена,
Или шедевр, который сам творит свой век.

Так что я от тебя хочу?!
Тебе нет дела до меня,поэтому и отвечать не стану.
Я только у семьи, я у детей твоих потом спрошу:
Какая правда у отца была, когда на ваших улицах стреляли?!

...

Так много света в тебе.. Мир у твоих ног.
Любовь и жизнь даны лишь раз и это не изменишь.
Так что ж ты правду поделил на запад и восток?!
А сердце на двое свое не делишь?!

опубликовано: 22:00/06.06.2014

Форумы портала

Paslavskaya (Диалог)

Paslavskaya
  • автор: Paslavskaya
  • e-mail: siamka@ukr.net

Диалог

Часто интрига таится внутри,
Часто себе мы вопрос задаём: -
"Поговорить? Или мимо пройти?",
Но лишь улыбкой надежду даём.
Нет не могу! Не хочу! Не сумею!
Сжав кулаки, гордо скажешь ты: - "Неееее..."
Всё же внутри душу что-то, но греет..
И диалог прозвучит в голове:

Он: Здравствуйте милая! Очень красивая!
Она: Здравствуйте Вам! Жаль погода дождливая!
Он: Это не страшно. Быть может под крышу?
Она: Это намёк на кафе? Или выше?
Он: Что ж предложить, перепутались мысли?
Она: Вы предлагайте, а я поразмыслю!
Он: Что же Вы любите? Кофе, ситро?
Она: Деликатесы, с Молдовы вино!
Он: Вы прихотливы, как я погляжу.
Она: Если не нравится, я не держу!
Он: Что Вы? Загадочно и интересно,
Она: Да неужели? Больно уж лестно!
Он: Вы не простая. Хочу я спросить..
Она: Да Ради Бога! Люблю говорить.
Он: Что б Вы хотели и ждёте чего?
Она: Сильно любили чтоб прежде всего!
Чтоб на руках меня часто носили,
Вам же, поверьте, носить не под силу.
Он: Ну почему говорите Вы так?
Вроде силён я, совсем не слабак!
Она: Да говорю... проверяла когда-то,
Всем оказалось чуть-чуть слабовато!
Он: Опыт большой? У такой молодой!
Значит поклонники рвутся толпой.
Она: Есть, не скрываю, не много, не мало,
Но вот чего-то всегда не хватало!
Он: Верю! Красива, умна и открыта,
Много талантов наверное скрыто?
Она: Да, раскрывать всё сейчас я не стану,
Он: Нууу, расскажите! Молю! Не устану!
Она: Может мы всё же куда-то пойдём?
Ну, например, на чаёк с имбирём?
Он: Да, Вы простите, заслушался слишком,
Налюбоваться хотел я с излишком!
Она: Что ж, интересно, пожалуй, шанс дам!
Он: Вам я навек благодарен, мадам!

опубликовано: 17:26/28.05.2014

Форумы портала

"я играю на гармошке..на свою беду"

  • автор: Vasilisochka
  • e-mail: Alla-Vaskovska@yandex.ua

Смарагд лісів і золото полів,
не чутні завмирання атмосфери.
Серед високих загадкових гір
Хотів ти починати нову еру,

Але помер у пащі полонин,
тепер твоя могила – круча.
Заплакав стиха бідний селянин,
бо його сонце стало знов пекучим.

Тебе позвуть рівнинні тихі ріки,
зашелестять могутнії ліси.
Ти ж був народженим щоб не зітліти,
а помирав, бо так втекти хотів.

Тебе вела кардіограма неба,
електриком закута у дроти.
На мить забув,що кожен сам за себе:
як не виходить плавати -лети.

опубликовано: 22:28/13.05.2014

Форумы портала

Два народа

Миронов
  • автор: Миронов
  • e-mail: metik200@mail.ru

Белеет стройная березка на опушке
и украшает русскую весну.
Так само стовбуром рівненьким гнучким
біліе в українському лісу.

Открытыми просторными лугами
рассыпалась зеленая трава.
І українськимі широкими степами
розлилася и пахне черемша.

Снігами вкритих верхівок Катпатів
літає вітру дзвінкая луна.
Через поляны и горы Алтая
прольется его мощная волна.

Струмки, що проорали степи
впадають водами своїми у Дніпро.
Ручьи, что мчаться сквозь луга, поляны
наполнят Волги стройное русло.

Скажи на милость, деспоту в угоду,
поднял на брата ты свой автомат.
Ти думаєш, що вистрілити зможеш?
Ти хочеш крові братської, солдат?

Над головою, журавлиным криком,
раздалась птиц печальная мольба:
"Будь ласка, зупиніться, браття!
Такого зла не прощуть небеса!

Не исполняйте прихоти злодеев!
Это не наша - ихняя война!
У нас одна колиска, два народи!
Одна в нас кров, одна у нас душа!"

опубликовано: 18:45/04.05.2014

Форумы портала

Спи дитино

Миронов
  • автор: Миронов
  • e-mail: metik200@mail.ru

В ліжечку мала дитина тихо засинає.
Того часу в нічнім полі постріли лунають.
Не мерехче навіть зірка у вікно кімнати.
Мерехтять вогники кулі біля скронь солдатів.
Ані штори, ані ліжка вітер не чепає.
Там у полі над окопом дзвоном він лунає.
У кімнаті, де дитина, шуму не почюти.
Над окопами у полі тількі свист куль й чути.
Засипаючи дитина тихо позіхає,
А солдат всю ніч у Бога про життя благає.
В теплім ліжечку дитина у вісні літає,
А солдат у тому полі тихо замерзає.
Ненька дитинки тієї ніччю спочиває,
А солдата бідна мати додому чекає.
Спи дитино тихо й ніжно, бо у тому полі
Цілу ніч не сплять солдати заради тебе й волі.

опубликовано: 21:31/03.05.2014

Форумы портала

Час плине швидко

Миронов
  • автор: Миронов
  • e-mail: metik200@mail.ru

Час плине швидко
І не зупинить.
Час плине швидко,
Як струмок бринить.
Час плине швидко,
Від нього не дітися,
Але в душі він може зупинитися.
В душі не має часу,
Нема діб.
Душа не має часу,
Як і Всесвіт.
Душа не має часу,
Як і Бог.
Пізнай ж душі своєї Всесвіт
І зрозуміешь, що і Бог в тобі.

опубликовано: 16:50/03.05.2014

Форумы портала

Стрибок

  • автор: Алетея
  • e-mail: pensivemar@gmail.com

Крізь прірви знак
Вкладав мету
Програв життя.
То самоти
Прийшла пора,
Відкрила шанс
Замкнула все.
Тепер мару
Ловити час,
Та тільки страх
Веде тепер.

опубликовано: 16:11/29.04.2014

Форумы портала

Сопілка

  • автор: Алетея
  • e-mail: pensivemar@gmail.com

Сопілки пісня
Голосить тужно
І крає душу.
Порве сльозами
І впаде камінь.
Носити мушу
Його віками
Бо нездоланний.
І безталанний
Зійде ланами
Забутий нами.
Та нездоланний.

опубликовано: 16:09/29.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Я пригадав ту теплу ніч...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Я пригадав ту теплу ніч
І той серпневий зорепад –
Летіли зорі зусібіч
Й зникали раптом поміж хат.

Через дорогу темний ліс,
І явори побіля тину,
І стежка через луг навскіс,
Й жаби стрекочуть без упину.

Додому, ніч бо, треба йти.
Та у садочку біля сливи
Мене цілуєш палко ти,
І ми удвох такі щасливі.

Іще секунда, півхвилини…
І поцілунки ще останні
Із дивним присмаком малини,
Що щезне згуб лиш на світанні.

опубликовано: 22:56/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Накрила місто темна ніч...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Накрила місто темна ніч –
Мороз на вікнах скло розпише.
Зима холодна цьогоріч,
Та погляд твій ще холодніше.

В твоїх очах холодний лід,
Тепла в них зовсім не зосталось.
Твої слова – колючий глід,
Скажи мені, чому так сталось.

Гірчить кохання, мов мигдаль,
Хіба такого ми чекали.
Любов втекла від нас, нажаль,
Її ми чимось налякали.

Немов в полоні у біди,
Немов у клітці серце билось…
Прокинувсь раптом – поряд ти,
Це ж треба, щоб таке наснилось… )))

опубликовано: 22:55/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Коло річки, коло броду

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Коло річки, коло броду
Розпустила косу
Та занурилась у воду
Біля верболозу.

В небі зорі. Місяченько
Світить над вербою
Й, немов парубок, тихенько
Дивиться за мною.

Як ступаю я легенько,
Й брижиться водиця,
Як купається гарненька
Молода дівиця.

опубликовано: 22:54/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN З одного боку хати горобина...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

З одного боку хати горобина,
А з іншого, у квітнику, бузок.
Цвіте біля колодязя калина,
Даруючи криниці холодок.

Гудуть в садочку бджоли біля вишні.
Від аличі п’янливі аромати.
Обожнюю я ці липневі тижні.
І солов'ї співають серенади.

На гребні хати сокорить сорока.
Спішить усі новини розказати.
Ой, розійшлась поштарка білобока,
Кричить вона, немов з трибуни, з хати.

Уздовж межі є аґрус і порічка.
А в тім кутку кущиться бузина.
Затим город, левада, стежка, річка…
А там болото, мабуть низина.

Якщо захочеш наловити риби,
То на ставок, за греблю в комиші.
До пастухів опісля до колиби.
Їм принесімо з рибою коші.

І проти ночі буде з риби юшка…
І просто неба сон на купі сіна.
У темряві темніє ліса смужка.
Добраніч, моя рідна Україна!

опубликовано: 22:53/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Закружляли в небі хмари...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Закружляли в небі хмари,
Круки закружили.
Припиняймо браття чвари,
Поки нас не вбили.

Поки нас не розіп'яли
За гріхи та злочини.
Доки кров'ю не залляли
Шляхи та узбочини.

Разом ми непереможні,
Нас не подолати.
Ще на витівки спроможні
Козаки-солдати.

Ще живі народ і мова.
Жива Україна.
Ще зірниця світанкова
Стріне біля тину.

Ми звоюємо свободу
Один раз – назавжди.
І за неї, якщо треба,
Живоття віддавши.

опубликовано: 22:52/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Сивим снігом лани запорошені...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Сивим снігом лани запорошені.
Замерзають в повітрі слова.
На землі нашій гості непрошені.
Отже, битва чекає нова.

Оселедець на макітрі,
Запах крові у повітрі,
Час до бою вже.
Досить, годі жартувати,
Най від сорому і зради
Доля вбереже.

Вже накази про збір проголошені.
Розставання приходить пора.
Біля тину у свитці поношеній
Знов зажуриться мати стара.

Оселедець на макітрі,
Запах крові у повітрі,
Час до бою вже.
Досить, годі жартувати,
Най від сорому і зради
Доля вбереже.

Ся домів повернути нам хочеться.
Поталанить в цім, звісно, не всім.
Порох шляхом за кіньми клубочиться.
"Дочекайся мене, рідний дім…"

Оселедець на макітрі,
Запах крові у повітрі,
Час до бою вже.
Досить, годі жартувати,
Най від сорому і зради
Доля вбереже.

опубликовано: 22:50/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Надворі дощ, а я в кав'ярні...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Надворі дощ, а я в кав'ярні.
Людей чимало. Легкій гомін.
Тут пережду хвилини хмарні.
До того ж бік мій гріє комин.

Сиджу один, біля віконця.
Чекаю тістечка і каву,
Коли з-за хмари вийде сонце…
Може замовлю якусь страву?

Дощ припустив. Вже є калюжі.
Стрибають перехожі смішно.
Дощ розійшовся, бачу, дуже.
А тут так затишно, утішно,

Неначе вдома на дивані…
Духмяний напій на столі.
"Сідайте-но до мене, пані,
Самому сумно щось мені.

Ви звіддаля? …А я тутешній.
Поїм хоч тістечка нарешті.
І каву, завдяки дощу.
Давайте, я Вас пригощу?"

Ми розмовляли, плинув час,
Допоки дощ йшов, у кав'ярні.
Звучав з колонок падеграс,
Й думки з'являлися примарні.

Ми раптом перейшли на "ти".
Парфуми, на душі тривога…
Беру ся в руки – треба йти.
Вклонивсь: "До зустрічі, небого".

опубликовано: 22:49/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Минають дні, минають ночі…

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Минають дні, минають ночі…
Й чомусь складаються в роки.
Я пригадав твій сміх дівочий
І дотик теплої руки.

Я пригадав вишневий смак,
Що дарували твої губи.
Чому в житті буває так –
Нас відділяє крок від згуби.

Накриє спогадів потік
Раптово, часом серед ночі.
Іще один минає рік,
А серце у минуле хоче.
Пірнаю в спогадів ручай,
Аж серце розриває груди.
Та все минуло – вибачай,
Те що було, уже не буде.

Минають дні, минають ночі…
Й чомусь складаються в роки.
Чому душа в минуле хоче?
Чому не хоче навпаки?

Чому журба? Чому печаль?
Чому сльоза воложить очі?
І відпускає нас, нажаль,
Минуле, часом, неохоче.

Накриє спогадів потік
Раптово, часом серед ночі.
Іще один минає рік,
А серце у минуле хоче.
Пірнаю в спогадів ручай,
Аж серце розриває груди.
Та все минуло – вибачай,
Те що було, уже не буде.

опубликовано: 22:48/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Я тебе цілував біля вишні...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Я тебе цілував біля вишні,
У вишневому, звісно, саду.
І думки я пригадую грішні,
Що ніяк у слова не складу.

Ніч котилася швидко до ранку.
Я контроль поступово втрачав.
Твоя мати чекала на ганку,
Поряд з нею твій батько бурчав...

Леле, іноді я відчуваю
Від долоні тепло на плечі.
Образ твій я уже й не згадаю,
А та вишня ще сниться вночі.

опубликовано: 22:47/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Жовте листя від вітру ніяк не втече...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Жовте листя від вітру ніяк не втече,
Врозсип-врозтіч від нього шугає.
Гілка клену торкнула мене за плече:
"Бачиш – осінь", – мені натякає.

Жовте листя злетить догори і впаде.
Жовте листя сумне і красиве.
Осінь в нас непомітно тепло украде,
Замість дасть щось журне і щемливе.

Жовте листя нечутно впаде на долонь –
Схоже щось на секунди прощання.
Не зігріє нікого холодний вогонь,
Ні до чого моління й благання.

На додачу узавтра іще задощить.
Гляну я у вікно – мокротеча.
І на стежці до саду калюжа блищить.
І на серці якась порожнеча.

опубликовано: 22:45/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Жінки схопились за костури...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Жінки схопились за костури.
Як не дійшло до тумаків? –
Не в тім городі чужі кури
В землі шукали хробаків.

Межа куркам не загорожа.
Й мозків у них, як в тих тіток…
Чим винна курка та, небожа?
А вереску на весь куток.

Шумить вся вулиця із ранку.
Десь чути лайку, а десь сміх.
Ще півень не співав на ґанку,
А кури розбудили всіх.

опубликовано: 22:44/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Вода в струмку прозора, чиста...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Вода в струмку прозора, чиста,
Виблискує, немов кришталь,
Трава, галявина тіниста –
Сюжет у жанрі пастораль…

Дзюрчання, дзюркіт, дзюркотіння
Утішить слух в гарячу спеку.
Птахів невпинне сокотіння
Поблизу десь і десь далеко.

Умиюсь, заспокою спрагу –
І дивний смак, і прохолода.
Так п’ється, начебто малага,
Та стократ більша насолода.

опубликовано: 22:42/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Гуляв по небу місяць золотавий...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Гуляв по небу місяць золотавий
В оточенні хмаринок і зірок.
І теплий вітер хвилював отави.
І все ховалось у вечірній змрок.

До річки стежкою я йшов через леваду
Повз осокори і тремтячі вільхи.
Яскрава ніч в полоні зорепаду,
Немов серпневі випадкові примхи…

Так, це було. Та все зима накрила.
Розтали літа теплого примари.
І вже зимовий вітер у вітрила,
І вже на небі бачу я Стожари .

Отож, зима. Морози, холоднеча…
Одноманітні кольори довкруж.
Часами чи завія, чи хуртеча –
На теплі сонця промені сутуж.

Вже намело намети біля млину.
Немов сеанс в безбарвному кіно,
Куди навкруг я поглядом не кину,
Скрізь безперервне біле полотно.

І тепле місце в хаті на лежанці
Раптово стало популярним дуже.
І так не хочеться з під одіяла вранці…
Ти, знаю, розумієш мене, друже.

опубликовано: 22:41/19.04.2014

реклама




наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode