шо нового

проза

Десять слiв про Вiтчизну (Intro)

Птахові, що наприкінці грудня, після незвично теплої осені, нарешті вирушив на зимівлю з берегів Скандинавії до Малої Азії чи Середземномор’я, вечірня Варшава може нагадати хіба що величезне жовто-червоне яблуко, трохи недбало загорнене в білосніжну серветку й майже по екватору перев’язане темною стрічкою Вісли. Вогні околиць Старого Ринку зливаються в єдину яскраву пляму, з якої світло струмує аж до передмість, — лише подекуди перебиваючись червоними вогнями електростанцій та нерівними плямами завалених снігопадом кварталів, де незайманого білого кольору значно більше, ніж жовтого, — і слабшає лише на межах міста, не маючи уже сил дотягтися до нерухомих і безголосих зимових полів.

Читать дальше...
20:13/02.09.2013 автор: Олексiй Чупа (Макiївка)

За чверть десята (уривок)

Зранку снідали вівсянкою, це Настя наполягла:
— Ще трохи такого ситого життя, і я не влізу в джинси, а ти мене розлюбиш.
Вона сиділа за столом в одній футболці, його футболці, з написом «NYU», примудряючись їсти, підтягнувши одне коліно до підборіддя, від чого пейзаж відкривався провокативний, Микола Павлович був збудився, але тут вона поклала ложку:
— Ну все, дякую, я побігла!
— До замовника?
— Та де, на лекції. Ти що, забув, що я студентка? До речі, твоя студентка. А ти будеш вдома?
— Ні, у мене пара о 14.10. Може, там зустрінемося?
— Гаразд, я до тебе заскочу відразу після пари. А до того що робитимеш?
— Готуватися буду.
— Хіба тобі ще треба готуватися?
— Аякже, щораз!
— Гігант! Тепер таких не роблять…

Читать дальше...
20:10/02.09.2013 автор: Юрiй Макаров (Київ)

«Парк «Победа» (отрывок из романа)

Публикация всего произведения ожидается этой осенью в издательстве «Ad Marginem» (Москва)

1.
Весна заканчивалась. Вязкой, душной волной на город накатывало лето, а Алабама не мог вырваться к морю даже на неделю. Для него парк «Победа» превратился в джунгли, парк опутал его лианами, намертво, как к пальме, привязал к столику «Конвалии». Пока два тихих алкоголика, подполковники-отставники — директор парка и главный инженер, жрали водку, запершись в комнате смеха с давно уже перебитыми зеркалами, Алабама работал. Каждый день с полудня до позднего вечера он следил, чтобы на центральных аллеях и в глуши, по всей территории — от танцплощадки до озера, было тихо. Чтобы спокойно работала фарца, чтобы звереющие без дури афганцы не сносили продавцов анаши, а наряды ментов не видели больше того, что им положено видеть. Он сохранял баланс, он удерживал равновесие. На нём, как на гигантской черепахе, лежало здесь всё, и доверить хозяйство хотя бы на неделю он не мог никому.

Читать дальше...
20:02/02.09.2013 автор: Алексей Никитин (Киев)

С премией, Олесь!

Олесь Ульяненко - автор журнала "ШО", прозаик, из-за которого весь тираж журнала попал под нож, автор, которому журнал "ШО" помогал бороться с госструктурами, озабоченными поисками порнографии в его текстах, после смерти - воскрес в премии имени самого себя

Читать дальше...
00:22/21.08.2013

Нова стара баба

Ось так ти це і розумієш, нове і невідворотне про себе, коли перетворюєшся на ревниву дружину, що нишпорить кишенями та оглядає комірці сорочок зрадливого чоловіка, якою ти ніколи не була, та й чоловік твій колись зрадив не тебе, він не розмінювався на малі форми, а Батьківщину, що також нишпорила його кишенями, шурхотіла знайденими папірцями, підслуховувала й винюхувала, щоб упіймати на гарячому або тепленькому та заслати грішника до Сибіру. Таких підлот я не очікувала від звичайного інженера, з котрим побралася, в моєму хибному, як виявилося, уявленні зрада Батьківщини більш допасовувала військовим. Але доля вберегла мене від шлюбу з військовим, але от мого чоловіка від зради Батьківщини — ні.

Читать дальше...
20:27/22.07.2013 автор: Лариса Денисенко (Київ)

Запрещенная литература

В тот вечер я прозябал, не зная, чем себя занять, в одном томном литературном кафе «Для чтения и разговоров» — как будто бывают другие кафе. Моя рука от скуки потянулась к одному зачитанному томику, из страниц которого выскользнуло таинственное приглашение.
Чай остывал — а я все разглядывал плотную картинку. Приглашение одновременно представляло собой картонную подставку под бокал или кружку. Видимо, кто-то использовал его, как временную закладку между двумя горячими страницами, и, позабыв, оставил этот сэндвич для меня.

Читать дальше...
15:09/22.07.2013 автор: Ильдар Абузяров (Москва)

Мала антологія арканумської літератури

Переклав з арканумської Юрій Винничук

Вступ

Арканум пробивався у мої сни. Я жив в Арканумі, то була моя внутрішня еміграція, сни про Арканум затоплювали мене. Я чекав ночі, щоб жити. Удень життя не було. Удень був страх.
Люди з Аркануму чекали на мене. Якщо я затримувався, посилали гінців і стукали мені у вікно. Чекали терпляче, поки я зберусь. Їхні коні били копитами і голосно іржали. Їхні мечі і лати бряжчали і виблискували у сяєві місяця. Прапорці лопотіли на вітрі і кликали у похід.

Читать дальше...
17:46/06.05.2013 автор: ЮРIЙ ВИННИЧУК (Львiв)

Серце гарпiї (уривок)

Ти, пригадую, колись мала душевну симпатію до Макіавеллі та його ідей. «Чини добро, поки можливо, але умій чинити зло, коли необхідно» — ця сентенція здавалося тобі надзвичайно мудрою. Зло заради більшого добра — наче і не зло уже зовсім; проте насправді ти завжди прекрасно відрізняла одне від іншого, так само безтямно і так само безпомильно, як відрізняємо біль від насолоди. Вчинки ж твої далеко не завжди були у тому сенсі безболісними для оточення.
Такий конфлікт уявлень та дійсності якраз і є тою притичиною, що змушує злих людей залишатися злими. Адже ж як ми уявляємо себе? Авжеж, не схибленими на насильстві маніяками! Ні, звісно, — окрім особливих випадків — ми радше бачимо себе доброю на загал людиною, котру жорстокий світ примушує до «необхідних» вчинків. А оскільки ми — хороші, то те, що робимо, ніяк не може бути злом. То навіщо чинити інакше?

Читать дальше...
20:00/03.01.2013 автор: Марина Соколян (Полтава)

Бёлль и Радость

У кого конец света, а у нас ― 95-летие Генриха Бёлля (1917–1985). Замечательного немецкого писателя, Нобелевского лауреата. Празднуем и перечитываем.

Читать дальше...
15:47/22.12.2012

Марс

(глава из романа «Иглы и коньки»)

«Из любой ситуации есть три выхода, – как-то сказал ей отец. – Ты можешь принять решение что-то сделать, можешь принять решение ничего не делать… а можешь решить не принимать никакого решения».
Стивен Кинг. «Колдун и Кристалл»

Тоже тогда

01.
Всё бы ничего, но с сигаретами вышла промашка. Промудохался весь день, чтобы произвести правильное впечатление молодого джентльмена, бывавшего в деле и на тебе – в начале шестого утра на точке сборки Марик сел у стола и хорошо продуманным жестом небрежно, но гордо брякнул пачку на стол. По задумке в пачке не было одной сигареты (вторая, ещё закрытая, в кармане), типа тока шо открыл, уселся поудобнее, нарочито расправил штаны на коленях, достал импортную зажигалку и начал вертеть в руках, типа думая о чём-то своём.

Читать дальше...

МАЛА

З книги ЖЕСТЬ
sho(r)t-stories

Я беру й навіщось вмикаю телевізор. З екрана на мене починають дивитись чуваки в білих халатах. Уважно так дивляться, ніби це не я їх увімкнув, а вони мене, увімкнули й дивляться моє кіно, хоч нічого не розуміють, бо це явно не початок. Ну, їм принаймні здається, що не початок. А щодо мене, то я зараз не можу визначити — що це. Урешті їм набридає на мене дивитись, тому вони починають проповідувати.

Читать дальше...

Европа нам не нужна вообще

"ШО" и Платон Беседин пообщались с  прозаиком, а теперь уже и музыкантом Михаилом Елизаровым о Украине, музыке и современной прозе

Читать дальше...
23:21/24.09.2012

Сестра (уривок)

«ШО» пропонує вашій увазі уривок із нового твору Артема Чеха. Сам автор говорить про цей текст таке: «Це уривок із нової повісті, над якою я працюю. Повість про молоду людину, хвору на розсіяний склероз, про українське село без поетики, про 90-ті, 2000-ні та сучасність індустріальних кварталів в український глибинці. Ця повість про трансформерів та черепашок-ніндзя».
Його завжди дивувало, що батько носить годинник на правій руці. Здавалося б, набагато зручніше носити його на лівій, як це роблять інші. «Інших» небагато: хрещена, дядя Валентин, баба Лєна, Свєтка… Можливо, батько шульга?

Читать дальше...
20:41/16.09.2012 автор: Артем Чех (м. Київ)

Мой первый миллион

Борис Бергер (Германия)

У Надыра Хачилаева во дворе была клетка с тигрицей,
и кормили её живыми курами.
Говорили, что она так зубы точит.
Надыр Хачилаев в какой-то момент был просто король Дагестана.
Человек он был удивительно сильный и необычный.
Рассказывать о нём нужно много и отдельно.
А в 1992 году он купил у меня с выставки в ЦДХ три картины.
Это была крутая история.

Читать дальше...

Обраний

Щойно він сів до автобуса, як усе змінилося. 
Сіре шосе магічно закрутило невидимі колеса - і почався безшумний рух назустріч куполу біло-блакитного неба, диску рожевого сонця; він побачив їх, наче в океанарії, здивований і осліплений величчю ранку крізь лобове скло. Ось що виявилося йому потрібним, - щоб місяць нерухомості розтанув, розчинися в безмежній ясності повітря, і з неба спустилася магічна мотузкова драбина:
дорога; 
дорога;
рух!
Ось що потрібно було додати до самотності, щоби відчути, як хтось нагорі відкриває люк і надсилає повітряні поцілунки, які, ледь торкнувшись чола, перетворюють світ із темного тунелю на прекрасне місце.
Все це диво коштувало недорого, всього три зім’яті гривні до залізничного вокзалу, які, не обертаючись, прийняв похмурий апатичний водій. 

Читать дальше...
17:23/18.07.2012 автор: Євген Положій (м.Суми)

СОБАКИНЫ КОСТИ

Первый раз я повел его в бассейн зимой. 
 
Мне казалось, ему понравится то же, что и мне — мы же все-таки отец и сын… 
 
Например, первое теплое касание, которое еще не стало удушливым и жарким, – как в конце тренировки — ведь зимой в воду ныряешь, как в постель в холодной комнате. 
 
Еще — думал я — он обратит внимание на ощущение невесомости. Когда повисаешь между дном и поверхностью, воображая себя космонавтом, с оторвавшимся от станции «Мир» – или откуда они выходили в открытый космос? – тросом. Это ощущение и это зрелище, – зрелище перевернутого мира — так завораживает, что даже на Земле не хочется спасать себя и всплывать. 
 

Читать дальше...

Кайф от написанного

С автором культовых "Гопников", белорусским писателем Владимиром Козловым беседует за жизнь корреспондент "ШО"

Читать дальше...
01:24/26.06.2012

Дело одинокое

Дмитрий Данилов - о врагах писателя, современном герое и  литературной среде...

Читать дальше...
00:42/24.05.2012

Карма-консалтинг (уривок)

Від автора: Це уривок моєї нової книги, яка має назву «Карма-консалтинг». Оповідь ведеться від імені працівника однієї захалявної піар-контори. Він не досяг особливих успіхів, але фантазує про них на повну силу. Згадуваний у тексті Жора — його начальник.

(…)
Мені завжди було цікаво, як помирають олігархи. В Україні вони ще не вмирали природним шляхом. Все життя брешуть, крадуть, у декого руки в крові. І ніяк не помирають власними силами. Рано чи пізно цей процес мусить початися. І ми з Жорою маємо бути готові. Треба запропонувати новий вид передсмертних послуг для старих капіталістів. Головне — точно вибрати час, коли, стоячи однією ногою в могилі, вони перестануть рахувати бабло, послаблять хватку. І тоді нагодимося ми.

Читать дальше...
02:13/06.05.2012 автор: Тарас Антипович (Київ)

ЛЮБОВЬ К ПАРИЖУ

От редакции: рассказ из книи Сергея Носова «Полтора кролика», выходящей в ближайшее время в издательстве «Лимбус Пресс» (г. Санкт-Петербург)

Официант принес счет в элегантной папочке на крохотном металлическом подносике. Берг, прикинув сдачу и будущие чаевые, положил в папочку зеленую купюру с готическим мостом и второй раз за эту минуту посмотрел на часы. Вероятно, официант решил, что посетитель торопится, но, если бы он действительно спешил, не стал бы, наверное, пить чашечку кофе более часа. Лицо Берга выражало досаду, быть может, растерянность, но отнюдь не нетерпение: он теперь сам не знал, куда и зачем пойдет. Просто пора уходить — встреча не состоялась. Ждать дальше было бессмысленно.
В этот момент и подошла к его столику рыжеволосая мадам, — минут двадцать назад ей уже довелось быть замеченной Бергом. Тогда ему бросилось в глаза необычное выражение лица — что, собственно, и отличало ее от других посетителей кафе, — какое­то восторженно­блаженное, словно ей что­то мерещилось чрезвычайно возвышенное и приятное; она одна сидела за столом, вот так улыбалась и бессмысленно водила пальцем по краю фужера, наполовину наполненного красным вином. В ней не угадывалось ничего специфически русского, но Берг почему¬то решил, что наверняка русская, и, потеряв к ней интерес, отвернулся, чтобы больше не смотреть в ее сторону и не думать о ней. Теперь, услышав «Привет!», Берг несколько напрягся, сразу осознав, что зацепил ее взглядом тогда не случайно. Берг не был любителем встреч с прошлым. Время от времени он начинал жизнь с белого листа, не озадачивая себя подробной и долгой памятью.

Читать дальше...

Лимонов стал Дедом в онлайне

Это не какая-либо экзотика в духе поп-звезд, срывающими все покровы с личной жизни в погоне за славой: это новый, выкладываемый в сеть по главам, лимоновский роман - на этот раз милицейский... 

Читать дальше...
18:17/03.05.2012

Другие барабаны Лены Элтанг

Самая европейская из современных русских писательниц рассказывает о том, как она в детстве украла ребенка и признается в любви к Марио Варгасу Льосе...

Читать дальше...
14:52/17.03.2012

Боксер

Бучачеві та його боксерам присвячується

Стів ішов прямо, як справжній боксер, що пробиває собі шлях — він йшов, похитуючись, наче удар справа, або удар зліва, розгрібаючи своїми руками простір, наче риба, що пропливає між водоростей, зачіпаючи їх своїми плавниками.

Читать дальше...
14:33/06.03.2012 автор: Василь Махно(м. Нью-Йорк)

ТАЙЦЗИ

На каменных горах, в зеленых лесах и полях, у голубых рек. Ты не знаешь, ты и не должен знать. Но ведь небо было? Пропадать — странное слово. Как рот.
И тогда снова обнаружишь себя, как на восьми реках. Яркое солнце, слепящие маки по берегам, весло…

Читать дальше...
14:26/06.03.2012 автор: Андрей Бычков (Москва)

Бардо offline

1. ЗАКОХАНА РІТА
Кажуть: «Світ прокидається» — коли сходить сонце. Насправді — прокидається той, хто його бачить. Світ взагалі ніколи не спить. Хоча… невідомо, що там з ним, цим світом, — коли той, хто його бачив, спить. Але так не може бути, щоби всі живі істоти, які сприймають, водночас взяли і заснули.
Так міркує Ріта, визираючи крізь виноградне листя зі свого балкону на вранішню вулицю. Ріта прокидається на світанні. Вони зі світом прокидаються разом — як щасливі коханці. Довго, юно і ніжно цілуються перш ніж взятися до повсякденних справ. Інколи навіть кохаються. То прямо в ліжку, серед сонячних залишків сну, — попри Рітині спроби вискочити до лазнички і хоча би зуби почистити. То у лазничці. То на кухні — даруючи каві шанс для втечі.

Читать дальше...
23:20/02.01.2012 автор: Світлана Поваляєва

Иволга

Саше иногда нравилась его французская фамилия — Лорио, иногда — нет. Нет — это когда первого сентября Рената Ивановна, вытянувшись по стойке смирно во всей своей учительской пергидрольной красе, зачитывала перед классом:
— Лапина.
— Я!
— Лабезник!
— Я!
— Лорьё!
— Лорьё!
— …Лорьё моё!
Так и понеслось. И от этого хамского «Лорьё» больше не спасала ни успеваемость, ни жилет «в ромбики», ни раннее половое созревание.
В школе Саша и без того был щуплым, удивительно нескладным. Но к институту Боженька видимо сжалился, расписал ручку и пририсовал к Сашиным добродетелям немного росту, весу, выгодную небритость и грусть во взгляде, которую так любят женщины. Женщин Боженька тоже, задумавшись, пририсовал. А одну — Лену Данилову — просто¬таки вытравил ему на запястьях или где там принято оставлять следы о первой несбывшейся любви.

Читать дальше...
18:45/02.11.2011 автор: Гераскина Анна

Б У Т С И

— Та ну, — каже Жора, — ходім, у них є настільний футбол.
— Чувак, завтра на уроки, вставати о п’ятій.
— Дві баби, настільний футбол, — канючить Жора.
— Їдь сам.   
— Та стрьомно самому, — зізнається Жора й поправляє свої ботано-айтішні окуляри, — ще зґвалтують…
Я дивлюсь на Жору: як справжній кінчений айтішнік, він і так виглядає зґвалтованим. Дивлюсь на нього й… погоджуюсь. Жора миттю бере бомбілу на старих жигулях, і ми їдемо в маркет. Бомбіла має сентиментально-педагогічний настрій. Спершу розказує про свою доньку, що вигнала його з дому. Потім про те, що він уже третю ніч ночує в машині. А далі вчить нас, як жити. Мов, нормально в цій країні існувати не можна.
— Треба красти, — авторитетно заявляє він. — От ви, молодьож, крадете?
— Угу, — буркає Жора, — щодня.
— Балабол, — посміхається бомбіла.
Тоді я дістаю з кишені швейцарський ножичок, відкриваю лезо й серйозно так кажу:
— Отєц, ну, всьо, відкатав. Зара так тіхо стаєш на аварієчки й пішов зі свого транспортного срєдства.
Бомбіла повертає до мене голову, кліпає вицвілими, мов старий настінний килим, очима, і вони тієї миті справді нагадують аварійки авто. Потім він дивиться на мою перочинку глузливим поглядом, пронизливо ірже, як кінь, і… в’їздить у дупу старезному облупленому тролейбусу. Якийсь час сидимо мовчки, аж доки
з-за тролейбуса не виходить розлючена баберя в ядучо-зеленій безрукавці. В одній руці в неї монтировка, в іншій — пачка дрібних грошей, зібрана за робочий день. Пачкою грошей вона вимахує, як стягом якоїсь власної держави, а монтировка… Ми з Жорою випадаємо з жигулів і по-спринтерському відбігаємо метрів на двадцять. Бомбіла тим часом вистрибує з-за керма і починає завзято оборонятися, здебільшого позиційно, бо для успішної боротьби йому бракує кілограмів сорок. Урешті-решт водійка тролейбуса його ловить, бере жужмом, відриває від землі й пробує кинути. Бомбіла натомість чіпляється за неї так, як чіпляються за життя, тому вони вдвох незграбно падають на проїжджу частину. Водійка розсипає зароблені гривні, й ті, підхоплені травневим вітерцем, розлітаються на всі боки, мов зграйка наполоханого малька. Водійка, ясна річ, згори, бомбіла — знизу…

Читать дальше...
17:40/01.09.2011 автор: Сашко Ушкалов (м.ХаркIв)

Возвращение блудного попугая. Трилогия

Возвращение I
Популярная анимационная трилогия 80-х годов «Возвращение блудного попугая» — забавные истории о своенравном попугае по имени Кеша.
Первая часть, созданная на заре перестройки в 1984 году, произвела настоящий фурор. Таких мультфильмов советская мультипликация еще не знала — комедийных, многоплановых, с актуальной пародийной социально-политической нотой: капризный попугай, беглец и возвращенец.
Формально ориентированное на детскую аудиторию, «Возвращение» пользовалось бешеной популярностью во взрослой среде. Мультфильм растаскали на цитаты. Пресловутая анимация «для взрослых» — рисованные «Фитили», обличающие то пьянство, то тунеядство, — меркла рядом с «Возвращением блудного попугая». Набившая оскомину трудовая мораль проигрывала подтексту, о существовании которого вряд ли догадывались создатели — режиссер Валентин Александрович Караваев и сценарист Александр Ефимович Курляндский.
Хотя почему не догадывались? Если бы Караваев и Курляндский ограничились одним выпуском «Возвращения», тогда можно было бы говорить о непреднамеренной удаче и приблудившемся подтексте. Но в течение нескольких лет этими же людьми были созданы еще две части, настолько последовательные и глубокие, что говорить о «случайностях» не приходится.

Читать дальше...
17:29/01.09.2011 автор: Михаил Елизаров

Звездное небо внутри

Ты спишь. И видишь себя во сне птицей, которая рождена для полета, как человек для счастья. Но тебя насильственно изымают из воздушной среды и сажают в клетку. А клетку замуровывают в толстой — в двадцать пять кирпичей — тюремной стене, за которой томятся рожденные для счастья, которые тебе не родня.
Ты в ужасе просыпаешься. И действительно — вокруг мрак аспидный, который безуспешно пытается расстрелять пулемет твоего бешено колотящегося сердца! Но вдруг ты замечаешь небольшой фрагмент прекрасного голубого неба с легкими облаками, которые надышали ангелы. Ты вскакиваешь и бросаешься — как это делают футбольные вратари — в это прекрасное полуденное небо, каким­то чудом оказавшееся в твоей комнате ночью. Бросаешься не раздумывая в этот небольшой фрагмент окна.

Читать дальше...
19:23/30.06.2011 автор: Владимир Тучков (г.Москва)

Захар Прилепин: "В плену не был, рабами не торговал..."

Давно хотелось с ним побеседовать. Останавливало одно – опасение скатиться на общие темы, повторить уже десятки раз сказанное другими. Он дал уже столько интервью, что из них, наверное, можно составить солидный том, а то и двухтомник.

Читать дальше...
18:58/26.05.2011

реклама

наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode