шо нового

поезія

Мушля тоскної глухоти

*  *  *

Вийшли pано. Ні світ ні зоря ні клекіт
молодої води, ні людей голоси далекі,
не тримає ніщо — розляглися бліді простори.
У судини гілок закрадається кров прозора.
Я цю стежку завчила, як прірву в обіймах жита.
Я слідами її прошила ще з того літа.

Читать дальше...
17:54/16.06.2017 автор: Анна Малігон (Київ)

Мухи творчості

ars poetica

чи це я перестала довіряти поезії своє
чи це поезія перестала довіряти мені своє
кожному з нас чогось бракує,
кому — достовірності, кому — вірогідності,
вірності, гідності, а насправді — любові
бо тільки любов робить із людини поета
а з поета — людину
тільки любов дозволяє їм зустрітися
і не повбивати один одного

Читать дальше...
17:35/16.06.2017 автор: Галина Крук (Львів)

Сучасна українська поезiя / Современная украинская поэзия

Олександр Корж (Київ)

* * *

він дзвонить і вона
радіє і танцює
він пише і вона
ховає теплий сміх
і тут крім них обох
нікого не існує
тож ангели згори
рівняються на них

Читать дальше...
20:39/05.02.2017

Берегова лiнiя

* * * 

жінка з легкими повіками жінка з чіткими рухами
щодня рахує метеликів щоночі спілкується з духами
якби вона тільки бачила вогонь що в мені роздмухує

носить старі годинники не довіряючи жодному —
час протікає нею у забутті німотному…

Читать дальше...
21:38/14.11.2016 автор: Дмитро Лазуткiн (Київ)

Про таких кажуть: голі

фальшиві друзі і кохані

навіть фальшиві друзі перекладача
колись стають просто друзями:
   
ти кажеш «kochana» —
і в мені вибух показує шляпку гриба
я питаю, чи ти не п’яний?
чи ти знаєш, що українською означає це слово?
адже є ще «kochanie»
що казав мені вчора
як до зовсім маленької

Читать дальше...

Вiршi з книги «Стiхи о жизнi»

*  *  *

Садок вишневий коло хати,  
Раби сапають буряки,
Танцюють фрейлехс парубки,
Висить дитинка розіп’ята —
Над тільцем пурхають круки.

Зігують мати на порозі,
Моститься ззаду син-Пріап,
В світлиці на іконі — цап,
Сім’я вечеря на підлозі —
Парує смажений кацап.

З АТО ідуть американці,
Співають «бейбі, донт ю край…»
Лунає спів за небокрай,
Ти ж uber alles, моя мамцю —
Жидофашистський рідний край…

Читать дальше...
11:36/16.08.2016 автор: Артем Полежака (Київ)

Горбата Циля все iшла до нас…

 
*  *  *

Migyanka Miklos з метрикальних книг,
Із книги хрещених, сумної книги мертвих.
Із записів, де на церкви пожертви,
Із трансільванських мжичок та відлиг

Іде до мене в опівнічнім сні.
І світяться його небесні очі.
І щось мені немов сказати хоче,
Толочить трави росні та кісні.

Бо за життя він не одні скосив,
З вівсами ниви тишком заскородив.
Ішов благий поміж чужі народи,
Не бачачи Господньої краси.

Тепер в очах блакитних вся краса.
Плече в плече із мамою вбоїчко
Лежать собі. А нічка
Вже розчиняється у горніх голосах.

І ти зостанешся в метричних письменах,
І в мартиролозі це також буде слідно.
Старий зникомий... Під Менчулом — видно.
І поминник усенький в іменах.

Читать дальше...
11:26/16.08.2016 автор: Петро Мiдянка (Широкий Луг)

Дві шовкові краватки

Вельмишановний Ральфе, що б Ви сказав на те,
коли потрактую Вашого листа так, як Марсель Дюшан
вилку велосипедного колеса і стілець, або сушарку для пляшок чи лопату
для прибирання снігу, або ж як пісуар, який той французький шахіст звеличив назвою «Фонтан»?

Читать дальше...
00:22/13.05.2016 автор: Богдан Задура (Варшава)

Бачити вухом — слухати оком

країна яку об’їхав і якій читав
перед якою книжку свою гортав
сповідався митникові на кордоні
помінявши «Козу» на «Бункермуз»
їй любити мене не мус
ні коли — нагий ні коли — в короні

Читать дальше...
00:19/13.05.2016 автор: Василь Махно (м.Нью-Йорк)

Cвяте моє мiсце скраю

життя тарабанить як банка консервна
                                                                  котові прив’язана до хвоста
і зірка у небі як зірка фанерна
                                                    над пам’ятником а не та
автобус такий фіолетовий наче
                                                      у січні чи лютому ніч
снігами чорт з нами чи їде чи скаче
                                                              чи просто стікає з облич

Читать дальше...
00:10/13.05.2016 автор: Тарас Федюк (Київ)

Дерево, в яке я кидав ножi

Вона їде на рамі, як пташка, що
ненадовго присіла на гілку, роздмухана і оперена,
з двома стуленими
колінами, що шлють солодкі позивні
водіям зустрічних вантажівок.

Читать дальше...
00:05/13.05.2016 автор: Остап Сливинський (Львiв)

Русская премия: предварительные итоги

Три украинских автора вошли в шорт-лист престижной "Русской премии"

Читать дальше...
13:27/31.03.2016

я би їхав автобусом полум’я

*  *  *  

чого я не можу викашляти
із засмолених легень
у цей ясний, в’янучий
серпень

зіщулюється
остигаючи світ
випирає шов і схов країв
вилиці

світло
перетворюється на пергамент
зацукровується, залягає

до вечора мені тебе
все менше

сідаємо поряд
і дивимось
як туман повзе
із окопів пагорків

тихий
як твоє дихання
як наше тепло

як пальці
що не знаходять один одного

Читать дальше...
16:28/26.01.2016 автор: Марюс Бурокас (Вiльнюс)

Немає любовi до матерiалу

Страждання юного Вертера

Сьогодні у порнографії немає канону.
Ні, звісно, структура чітка: аматори, груповуха і т.д.
Але хто з ходу назве шедевр останнього 10-річчя?
Де Ґьоте підліткової содомії? Де Сафо оргазмічних вигуків?
Марно напружуватись.
Веб-камера розбила мистецтво.

Ситуація тут схожа на літературну.
Один підсів на Сашу Грей, Асоль наших днів.
Другий преться від БДСМу та дядька Хема.
Третій зачитується підручником із «Зоології».
Нічого святого.
Нічого нового.

Читать дальше...

Iз книжки «Марево»

Переміни

Ґренджир Дабліз — 25 лютого 1939; Дабліз (9 ударів) — 5 червня 1991;
Сюрпрайз Мінор (7 ударів) — 4 листопада 2012; Сплайсд Мінод (14 ударів) — 20 лютого 2011.
Колесхілська дзвіниця, база даних «Фелстед»*

Вода є плазмою
що міниться й тремтить
трава гойдається
тремтять
в імлі дзвіночки

і кров твоя це мед.
Він тане в роті,
як провина,
жаль, обмова
і неминуча страва

Боюся
недоторканого тіла
тиші;
священика
в саду.

Читать дальше...
16:23/26.01.2016 автор: Фiона Сампсон (Лондон)

впало встало кволо сiло

*  *  *  

В цій нічній, по вінця повній тиші
Музика не слухається, ні:
Це ж готель. Чим далі, тим сильніші
Прочуття майбутнього в мені.
По моїх тонких, як струни, жилах
Трепетно невидиме тече,
У моїх дощентно справжніх крилах
Світло, розтікаючись, пече.
Я ширяла, як зоря, над морем —
А тепер тихесенько мовчу,
І стаю прозорою з прозорим,
Як сльоза, не вийнята з плачу,
І стаю широкою й вузькою,
Наче вушко голки — для душі,
І бреду дорогою ковзкою
Десь у небі, в синім спориші,
І сама себе пасу, пильную,
І сама від себе стережу
Все, що бачу, та не все, що чую,
І виводжу серце на межу.
Там роса, як сіль, така волога,
Бо не час, не простір і не Шлях —
Але тиша, вслухана у Бога,
Але води, скошені в полях,
Але досвід сутностей і суті,
І високі тесані столи,
Щоб усі незнайдені й забуті
У молитвах згадані були,
Щоб усі, хто був не народився,
Мали відпокутувані сни,
Щоби кожен, хто недозцілився,
Був чужої збавлений вини
У любові, що усе приймає.
Я живу життя і житіє.
Прочуття майбутнього проймає,
Я молюсь — і світ насправді є.

Читать дальше...
16:18/26.01.2016 автор: Марiанна Кiяновська (Львiв)

Новi вiршi

*  *  *  

Світло горіло всю ніч до ранку.
Протяги легко торкали фіранку.
В будинку спали. Спали в місті.
Темрява перекривала мости.
Стиглі яблука в чорному листі
продовжували рости.

Запах дощу на нічній веранді.
Великі дерева такі безпорадні —
стояли сам на сам із повітрям,
мовчали, слухали, входили в тінь,
торкалися темряви мокрим віттям,
кожним із переплетінь.

Будинок спав. У його коридорах
стояла любов, як хвороба в порах,
як звук, що зривається з піднебіння,
як промені, що добиваються дна —
вивітрена, мерехка, осіння,
вона стояла одна.

Читать дальше...
16:11/26.01.2016 автор: Сергій Жадан (м.Харків)

летiти крiзь нiч у глухi єбєня

ексклюзив

винятки з правил порушують правила
і рівновагу ілюзій
винятки з правил — окремі анклави
для ворогів і друзів
винятки з правил — провали у матриці
пам’яті чорні діри
винятки з правил — те що нам мариться
те в що ми вірим без міри
винятки з правил — правильні трави
і вздовж ріки стежка
винятки з правил — зліва і справа
всюди вони зрештою
ми із тобою — винятки з правил
ми із тобою — трави
і нелукава ясність октав
явлена ув уяві
і виняткові наші життя
і випадкові — також
винятком з правила стелиться шлях
із випадкових знаків

Читать дальше...
21:23/02.12.2015 автор: Юрко Iздрик (Калуш)

Шовидав: поезiя — 6 на 6

Катерина Бабкiна (Київ)

*  *  *
                                                              Жаданові

Тихі й сумирні, щодня на світанку в сезон дощів
чоловіки приходять на береги своїх футбольних полів
і сидять над водою приречено, нерухомо.
Краплі падають з чорних кіс, стікають із підборідь.
Подорожні приходять в село убрід і минають його убрід,
несучи за собою свою безкінечну втому.

Читать дальше...
21:19/02.12.2015

* * *

Почувалася так, ніби кров
На підлозі вагону метро,
Мов липкі візерунки слідів — то нова моя форма…

Почувалася так, ніби хтось мене виміняв
На відро полуниць
А забрати забув…
І перон — мов причал
І червоний початок любові
Між серцем і горлом

Читать дальше...
22:13/08.09.2015 автор: Анна Малігон (Київ)

Красива, із вавкою на губі

*  *  *

Зима розтане. Виллється-таки.
Спустошиться, як тріснуте цебро.
І в голову полізуть мріяки
про всну, яка любить тебе, бро.

Весна уже була колись тоді.
Відтоді вод немало натекло.
Тобі казали, темній сліпенді:
«Чекай, чекло, чекай її, чекло».

І я чекаю — зайвий, як баласт, —
що в водах її світлих потону,
що стану як активний предураст,
подібний весняному котану.

Читать дальше...
22:08/08.09.2015 автор: Олег Романенко (Київ)

.не про війну.

«Але, будь ласка, давайте не про війну», —
Організатори знов і вкотре просять.
«То що читати?» — брови хатинкою гну.
«А про любов. Бо війни всім уже досить».

А про любов — ну, добре, нехай про любов.
Коханий, знаєш, я все ходжу по колу.
Без тебе світ тут посипався, от їй-бо.
І навпаки — я зібрана, як ніколи.

Та ж розберусь, як почистити пилосос
І як втискатись ночами в пусту постіль.
Але ти знаєш, сьогодні снився цей сон: 
Порожнє місто і крик, ніби чийсь постріл.

Читать дальше...
22:03/08.09.2015 автор: Iрина Цілик (Київ)

Але це вже деталi

В інший бік

Не повинно починатися з не. Тож почну
з тож. Наперекір полоністам, психологам,

спеціалістам з реклами, фраєрам, що ходять
з рівною спиною, глибокого дихання, естетичного

вигляду і несмердючого підтирання заду.
Революція починається тут: на цих кількох

Читать дальше...
15:17/21.06.2015 автор: Марцiн Орлiнський (Варшава)

Польова кухня

* * *

пробито легені цього дня
і сонце котиться згори — вниз
тонуть квартали в холодних вогнях
кидайте хмиз кидайте хмиз

ми проміняли простір на час
і буру породу — ділили на всіх…
східна природа у наших причасть —
ллється у спирт березовий сік

Читать дальше...
14:25/21.06.2015 автор: Дмитро Лазуткiн (м.Київ)

БОЖЕ Я ПТАХА IЗ ДРОТУ

*  *  *

я — камінь, я по тебе прийшов.
дивись, у тебе замість рота  — шов;
у тебе замість руки — ріка.
давай я тебе покладу в мішок,
шоб навіть слід твій із нього не протікав.

я — гора, а у тебе в нутрі діра.
збирайся — пора, пора.
бачиш, з­за кожного дерева
хтось чорнесенький визира.

Читать дальше...
22:19/27.03.2015 автор: Iрина Шувалова (Київ)

* * *

лист моряка до доньки

Давай мій голос не буде тобі нічого промовляти.
Ти просто слухай його, ніби це шум прибою.
Моря, великі стихії, дозволяють нам з насолодою маліти.
Адже чим менша маса тіла, тим менша маса болю.

Мій голос давно не мав опори у вигляді чужого слуху.
Все, що мало бути промовлене, — кишіло всередині грубими мазками.
Адже спілкуватися з кимось, це так, ніби наймати прислугу.
Бо говоріння буває добрими мовами, а буває й злими язиками.

Читать дальше...
22:12/27.03.2015 автор: Павло Коробчук (Київ)

Я — поет перiодичної таблиці руїни

Паризький дощ

якби можна було б в Парижі прожити:
кілька днів під паризьким дощем
з пивом що пахне згорілим житом
крилом на твоєму пальті пришитім
з кам’яними сатирами й кам’яним лицем

я б може не написав паризьких віршів:
хіба для дощу чи десятьох голубів
я б під дощем простояв би — віриш?
затискаючи дощ у долоню як виграш
музику б слухав на саксі або на трубі

Читать дальше...
22:06/27.03.2015 автор: Василь Махно(м. Нью-Йорк)

Загадки — вiдгадки

Я ДИВЛЮСЯ НА ТЕБЕ

Тепер
на кого не подивлюся,
у того на грудях з’являються значки.

(Епіфанія:
значки¬не¬значки —
символ за ознакою
«бути тим, що найкрасивіше за все на світі».)

Під час нашої першої зустрічі
я дивлюся на тебе,
і в тебе на грудях
з’являється значок.

Читать дальше...
18:54/13.01.2015 автор: Василь Голобородько (Київ)

Тактична правота

*  *  *

як патрон береженого Бог береже
як у схроні останній патрон береже
хтось для власної скроні

за межею, що ділить своє і чуже
женчик¬бренчик тобі насюркоче, що вже
син твій дибиться в лоні

заховайся у голці ялиці, в лиці
хлопченяти, що падатиме в ялівці
щоб тебе відшукати

Читать дальше...
18:49/13.01.2015 автор: Галина Крук (Львiв)

Чорна рука свiту

*  *  *

з горла сусідського пса вилітає
                                             страх
він кружляє довкола кожного з нас
він говорить що він уже нам — страж
він говорить що він уже нам — Спас

він суворий бо пес перед ним сів
в горлі прірва в лапах остиг жар

ми не дуже тямимо в горлах псів
ми уже не знаємо хто нам цар

Читать дальше...
18:43/13.01.2015 автор: Олеся Мамчич (Київ)

реклама




наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode