шо нового

поезія

РОЗКЛАДАННЯ

на східному фронті без змін
скільки можна без змін?
метал перед смертю стає гарячим
а люди від нього холодними

Читать дальше...
20:15/16.11.2014 автор: Любов Якимчук (Київ)

гевристичнi поезiї зi збiрки modus tollens

Вода

вода кап
ає з крану в кух
ні полама
ний? недобре закруче
ний? на купу бруд
них тарілок в
зливі накладених як ку
па моїх облич сльози? чиї
сльози? там нема нікого кр
ім чорної дірки в хром
ованій залізній ру
рі надворі дощ
капає з голих чор
них гілок неба на
моє обличчя ру
ки сльози? чиї
сльози? там тіль
ки голі чорні гіл
ки біла порожня я
ма нічого біль
ше ні! капає вода на
моє розтрощене ди
тинство авто з 30-х років ір
жаве без шин коліс шиб чер
воне від іржі погнуте загруз
ле по мостину в землю за хато
ю виходком майже зжерте знизу буй
ною українською (пекучою) кро
пивою смерть моєї ма
тері схожа на іржавий двигун у
авті без капота шлунок
її іржавий ні тільки чер
воний від болю роз
дертий без рев
у з трагічного грецького ро
та смерть мого батька без
прапорів що гнулися б як кін
ські довгі довгогри
ві шиї в смутку на до
лівку без коней що гну
либ довгі довго
гриві шиї в смуку на до
лівку тільки один прапор щ
о пассся на голій твер
дій долівці похо
ронного заведен
ня зігнувшу свою дов
гу довгогриву ши
ю від голоду крокуси сині
жовті як його пальці випихалися з
під твердої замерзлої бе
резневої землі щоб ба
чити як він відпливає без
вітрил в тіснім чор
нім човні труни з паль
цями що як сині й жовті крокуси
старалися втиснутися назад у т
верду замезлу березеневу землю знуд
жені бачити як він від
пливає в тіснім чор
нім човні труни вода не сль
ози капає на моє обличчя чорні го
лі руки тоді як мої ноги пожи
рають голу тверду до
рогу в булімії без
цілля

Читать дальше...
16:24/10.09.2014 автор: Юрiй Тарнавський (Нью-Йорк)

ЕПОХА ПIСКОВИНИ

* * *

великий вітер не дасть ловити велику рибу
то заспівай про терен що досі цвіте про терен
твої друзі в мережі — опудало на городі — тягнуть либу
не тому що добре. скрізь великий вітер. будь певен
я сідаю встаю лягаю і знову сідаю
навіть море мертве в яку сторону не дивись
не приходить ніхто. тож душа із голодного краю
номери набирає все просить когось кудись
але ти не приходиш. але я пручаюсь. як не крути
з віком важче прийняти життя безпредметне і сите
коли надлишок тиші і надлишок самоти
перекреслює сказане згадане і прожите

Читать дальше...
16:11/10.09.2014 автор: Людмила Дядченко (Київ)

З КНИГИ «ВiРШi З ВiЙНИ»

* * *
Я цього не бачив. Ніхто цього не бачив. Їхній підрозділ ніс бойове чергування на околиці Маріуполя. Надійшла інформація, що з боку ватників рухається велика колона вантажівок, бронетехніки без розпізнавальних знаків. Армійці передали по рації. Попросили підсилити і прикрити їхній фланг з боку моря — в разі чого.
Вони саме патрулювали приватний сектор, коли пролунав постріл. Власне, не було ніякого пострілу. Бійця повело у різні боки і він тихо приліг на землю, наче перепочити. Мабуть, тварюка працювала з глушником.

Читать дальше...
14:03/10.09.2014 автор: Борис Гуменюк

СОЦIАЛЬНА ПОЕЗIЯ / СОЦИАЛЬНАЯ ПОЭЗИЯ

От редакции:
Открываем в разделе «ШОиздат» новую рубрику, посвященную современной социальной поэзии.
В этой рубрике будут публиковаться стихи о революции на Майдане, о тех трагических событиях, которые нынче переживает Украина, отстаивая свою независимость как словом, так и с оружием в руках.

Читать дальше...
19:07/02.06.2014

З НОВИХ ВІРШІВ

* * *

В цих вікнах крига, а не скло…
Сюжет морозяного знімку:
Як світ народжувався взимку,
Коли із космосу мело…
Світлинка надто нечітка,
І знов хтось дивний, давній віком,
Стоїть весь вечір біля вікон
І, не постукавши, зника…

Читать дальше...
18:22/31.12.2013 автор: Роман Скиба (Львiв — Київ)

татова куртка

білий

посеред чорної ночі на синьому озері
жовтий трамвай  зупиняється і везе мене
немає значення куди —

я триматимуся за поручень
аби не впасти у цьому світі
як порожня пляшка

у промзону
повз будівлі які не бачу але знаю
повз тополі вирубані ще в минулому столітті
повз людей які сплять
повз трьох куниць
які шурхотять то там то там

і все це вже було моїм
усе це вже було моїм

тільки ці пальці не були моїми
тільки ці білі п’ять

Читать дальше...

Кому стати голосом

* * *

Майстрував душу мою:
до сталевого стержня хребта
вшурупив скрипучий важкий механізм
і помістив у тонкошкіре тільце.

Згадай, як було минулого разу?
Як було?

Я — делія комахи Мюллера,
пам’ятаю важкість його тіла.
Я — делія птахи Вокансона,
пам’ятаю ніжні його пальці
і важкі королівські лати
із пір’я орлів Евксинського Понту.
Я — делія знаків Парацельса,
як я страждала від його безпліддя.

Читать дальше...
21:26/01.11.2013 автор: Олена Герасим'юк (Київ)

* * *

Чи то Барі в оливковій відпарі,
Чи Шаргород у цвіклях, як в диму…

*  *  *

Запізно фараметлики на грудях.
Запізно «виндовс», майже що як мрець.
Волієш не являтися на людях,
Та ще бируєш вийти на Ігрець.
Бо там формат: гаддя і коло кільці,
Там афинник, потік тече на спід.
І синички витінькують на гілці,
І необжитий чиноватий під.
У Параскевії чи в пані Одосії,
Де під хребтами криві долини.
І благовоніє церков ортодоксії
Та стародавні водяні млини…
Переполокані малі перлинки рижі,
Там, на плебанії, теплиться пломінець.
А Гнатюкова й Білак у Парижі
Про вознесіння мріють на Ігрець…

Читать дальше...
20:32/02.09.2013 автор: Петро Мiдянка (Широкий Луг)

зi злостi виходить музика

Історія

Неправда, я був тоді з ними.

Тепер я це добре пригадую.
Я допомагав кришити цеглину
й розмішував її у воді.
То була кава для наших дроздів — ми
додали ще трохи трави,
їм мало посмакувати. (Любов
у п’ять років нагадує неписьменного,
який гадає, ніби вся штука у тому,
щоб правильно тримати перо.)
Дрозди стрибали поблизу, нахиляючи
голівки з цікавістю, але
жоден з них не наближався.
Ми розуміли, що з кавою щось не так.
Угорі хтось плеснув у долоні, з гілки
зірвались чужі птахи.
Треба було куштувати, але
бракувало відважних.
І тоді ми згадали про найменшого з нас,
Вадика чи Віталіка,
від якого у пам’яті замість імені —
лише мовчазність і криво підрізана гривка.
Він не пручався, майже. Після
перших розлитих крапель пив
дрібними ковтками буру мутну
рідину. Нарешті нам стало лячно,
ми побігли за ріг і лише визирали. Він
міг утікати чи принаймні відкласти
заболочену банку, але пив і пив.
І, тільки випивши майже все, почав плакати.

Читать дальше...
20:29/02.09.2013 автор: Остап Сливинський (Львiв)

Абрикоси Донбасу (поема)

Там, де не ростуть абрикоси, починається Росія.

Вугілля обличчя

Із очами морськими синіми
Та з волоссям жовтим лляним
Трохи вилиняним
Це не прапор
Це стоїть у шахті
По коліна у воді
Мій тато
 
Його обличчя як вугілля —
Із відтиском
Польового хвоща допотопного
Роками розтоптане
Море твердне сіллю
Трава твердне вугіллям
А тато стає як трава-ковила
Сивим
Він чоловік
А чоловіки не плачуть —
Так кажуть в рекламі
А щоки його рівчаками
Порубала шахта
І вугілля добуте з обличчя
Мого батька
Згоріло в Донбасу пічках
І багаттях

Читать дальше...

У вiдтiнках рожевого саду

* * *

наше місто маленьке лежить поміж гір як горіх
у солоних долонях напрочуд земного божати
ми виходимо з тіла — такі одночасні — згори
нам так легко дивитись на те чого можна бажати

і не можна торкнутися… хоч занімілим крилом
та у стані досяжності — зверху — здається дрібнішим
все до чого внизу доростали удвох напролом
і настільки зрослися в корінні — відрізати нічим…

Читать дальше...
17:49/06.05.2013 автор: Анна МалIгон (м. Київ)

Не предам рождественской звезды

9 января исполняется 90 лет со дня рождения выдающегося русского поэта Бориса Алексеевича Чичибабина. Вся земная биография поэта была связана — с перерывами на тюрьмы и войну — с Украиной, Харьковщиной.

Читать дальше...
17:11/09.01.2013

Пора плодiв i квiтiв

*  *  *

плоди і квіти. вірші і вино.
усе забуто. все не є виною.
і двоє не поділено надвоє,
то просто тінь розгорнутим сувоєм
почерез сад лягла, як полотно.

Читать дальше...
20:09/03.01.2013 автор: Мар’яна Савка (ЛьвIв)

Кто живет в "Каштановом доме"?

C 18 по 23 сентября в Киеве пройдет восьмой международный фестиваль "Каштановый дом".

Читать дальше...
12:47/18.09.2012

Лисиця

Сергій Жадан (Харків)
+ + +                           

Ось знову я пишу про неї,
розповідаю про балкони
та її домашні розмови.

Ось я згадую, що вона  
ховала від мене,
що зберігала між сторінок
антологій усіх тих проклятих поетів,
котрі старанно псували
нам життя.

«Минулого літа, – говорила вона, –
сталось щось із моїм серцем.
Воно почало дрейфувати, мов корабель,
команда якого померла  
від лихоманки.
Рухалось углибині мого дихання,
підхоплене течією,
атаковане акулами.

Читать дальше...
20:49/16.09.2012 автор: Сергій Жадан (м.Харків)

"Київські Лаври" в Харкові

Журнал "ШО" та Харківський літературний музей презентують: Міжнародний поетичний фестиваль «Київські Лаври» в Харкові!

Читать дальше...
00:18/09.05.2012

Льгота Слуцкого

Из всех поэтов-фронтовиков для нас важнейшим остаётся Борис Слуцкий. Писать стихи после Освенцима нельзя, если это не проза

Читать дальше...
00:06/09.05.2012

Незабаром - "Київські Лаври"

З 17 по 21 травня в Києві відбудеться VII Міжнародний фестиваль поезії «Київські Лаври» – наймасштабнійший літературний захід на пострадянському просторі (програма укр. мовою)

Читать дальше...
13:35/06.05.2012

Скоро "Киевские Лаври"

С 17 по 21 мая в Киеве пройдет VII Международный фестиваль поэзии «Київські Лаври» – крупнейшее литературное мероприятие на постсоветском пространстве (программа на русском)

Читать дальше...
13:22/06.05.2012

світло запалили

Богдан-Олег Горобчук (м.Київ)

ялина з’їдає від мене шмат неба й будівлі
але видно вікно навпроти
у вікні кабінет світиться
ніби й не ранній вже ранок — а світло запалили
стелажі з книжками
великий захаращений стіл
спокійна жінка іще остаточно не прокинулась
(сонливо рухається доросла риба всередині неї)
усе жовте, дрібне,
колюче, як пил під контактними лінзами

Читать дальше...

Волшебный Макс

Начат прием работ на Международную Волошинскую премию в области литературы - 2012

Читать дальше...
12:54/05.05.2012

АРИТМiЯ ПРО…

Анна Малігон

Аритмія про Лізу

Як засну, забери в мене іграшку, Боже,
зроби це тихо…
Так і дітям болить викрадання, кожне
маленьке дихання,
обриваючись, падає і застигає лінзою.
Господи, як же важко — з валізами
лізти кудись, називаючись Лізою,
підло, зухвало. Чому не звелів ти
скористатися ліфтом?

Читать дальше...
14:43/06.03.2012

Мостостроители поэзии

Предварительная программа 8-го Международного фестиваля поэзии "Петербургские Мосты"

Читать дальше...
15:48/17.04.2011

Русская премия: короткий список

Оргкомитет международного литературного конкурса "Русская Премия" объявил свой шорт-лист".

Читать дальше...
18:32/05.04.2011

Чорнокнижник всерединi стукає по трубi

*  *  *

Любиш чорних круків; так давно не було війни.
І сидиш на осонні на теплім камінні стіни.
Унизу старовинний костьол припадає пилком
І завод ялинкових прикрас під липневим замком.

Коли зможеш, то спробуй цей простір в собі віддзеркаль.
Чорна пара кружляє в повітрі долонями ткаль,
Ронить пісню чітку, непідробну, та тільки вона,
Як важок від рибальської сіті, не держиться дна.

Читать дальше...
19:30/01.11.2010 автор: Ганна Яновська (м.Харкiв)

Бомжиха пiд баян полоще в горлi вересень…

Музика в місті

в місті в якому зливаються джаз і помиї
псота бездомна клумби й дерева підлиє
сука руда віджене голубів й театралів
втягне цицьки що звисають і витягне лапи
музика з чорного входу й застояний запах
я серед площі — і луни що бродять по залі
 
цього театру — приліг собі ситим бульдогом —
й суці¬дворняжці віддав цілу площу — і Богом
прощений він і навіть забутий у вересні
просто бухий — забулдига від сну провінційності
в місті — крім джазу — існують устояні цінності:
свідки Єгови — місцева «Просвіта» — єресі

Читать дальше...
23:20/01.09.2010 автор: Василь Махно (м.Нью-Йорк)

Наслідки звіриної мови

1.
може ти знаєш
що я божевільна
у своїх повсякденних звичаях
просити усіх о любов
але як же інакше
дати морю вихід з пустелі
як дати рибі шлях до води
а чоловіку стежину додому
може ти вмієш бачити краще
то відкрий оте око
запалене пристрасним поглядом
і від того червоне
хай сонце у ньому не сідає
а сходить
бо в дорогу виходити час.
кожен слід промовляє: люби
кожен слід від копита
трилисник лисиці
борозенка змії 
все є голосом
все є устами
не говорить але промовляє
час на відрух
на погляд
на знак

Читать дальше...
10:59/01.05.2010 автор: Мар’яна Савка (м.Львів)

Вірші

* * *
пісок і літо дощі та райдуги
цілунки легко стають укусами
наскрізний струм у потоках патоки...
твоя порядність така спокуслива

не я ловлю тополині пестощі
не я життя вимірюю курсами
(чужі конспекти і зайві ревнощі)
твоя порядність така спокуслива

твоя відсутність така заплутана
твої приходи такі наповнені
ти недочута ти переслухана
ти божевільна ти некерована

Читать дальше...
10:55/01.03.2010 автор: Дмитро Лазуткiн (м.Київ)

Починається темне горище

*  *  *  *
поміж хламу Бог знає яких часів
головою — у бляху — нема куди вище
павутинням засновані губи — мовчанням слів
починається темне горище

за плечима гойдаються сходи які пробіг
поверхи що один від одного були світліші
ось тепер темнота важка і нікого немає всіх
і нікому не доведи цієї такої тиші

це у вічному пошуку — вище і вище — мети
це в безжалісному проминанні вітражів і поверхів княжих
ти приходиш нарешті: залізні двері і ти
а далі як скаже хлам і як свічка скаже

як скаже розбите об чорні крокви плече
як скаже мотузка що на бантині свище…
вже немає у свічці воску і пальці пече
ти прийшов ти стоїш
                                      і ти заклинаєш пальці: гори ще…

Читать дальше...
17:01/01.05.2009 автор: Тарас Федюк (Київ — Одеса)

реклама




наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode