шо нового

поэзия

Форумы портала

"Порочный круг".

sibirtsev.grig
  • автор: sibirtsev.grig
  • e-mail: sibirtsev.grig@yandex.ru

Как понять и объяснить это "течение"-?
Как "нехватку на корма" обеспечения-?
Говорят, что "жадность фраера погубит",
Может быть. Но, брать "на лапу", у нас любят.

И по должности берут, и по возможности,
И по просьбе, tet-a-tet, уладить сложности,
"Подношения" берут, и "подаяния",
Чтоб усилить, иль, убрать, "эффект влияния".

И чиновнички, кругом, сидят, все "гладкие",
А ушами, все "стригут", ну очень "хваткие",
Не успел, ты рот раскрыть, уже готов ответ,
Улыбнись, и положи ты им на стол "пакет".

"Без бумажки-ты какашка", истина глаголит,
Дар, не хочешь, не давай, кто тебя неволит-?
Если "дар" ты им не дашь, "потеряешь счастье",
Кто же хочет для себя, обрести "ненастье"-?

Круг порочный, как бельмо, охватил всю Рашу,
"Вертикальное" жулье, "заварило кашу",
И весь мир глядит на них, как на прокаженных,
О чем можно говорить, с "гопотой прожженной"-?

Все "законы" под себя, "подсидели" махом,
Ведь, "малину", на века, строят тут, с размахом,
"Москва-Питер", здесь народ, остальные "быдло",
"Остальным", "правление" то, до чертей обрыдло.

Те, "каталы", всем твердят, если Вы им недруг,
Мол, валите из страны, тут вам будет скверно,
Утешайтесь у врагов, там ваши "палаты",
Дескать, платят вам они, в долларах, зарплаты.

От безделья, у чинуш, аж глаза "заплыли",
Недруг видится им всем, враг "зашедший с тылу",
Сон кошмарный по ночам-"пятая колонна",
А к рассвету, так вообще, "бандерлог, зеленый"-!!!

Тут и писаться начнешь, "жуткая" работа,
Про "народец" не забыть, вот еще "забота",
Здесь страховкой не покрыть "нервные" расходы,
Вот, "подножные корма"-"клевые доходы".

И, глумятся, паразиты, над безмолвной массой,
Но, народ сам "подцепил страшную проказу",
И лечиться, должен сам, через экзекуцию,
Тут, как хочешь понимай, даже революцию.

Да, лечиться должен сам, хоть "лечение" сложно,
А нормально, хочешь жить-? Все это возможно,
Люди здесь, должны понять-хочешь жить нормально-?
"Сбрось "проказу" всю с себя, и мечта реальна.

опубликовано: 18:11/09.01.2015

Форумы портала

"Наболевшее".

sibirtsev.grig
  • автор: sibirtsev.grig
  • e-mail: sibirtsev.grig@yandex.ru

Вот уж век, как одни обманы,
Потому россиян всех "гробят",
Вурдалак, от крови, в лоскут пьяный,
Эта "власть"-по его подобию.

Уж давно "отошли 30-е.",
И закон отменил расстрелы,
Но, упырь, принимая "трапезу",
Продолжает смертельное дело.

Понастроили атомных станций,
Понаделали полигонов,
Вкруг леса вырубают без санкций,
А еще здесь, хранение "отходов".

В результате, воды не стало,
И в "конец" плоха экология,
Если раньше чума "гуляла",
То теперь, всех "косит" онкология.

И что толку, что строят больницы,
Ведь, от этого людям не легче,
Беречь нужно Природы частицы,
А "они" продолжают калечить.

И ведь все это, "власти" знают,
Геноцид идет с их одобрения,
За Кремлевской стеной, бывают,
О проблемах-другого мнения.

"Докричаться" до них проблемно,
Все "косят", что вообще, не слышат,
И, пока ты осилишь систему,
Человек-то, уже, не дышит.

Таковы "заботы власти",
О народе, российском, бедном,
Создают нам одни напасти,
Что всем вред, то для "них" победа.

И у всех, вызывает сомнение,
Та, "защита" людей в Украине,
Потому, как "подобных явлений",
Россияне не знали в помине.

опубликовано: 17:39/09.01.2015

Форумы портала

"Родословная"

sibirtsev.grig
  • автор: sibirtsev.grig
  • e-mail: sibirtsev.grig@yandex.ru

Мои деды, по батьке, были с Украины,
Жили в Полтавщине, и там вели дела,
Их красный Дьявол, в лютые годины,
В Сибирь сослал, и здесь их "жизнь" прошла.

По матери, деды, были с Кубани,
Казачий род их длился ряд веков,
Не в "нюх", было пришедшей к "власти" рвани,
Что "те"-вели хозяйство, вылезли с "оков".

Короче, через четверть века,
Не знаю точно, где-то на востоке,
Друг друга встретили, мои уж предки,
И Ваш "слуга" родился, в дальности далекой.

Вся жизнь, прошла в Сибири, разно,
Мне в юности, романтики хватало, очень,
Увидел "грязь", но не остался грязным,
Хоть, "посшибал" я тех, немало, "кочек".

Сейчас, могу ответить точно,
Про "цену" каждой стороны монеты,
А время, требует проверки срочно,
И, на раздумья-то, и часа нету.

Ведь стыдно, быть "лохом" по жизни,
И, оценить пора, "заботы власти",
Я знаю, что люблю Отчизну,
Брезгливо-не хочу "напастей".

Потомки, музу пусть мою рассудят,
Оценят, глубины души "творенья",
Дай Бог-! Россия наша крепкой будет,
Исчезнут Сатана, и унижения.

опубликовано: 17:11/09.01.2015

Форумы портала

"О себе".

sibirtsev.grig
  • автор: sibirtsev.grig
  • e-mail: sibirtsev.grig@yandex.ru

Родился и вырос в Сибири,
В суровом и дальнем краю,
Где множество душ загубили,
Провел я "житуху" свою.

"Азы" проходил на улице,
Реальность дала воспитание,
"Ухабы" учили не хмуриться,
Все это, урок выживания.

Друзей у меня было мало,
Да и сейчас-не много,
Стерегся "случайных", бывало,
У всех, ведь, своя "дорога".

Природу люблю по жизни,
Охоту, лес и рыбалку,
Но, губят ее бесстыдно,
И чудо от Бога жалко.

Про "власть" разговор пропустим,
Здесь хвастаться, точно, нечем,
Но, все же, если... допустим...
Мы сами себя калечим.

К людям отношусь всем ровно,
Жалею весь люд российский,
И беды людей, безусловно,
Беру, слишком к сердцу, близко.

Что пожелать бы нужно,
На будущее, добрым людям,
Чтоб одолели дружно,
Все беды. Здоровы будьте.

опубликовано: 16:49/09.01.2015

Форумы портала

ТВОРИ СЕБЕ НЕКСТМОДЕРНО

Микола Істин
  • автор: Микола Істин
  • e-mail: mykola.istyn@gmail.com

СВІТ НЕ СПИТЬ

Філософ Григорій, почуй - світ не спить :

Майдан як розпечена сковорода.

Вогонь від шин шкварчить.

Юрба -

тече вулицями мов лава вулкана.

Для бунтарів бочки за барабани.

Не водою,

а кров'ю

вмивають руки кати.

Спадають корони з корупціонерів.

Втікають зрадливі гетьмани.

А далі, війна.

На стіну стіна.

І з завойовницької псевдокультури -

лунають вибухи, і вилітають кулі.

Розтопчують імператив Канта

чоботи окупанта.

О невже,

наші подвиги й жертви -

лиш для зміни угрупування

одних, іншими олігархами,

і поповнення Європи

добровільними остарбайтерами.

Світоглядно інша моя Україно.

Здобуток твій воля.

Поезій країно.

Вдосконалюй долю.

Важливі закони

ті що правди кордони,

як фундаменти для побудови

нової світобудови,

не секонд-хендового змісту,

а світу некстмодернізму.

Наші інші світи

мають право світити

у небі космізму

сонцями наступного змісту,

Україну підняти до космопросторів

галактик ідейних зорів.

Лиш тоді недаремні стояння твої на холодних зимових майданах,

і картини що пишуть червоним по-білому перебинтовані рани,

коли змінить країна світогляд буденний,

на яскраві світи некстмодерні.

НЕКСТМОДЕРНІ ПІСНІ

Моя дівчинко з тілом сонячним,

і з зоряною душею.

Не допусти щоб світ проковтнув тебе,

як велика риба малу.

Створи себе.

Друзям скинь по емейлу

свій погляд.

Підіймайся як сходами власним світоглядом.

Некстмодерні пісні -

Світу зміни перехресні.

Це новина мега слова.

Волі музики обнова.

Не згуби різнобарвні мрії

в сірій реалії.

Так говори -

щоб розсувалися гори.

Не загубися в ідеологемах

придуманих іншими.

Будь від системи сильнішою.

Некстмодерні пісні -

Світу зміни перехресні.

Це новина мега слова.

Волі музики обнова.

Підніміться сини,

створіть з України

синоніми істинної свободи,

станьте до боротьби

з диктаторами та окупантами,

захищайте її - хто словом,

а хто стволом,

лайком,

і поцілунком,

та розбудуйте своїми світами

нашу зоряну Україну,

зложіть некстмодерними піснями

її цивілізацію розвитку,

і світобудову розквіту.

Некстмодерні пісні -

Світу зміни перехресні.

Це новина мега слова.

Волі музики обнова.

Моя дівчинко з революційним мисленням,

і новим почерком свободи осмислення,

не дай коханню пропасти

від псевдоморалізованої напасті,

щоби не вирішували депутати

кого і як кохати.

Некстмодерні пісні -

Світу зміни перехресні.

Це новина мега слова.

Волі музики обнова.

ЦЕ ПРОБИВАЄТЬСЯ НОВА ЛІТЕРАТУРА

Створити сайт --
мов райський сад...
Де корабель космічний -- флешка.
Й навіть мобілки есемеска
несе в собі найвищий сенс...
В мій віртуальний світ --
повір.
На моніторі як душа,
а тіло стукає по клавішах.
Всесвітня павутина електрона --
скидає книгу паперову з трона.
Бо покоління що прийде без блату,
ніхто не вдіне в розкіш фоліанту,
за гроші не придбають собі слави
його безстрашні вільні самвидави.
А розлетяться світом інтернету
відверті вірші космосу поетів,
і загоряться зорі з їхніх творів,
закрутяться планети із промов...
Це інші інженери ідеалів.
Це модельєри всесвіту обнов.
Крізь конформізми, догми, й кон'юктури,
це пробивається нова література.

***
Вірю в космічних людей,
як в творців світів ідей,
особистостей з особливих материків,
з ще не відкритих планет - провідників,
нових рукописних небес...

І сумніваюсь
в пересічній цивілізаційній стадії,
в бездумній юрбі, як стаді,
котре, гонять пастухи геополітичні
на пасовища економічні,
видаючи владний батіг
за культурний оберіг.

Я хочу законів, які давали би кожному простір свободи,
як місце для власної світобудови -
свого сонця добра,
і землі його правди,
і щоб для літер літератури цифри не були б за перешкоди,
та законодавче підгрунтя не прокладало би зайвих меж
для феномену людських можливостей...

Бажаю аби в країні -
був і мій край,
а не руїна -
з мрій.

Тому, на противагу політичним ідеологізмам,
презентую некстмодернізм,
як розвиток філософії нових світів
в людях, і їх дивовижних відкриттів...

АНОНС НЕКСТМОДЕРНІЗМУ

Коли зрозумієш, що пазли законів цивілізації,

це лише ситуації,

технічні ідеї,

а не філософська мозаїка ідеалу.

І комісії з моральності не сприяють досконалості

лише обмеженості.

І міра твоєї свободи

в довжину ланцюга

в руках громади,

І вільніший за тебе навіть вуличний волоцюга.

І прожити одною дниною,

та навіть воскреснути знову людиною,

це замало,

і просто по-колу.

Тоді, починаєш щось робити :

Можливо гримати римами,

як дверима.

Плювати на критику.

Сміятися з класики на смітнику.

І після безсонних ночей,

в роздумах про природу речей,

створити інший наступний зміст,

і встати на повний зріст,

відкривши в собі вдосконалювача, творця,

зі словесного сонця,

здатного світити ідеями

добра всеможливими,

в світах цих,

і інших...

І на противагу життєвій миттєвості,

матеріальній малості,

придумати себе багатоваріантного,

в доброгармонійному поєднанні вселюдського, всесвітнього...

Впіймавши вічність в досконалому,

занотувати її в душі

як в космічній капсулі,

що полетить в інше...

Коли закінчиться це.

А поки, на Землі цій принадній

жити радісно,

повноцінно,

і творити оновлену систему цінностей...

В ідеях наступних світоглядів,

і світобудов -

анонсувати некстмодернізм.

І не варто втрачати оптимізм,

навіть коли заблокують редактори,

і поріжуть коректори,

не журитись

від рішень журі

про неприсудження премії.

Бо в тебе є своя прерія,

своя мрія,

стіна,

і істина.

І навіть маловідомість

непробудить злість,

коли вдячний творцю

за можливість цю -

робити не кар'єру,

а творити нову літературу,

як план, як проект, з землями тілесними,

і душевними зорями.

Лише феноменальні поети

висловлюють в творах планети,

мов боги, що створили все

у Всесвіті,

і пішли...

Так і ти напиши ...

Застарілому, заперечливе - не.

І створи щось наступне...

ТВОРИ СЕБЕ НЕКСТМОДЕРНО

Держава друкує гроші,

а я вірші.

Диктатори примушують всіх дивитися в одну сторону,

а я маю іншу систему світоглядну.

Політтехнологи громадян зазомбовують.

А я залишаюсь собою,

і шукаю мир з усіма - світами,

і Всесвітами,

та винаходжу кохання планету з тобою.

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

Попри політичні розклади,

і економічні засади,

я маю право на свій світ,

на власну світобудову,

як цивілізації особисту обнову,

і щоби почути браво, мені непотрібна рецензія і звіт.

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

Я створюю світ свій з доброгармонійним життям,

і кажу привіт усім землежителям.

Я хочу ходити по землі,

а не по попелі.

Я хочу зробити у мережі -

телескоп для душі.

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

Світу мого народження -

як продовження народу, країни,

це розширення України,

її арт-мапи,

це некстмодерні етапи

її нових вимірів серед людей

в галактиках космосу ідей.

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

Щоби не було тебе законсервовано,

твори себе некстмодерно...

НЕКСТМОДЕРНІЗМ ЯК МРІЯ ПРО ВЕЛИКУ ЛІТЕРАТУРУ

Ще з дитинства, мене разом з усіма, намагались вишикувати по-стійці -
струнко, на піонерській лінійці,
вбиваючи в голову
дві доктрини головні -
комунізму ,
і атеїзму.
А я перекручував піонерські речівки
до анекдотизму,
і сміявся з них як з ідіотизму,
та викидав їх зі свідомості наче із дому безглузді речі.
А нині,
на двадцять третю річницю незалежності країни,
по-державному телебаченні,
на історичному побаченні,
нові "піонери" по-стійці струнко
вигукують гасла лунко.
І перефарбовані політики,
та пристарілі фанатики,
знову всім в голови вдолблюють -
чергові дві ідеї,
чи ідеології,
роблячи людей громадянами
в яких мізки з двома звивинами.
І ніякого тобі різноманіття людських світів.
І жодного відкриття інших форм і способів життів.
То дрібниця, що закину кар"єру
через безлику маршируючу в ногу юрбу
осяяну однаковими клонованими ідеологемами.
Головне - створити Літературу
як побудову нового арт-простору,
що стане як небо ( побачать яке не лише в телескопи ютубу ),
яка розіллється ідей океанами,
відкриється новими землями
населиними неповторними людьми.
Розмаїття матерій краси
за межами ще незнаного задоволення -
вкласти в рукописи,
це поезії - надзавдання.
В людську культуру -
пізнанням , і творенням
вноситься, втілюється -
некстмодернізм, як мрія про велику літературу.

***

Нова література має народжуватися

мов крик немовляти,

дорости, як до планет іншого життя, надписати,

перепродовжити культуру народу.

Порівняно як люди

в природи

неповторні, так твори -

неповтори.

Подібно шаблям

що поле бою ракетам залишили -

также літературу на марші

треба переозброювати надсучасними віршами.

Тому, некстмодерністські презентації

не очікують на неосмислені овації.

І не нагадують похорони поезії,

чи поминки прози,

увінчані лаврами

наче вінками,

на законсервованому могильнику літератури.

Біля якого вдова у траурі,

звати яку - пані політика,

сварлива, і легковажна,

з плачами вічними

за бідами українськими.

В товаристві сліпих фанатиків -

ідейних гробовщиків.

А я прихильник літератури живої,

велично-доброї,

філософсько-феєричної.

Яка недопускає розбрату,

і немає людське життя за оплату.

І мої вірші по-некстмодерністськи

це формули : вільнолюбивої етики,

і безпосереднього

сприйняття Бога,

вони є свободою особистості

в суспільстві, в гармонії толерантності,

і космосом відкриттів в собі,

як відчинені двері

до ідейного ядра першооснов,

і будівельного матеріалу обнов.

І їхні новини

про новизну -

проявів першочергового,

в наступних винаходах художнього,

збагатять людину

подальшими побудовами душі,

і розширять Україну

відкриттями, де інші -

землі і небеса...

Котрі окреслять

талановиті конструктори слова,

і як успішні сміливці літературної обнови,

реалізують формулу людського некст-поступу

в кодах ідей Всесвітнього тексту.

опубликовано: 14:53/20.11.2014

Форумы портала

В моем городе не улыбаются : осень - дрянь!

Симона Моно
  • автор: Симона Моно
  • e-mail: Literaturnayasreda@yandex.ru

В моем городе не улыбаются : осень - дрянь!
Тут напиваются до смерти меланхолией комнат
Здесь свет, из под жалюзи, срезает плечо и ворот,
И падает трупом на подоконник и диван
Здесь без тебя не улыбается... - холод
Здесь самобичевание и звонки друзьям...
По домофону трехзначным кодом

В моем городе нет моря: верх дном,
Но бушуют занавески и плывут стены
Балкон утопает в тумане и стал сценой
В твоем окне горит маяк, один, на весь дом
И я расплылась на весь город ветками метрополитена
Что над твоим окном...

В моем городе, как вечером в библиотеке
Здесь история притрушена слоем пыли
И бабушки на лавках, памятником,застыли
Все прислушиваются к тому, как об одном человеке
Грустит, как никто во всем мире
По той, что стучалась в окно, замерзшей ветке

В моем городе нет любви: кромешное безлюдье
Любовь в ноябре - невыполнимое заданье
И пока дома задымились в снежной пудре
День похудел, осень ночь за сопли тянет
Она мне нашептала, что мы больше не будем
Ведь в моем городе нет ничего и тебя нет...
Симона Моно

опубликовано: 23:16/17.11.2014

Форумы портала

хребтальность

Röskun
  • автор: Röskun
  • e-mail: roskun@ukr.net

позвонки в приёмную, подвисшие на спиральных проводах -
позвонки-раздробленное воедино-башня сочленений.
позвонки погудки оставайтесь на линии, пожалуйста.
позвонки завтра вечером сегодня ночью, стоп забудь.
позвонки змеи о двух концах - нет коже и мясу,
позвонки желтеют окисляются в пропущенных,
позвонки напиши но в тиши пресмыкание -
позвонки - подкожный ксилофон, у каждого свой звук.

опубликовано: 23:34/10.11.2014

Форумы портала

Милый мой Холден

madhipster
  • автор: madhipster
  • e-mail: luba.balashova@gmail.com

Милый мой Холден,
Скоро зима.
У нас уже замерзли все пруды и озера.
Я хотела тебя спросить,
Узнал ли ты тогда,
куда улетают утки, покидая Нью-Йорк?

Милый мой Холден,
Надеюсь с тобой все хорошо.
Ты перестал метаться и решился на тот звонок.
Не научился врать?
По взрослому? Хорошо.
Должен же быть кто-то нормальный в стране дураков.

Милый мой Холден,
Спешу тебе сообщить!..
Черт, так стараюсь, а выходит как в дешевом романе.
Я выхожу замуж. Хочу тебя пригласить.
Надень свою смешную шапку.
Я буду рада.

Милый мой Холден,
Пожалуйста, приезжай!
Можешь купить пластинки, и как тогда разбить их.
Милый мой Холден,
Я буду ждать.
Люблю тебя очень.
Фиби.

опубликовано: 22:34/09.11.2014

Форумы портала

моя кохана

madhipster
  • автор: madhipster
  • e-mail: luba.balashova@gmail.com

Моя кохана пише сумні вірші
Мовою, що я не розумію
Не знаю,не чую й не відчуваю
Моя кохана,зрештою,пише прекрасні вірші

Моя кохана пахне корицею і кардамоном
Любить дощі і арт-хаус.Стріляє у мене КЕНТ з ментолом
Дивно. Димом я пахну завжди. Вона ж ніколи.
Ми такі різні,як близнюки.

Моя кохана весь час кудись поспішає.
Спішно виходить з метро,потім трясеться в трамваі.
Я весь цей час удома дивлюсь кіно.
Що нас об'єднує, те й розділяє.

Моя кохана пакує валізи.
Моя кохана їде. Я не знаю куди і з ким.
Моя кохана каже, що я неможлива дитина.
Моя кохана йде. Я тепер зовсім один.

опубликовано: 01:11/31.10.2014

Форумы портала

від чого помирають люди?

  • автор: Christina Carenovna
  • e-mail: Christiks12@gmail.com

Від чого помирають люди?
Що так гнівить підхмарний пуп землі?
Чому одним таланить скрізь і всюди,
А інші в Божі засвіти пішли?
Мене ця філософія, мов хмара дощова,
Застала ще удосвіта, в сорочці для спання.
Мене ця філософія, мов блискавка яскрава,
Збудила серед ніченьки, коли я міцно спала.
Мене турбує вдосвіта і поночі коли:
Чому одні на фронті, кордони захищають,
А деякі без морфію на колії стрибають?
Мене ця філософія, як
Та лиха година,
Збудила й залоскочує, ще трішки й задушила б.

опубликовано: 18:57/11.09.2014

Форумы портала

гей брати наші хворі на сказ

  • автор: sokolan_olena
  • e-mail: sevast.wings@gmail.com

Гей, брати наші, хворі на сказ,
На цироз від дурних ідей.
Ви гадали- вбивали нас?
А вбивали своїх дітей

В вашім маренні ми скоти
Перед трапези короля.
А насправді це ви кати,
І під вами дрижить земля

Висихають трава і льон,
Замість річок пітьма плювків.
Ви гадали- це ваш прокльон?
Ні, це стогони матерів,

Що шукають між рук і ніг,
Між кривавого сир-шмаття,
Душі милих своїх синів,
І хоч трохи у них життя.

Що шукають у собі сил
Хоронити живих мерців
Серед сотень живих світил
Серед тисяч мертвих катів

Гей, брати наші, хворі на сказ,
На зкривавлених вівтарях
Ви гадали розп'яли нас.
А насправді- свого царя. ..

опубликовано: 20:06/03.09.2014

Форумы портала

гробы

  • автор: sokolan_olena
  • e-mail: sevast.wings@gmail.com

Гробы, гробы, гробы, гробы –
Осина, дуб, эмаль.
Гробы из газовой трубы.
И в каждый гроб – медаль.

И в каждый гроб агитплакат,
Чтоб даже в небесах
Ты помнил, мертвый старший брат,
Фашистов в сапогах.

И каждой матери твоей
Нашкрым и триколор.
Так легче хоронить детей
Куда-то под забор.

Гробы по почте, в поездах,
На кораблях гробы.
И лезет вместо газа страх
Из газовой трубы.

Как на колодах карт таро,
Повешенных рабов,
Читая метки и тавро,
Достанут из гробов.

И пухлый батюшка с крестом
Споет за упокой.
А ночью полным крови ртом
Сольется с сатаной…

опубликовано: 20:04/03.09.2014

Форумы портала

Русский офицер.

  • автор: Виктор Уральский
  • e-mail: posvic@list.ru

Во Пскове,в Костроме иль на Смоленщине
Родился ты в заботливой семье
И было тебе дедами завещано
Служение родной свой земле.

Не мог и думать ты, прощаясь с близкими,
Что даст тебе команду президент
Идти войной степями украинскими,
Как тем солдатам группы армий "Центр".

Тебе своей земли вполне достаточно,
Ты здесь растил детей, друзей обрел,
Но жизнь твою швыряет босс припадочный
Легко, как карту, на игральный стол.

Ты русский офицер - потомок воинов,
Прославивших себя в борьбе со злом,
Но памяти высокой их достойно ли
Фанатику служить послушным псом?!

Стрелять в того, кто просто, не геройствуя
Тебя прикрыл в Афгане от свинца?
Коль выживешь, дадут ли жить в спокойствии
Навеки замолчавшие сердца?

А сгинешь, привезут в рефрижераторе,
Схоронят на погосте втихаря,
Привычно объяснив ревущей матери,
Правдиво впрочем, что погиб зазря.

опубликовано: 12:32/30.08.2014

Форумы портала

Сон

  • автор: Костюченко Ирина
  • e-mail: irko41274@yandex.ru

В тревожном сне, с том мире зыбком,
Между реальностью и сном,
Я вижу тень, и кто-то близкий
Плывет, как призрак, над землей.

За ним бегу, кричу и плачу,
Казалось, вот - достать рукой,
Остановить скорей, иначе,
Сей мир покинет он земной.

Уж догнала. Плеча касанье,
И растворился призрак мой,
И лишь холодное лобзанье,
И взмах прощальный мне рукой.

Я просыпаюсь, но в сознаньи
Мой сон какой-то неземной,
Какое счастье - пониманье,
Что это был всего лишь сон...

опубликовано: 15:04/27.08.2014

Форумы портала

Увы...

  • автор: Костюченко Ирина
  • e-mail: irko41274@yandex.ru

В динамиках скрипит усталый блюз,
Над нами пролегает Млечный Путь,
Он навевает тонким ароматом грусть,
И нам от прошлого, увы, не ускользнуть…

Бездушно светят звезды свысока,
И с этого пути уж не свернуть,
Была любовь когда-то глубока,
Но этого, увы, нам не вернуть…

Жизнь на душе оставила следы,
Мечту не удалось нам обмануть,
Сегодня мы чужие, я и ты…
И время вспять, увы, не повернуть…

опубликовано: 15:03/27.08.2014

Форумы портала

Сердце плачет уже навзрыд

  • автор: Костюченко Ирина
  • e-mail: irko41274@yandex.ru

Сердце плачет уже навзрыд,
Сводки хуже все и страшней,
Мозг мой взорван и весь изрыт
Гусеницами новостей…
Мир наш становится все черней,
Все печальней судьба,
Слышится громкий плач матерей,
Горе в нем и беда…
Нас убивает эта война,
Души, умы, сердца,
В ней умирает и наша страна,
И этому нет конца…
Смерть устроила чумной пир,
Кто-то ей в этом помог,
Мы не сумели сберечь наш мир,
Да поможет нам Бог…

опубликовано: 15:02/27.08.2014

Форумы портала

Ранковий кави аромат

  • автор: Костюченко Ирина
  • e-mail: irko41274@yandex.ru

Ранковий кави аромат
Дарує зранку нам натхнення,
Дає наснагу устократ
Поринути над сьогоденням.

Ніколи в каву не кладіть
Вчорашні спогади болючі,
Зумійте серцем зрозуміть,
Пройшло, що було неминучим...

Додайте цукор сподівань,
Надій, що прагнуть у майбутнє,
Без зайвих часу міркувань,
Відчуйте присмак незабутній.

Чарівні думи, відчуття,
Дарує філіжанка кави,
І кожен день цього життя
Живіть щасливо і яскраво.

опубликовано: 15:01/27.08.2014

Форумы портала

На тебе было желтое платье

  • автор: Костюченко Ирина
  • e-mail: irko41274@yandex.ru

На тебе было желтое платье,
И шел дождь…
Мне казалось – вот это счастье!
И ты не уйдешь…

Я ловил непослушные капли,
Слушал твой смех,
Верил, что не угаснет
Страстность любовных утех…

Надеялся – ты со мною
Будешь рядом всегда…
Но ты растворилась водою
Дождливого дня…

опубликовано: 15:00/27.08.2014

Форумы портала

Балкони

  • автор: Shante
  • e-mail: tooooonya@mail.ru

Заздрити не побудованим балконам
Як дітям ненароджених батьків
Під нахилом таємної історії
Із наклепом божественних країн.
І те, що сите – не помре від голоду
І в Африці не буде холодів
І казка не повернеться до молоді,
Якщо в дитинстві нею не хворів.
І щастя не прийде в зневірення
І ласка не прорветься крізь гарячу сталь,
Каміння не втрачає світла грації,
Балкони не жалкують про печаль.

опубликовано: 13:38/27.07.2014

Форумы портала

Правда всегда одна

Екатерина Еремина
  • автор: Екатерина Еремина
  • e-mail: YKati@ukr.net

Правда всегда одна!
Как не носись со своей точкой зрения,
Чтоб не услышал ты, чтоб не увидели твои глаза,
Правда - одна, она останется без изменения.

Ложь - как дешевый, карточный трюк.
Вызывает восторг у обывателя, у любителя.
Мягкий, податливый мозг крошит плуг -
У телеэкранов собрались телезрители.

"У меня своя правда, у тебя своя!"
Нет, друг, хорошо ты устроился. Так не бывает.
Повторяюсь: Правда всегда одна!
Она, просто, не в моде, ее не вещают.

Она не так понятна, не так приятна, как ложь.
Сидит в тишине, пока всем сердцем не позовут.
Ну, а когда приходит, достает свой нож:
"Куда тебе, чтоб по-больней, воткнуть?!"

"Тогда уж лучше заблуждение"?!
Ну, не скажи. Ведь в заблуждение человека вводит человек.
Твой выбор - кто ты: кукла из палена,
Или шедевр, который сам творит свой век.

Так что я от тебя хочу?!
Тебе нет дела до меня,поэтому и отвечать не стану.
Я только у семьи, я у детей твоих потом спрошу:
Какая правда у отца была, когда на ваших улицах стреляли?!

...

Так много света в тебе.. Мир у твоих ног.
Любовь и жизнь даны лишь раз и это не изменишь.
Так что ж ты правду поделил на запад и восток?!
А сердце на двое свое не делишь?!

опубликовано: 22:00/06.06.2014

Форумы портала

Paslavskaya (Диалог)

Paslavskaya
  • автор: Paslavskaya
  • e-mail: siamka@ukr.net

Диалог

Часто интрига таится внутри,
Часто себе мы вопрос задаём: -
"Поговорить? Или мимо пройти?",
Но лишь улыбкой надежду даём.
Нет не могу! Не хочу! Не сумею!
Сжав кулаки, гордо скажешь ты: - "Неееее..."
Всё же внутри душу что-то, но греет..
И диалог прозвучит в голове:

Он: Здравствуйте милая! Очень красивая!
Она: Здравствуйте Вам! Жаль погода дождливая!
Он: Это не страшно. Быть может под крышу?
Она: Это намёк на кафе? Или выше?
Он: Что ж предложить, перепутались мысли?
Она: Вы предлагайте, а я поразмыслю!
Он: Что же Вы любите? Кофе, ситро?
Она: Деликатесы, с Молдовы вино!
Он: Вы прихотливы, как я погляжу.
Она: Если не нравится, я не держу!
Он: Что Вы? Загадочно и интересно,
Она: Да неужели? Больно уж лестно!
Он: Вы не простая. Хочу я спросить..
Она: Да Ради Бога! Люблю говорить.
Он: Что б Вы хотели и ждёте чего?
Она: Сильно любили чтоб прежде всего!
Чтоб на руках меня часто носили,
Вам же, поверьте, носить не под силу.
Он: Ну почему говорите Вы так?
Вроде силён я, совсем не слабак!
Она: Да говорю... проверяла когда-то,
Всем оказалось чуть-чуть слабовато!
Он: Опыт большой? У такой молодой!
Значит поклонники рвутся толпой.
Она: Есть, не скрываю, не много, не мало,
Но вот чего-то всегда не хватало!
Он: Верю! Красива, умна и открыта,
Много талантов наверное скрыто?
Она: Да, раскрывать всё сейчас я не стану,
Он: Нууу, расскажите! Молю! Не устану!
Она: Может мы всё же куда-то пойдём?
Ну, например, на чаёк с имбирём?
Он: Да, Вы простите, заслушался слишком,
Налюбоваться хотел я с излишком!
Она: Что ж, интересно, пожалуй, шанс дам!
Он: Вам я навек благодарен, мадам!

опубликовано: 17:26/28.05.2014

Форумы портала

"я играю на гармошке..на свою беду"

  • автор: Vasilisochka
  • e-mail: Alla-Vaskovska@yandex.ua

Смарагд лісів і золото полів,
не чутні завмирання атмосфери.
Серед високих загадкових гір
Хотів ти починати нову еру,

Але помер у пащі полонин,
тепер твоя могила – круча.
Заплакав стиха бідний селянин,
бо його сонце стало знов пекучим.

Тебе позвуть рівнинні тихі ріки,
зашелестять могутнії ліси.
Ти ж був народженим щоб не зітліти,
а помирав, бо так втекти хотів.

Тебе вела кардіограма неба,
електриком закута у дроти.
На мить забув,що кожен сам за себе:
як не виходить плавати -лети.

опубликовано: 22:28/13.05.2014

Форумы портала

Два народа

Миронов
  • автор: Миронов
  • e-mail: metik200@mail.ru

Белеет стройная березка на опушке
и украшает русскую весну.
Так само стовбуром рівненьким гнучким
біліе в українському лісу.

Открытыми просторными лугами
рассыпалась зеленая трава.
І українськимі широкими степами
розлилася и пахне черемша.

Снігами вкритих верхівок Катпатів
літає вітру дзвінкая луна.
Через поляны и горы Алтая
прольется его мощная волна.

Струмки, що проорали степи
впадають водами своїми у Дніпро.
Ручьи, что мчаться сквозь луга, поляны
наполнят Волги стройное русло.

Скажи на милость, деспоту в угоду,
поднял на брата ты свой автомат.
Ти думаєш, що вистрілити зможеш?
Ти хочеш крові братської, солдат?

Над головою, журавлиным криком,
раздалась птиц печальная мольба:
"Будь ласка, зупиніться, браття!
Такого зла не прощуть небеса!

Не исполняйте прихоти злодеев!
Это не наша - ихняя война!
У нас одна колиска, два народи!
Одна в нас кров, одна у нас душа!"

опубликовано: 18:45/04.05.2014

Форумы портала

Спи дитино

Миронов
  • автор: Миронов
  • e-mail: metik200@mail.ru

В ліжечку мала дитина тихо засинає.
Того часу в нічнім полі постріли лунають.
Не мерехче навіть зірка у вікно кімнати.
Мерехтять вогники кулі біля скронь солдатів.
Ані штори, ані ліжка вітер не чепає.
Там у полі над окопом дзвоном він лунає.
У кімнаті, де дитина, шуму не почюти.
Над окопами у полі тількі свист куль й чути.
Засипаючи дитина тихо позіхає,
А солдат всю ніч у Бога про життя благає.
В теплім ліжечку дитина у вісні літає,
А солдат у тому полі тихо замерзає.
Ненька дитинки тієї ніччю спочиває,
А солдата бідна мати додому чекає.
Спи дитино тихо й ніжно, бо у тому полі
Цілу ніч не сплять солдати заради тебе й волі.

опубликовано: 21:31/03.05.2014

Форумы портала

Час плине швидко

Миронов
  • автор: Миронов
  • e-mail: metik200@mail.ru

Час плине швидко
І не зупинить.
Час плине швидко,
Як струмок бринить.
Час плине швидко,
Від нього не дітися,
Але в душі він може зупинитися.
В душі не має часу,
Нема діб.
Душа не має часу,
Як і Всесвіт.
Душа не має часу,
Як і Бог.
Пізнай ж душі своєї Всесвіт
І зрозуміешь, що і Бог в тобі.

опубликовано: 16:50/03.05.2014

Форумы портала

Стрибок

  • автор: Алетея
  • e-mail: pensivemar@gmail.com

Крізь прірви знак
Вкладав мету
Програв життя.
То самоти
Прийшла пора,
Відкрила шанс
Замкнула все.
Тепер мару
Ловити час,
Та тільки страх
Веде тепер.

опубликовано: 16:11/29.04.2014

Форумы портала

Сопілка

  • автор: Алетея
  • e-mail: pensivemar@gmail.com

Сопілки пісня
Голосить тужно
І крає душу.
Порве сльозами
І впаде камінь.
Носити мушу
Його віками
Бо нездоланний.
І безталанний
Зійде ланами
Забутий нами.
Та нездоланний.

опубликовано: 16:09/29.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Я пригадав ту теплу ніч...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Я пригадав ту теплу ніч
І той серпневий зорепад –
Летіли зорі зусібіч
Й зникали раптом поміж хат.

Через дорогу темний ліс,
І явори побіля тину,
І стежка через луг навскіс,
Й жаби стрекочуть без упину.

Додому, ніч бо, треба йти.
Та у садочку біля сливи
Мене цілуєш палко ти,
І ми удвох такі щасливі.

Іще секунда, півхвилини…
І поцілунки ще останні
Із дивним присмаком малини,
Що щезне згуб лиш на світанні.

опубликовано: 22:56/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Накрила місто темна ніч...

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Накрила місто темна ніч –
Мороз на вікнах скло розпише.
Зима холодна цьогоріч,
Та погляд твій ще холодніше.

В твоїх очах холодний лід,
Тепла в них зовсім не зосталось.
Твої слова – колючий глід,
Скажи мені, чому так сталось.

Гірчить кохання, мов мигдаль,
Хіба такого ми чекали.
Любов втекла від нас, нажаль,
Її ми чимось налякали.

Немов в полоні у біди,
Немов у клітці серце билось…
Прокинувсь раптом – поряд ти,
Це ж треба, щоб таке наснилось… )))

опубликовано: 22:55/19.04.2014

Форумы портала

RUSZIN Коло річки, коло броду

  • автор: inkulinets
  • e-mail: inkulinets1957@mail.ru

Коло річки, коло броду
Розпустила косу
Та занурилась у воду
Біля верболозу.

В небі зорі. Місяченько
Світить над вербою
Й, немов парубок, тихенько
Дивиться за мною.

Як ступаю я легенько,
Й брижиться водиця,
Як купається гарненька
Молода дівиця.

опубликовано: 22:54/19.04.2014

реклама




наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode