шо нового

Мария Галина: Убийца реальности

Во время одесского отпуска москвичка Мария Галина рассказала киевлянину Юрию Володарскому о тайнах своего львовского романа.

Читать дальше...
23:54/02.09.2015

Норман Маня: Межа як втрата

Коли я вперше зустрівся з Норманом Манею, то ключем нашого короткого спілкування стала Європа, вірніше, її маленьке містечко Дрогобич і Бруно Шульц.

Читать дальше...
23:48/02.09.2015

Франкенштейн

Каждая нормальная женщина старается сделать из своего мужика человека. Типа, чтоб бросил пить. Завяжет с пьянкой — и человек готов. Мне приходилось делаться человеком несколько раз: замечательное чувство.

Читать дальше...
23:41/02.09.2015

Сергей Михалок: «У меня быдло- и гопофобия...»

Беседуем с легендарным Сергеем Михалком о мире Brutto, об Украине и революции Достоинства, о новом альбоме и экзистенциальном проявлении художника.

Читать дальше...
23:29/02.09.2015

ВАГРИЧ И ЧЕРНЫЙ КВАДРАТ

Летом 2002 году я показал Саше Генису и Вагричу Бахчаняну законченный фильм «Вася». Было это у нас дома на Anderson Ave., в Cliffside Park.

Читать дальше...
23:20/02.09.2015

Виталий Комар: «Советский Союз был государством концептуальным…»

Легендарный отец-основатель «соц-арта», важного художественного течения, предшествовавшего расцвету русского концептуализма, Виталий Комар и сегодня увлеченно работает над новыми арт-проектами

Читать дальше...
21:43/02.09.2015

Еле в «ТЕЛЕ»

Украинское ТВ как жалкое зрелище

Читать дальше...
20:27/02.09.2015

Что человека препинает

Сергей Бойченко
(1956–2015)

Не стало Сергея Бойченко, Серхіо Сапо, Хитрого Жаба, чудового поета і перекладача. Наша віртуальна дружба тривала сімнадцять років, ще з часів найперших досівських конференцій в інтернеті. Він мав неймовірний дар писати вірші про кохання, і інших у нього, здається, і не було. Не було ні роботи, ні заробітків, ні соціального статусу, — тільки злидні, відчай і демон алкоголь, які сточували і без того зовсім непевне буття духу в людському організмі. Вірші, які вилітали з-під його клавіатури, навіть найрозхристаніші з них, були зроблені твердою рукою майстра чарівних справ. Завдяки синові і фейсбуку Серхіо не тільки протримався ще дуже довго — він знайшов собі нових друзів і читачів, які змогли оцінити його дар. Сьогодні остання нагода сказати Сергію, що я його люблю. Тільки вже тепер — пам’ять про нього. На віки вічні.

Вал Корнєєв

Читать дальше...

Арабески эроса

* * *

Кто эта женщина с маленькими предлогами
легких ладоней, будто вода ушла,
тихо так, с маленькими подлогами
слов, слов, слов… без окна. 
Но не повернуть голову, не увидеть губ ее,
хотя вот они, так близко,
будто они его. Небыль идет на убыль,
и проступает женщина. Из переписки.

Читать дальше...

Але це вже деталi

В інший бік

Не повинно починатися з не. Тож почну
з тож. Наперекір полоністам, психологам,

спеціалістам з реклами, фраєрам, що ходять
з рівною спиною, глибокого дихання, естетичного

вигляду і несмердючого підтирання заду.
Революція починається тут: на цих кількох

Читать дальше...
15:17/21.06.2015 автор: Марцiн Орлiнський (Варшава)

Очевидная убогость времени

Ты уже не в силах обманываться — значит, стареешь.
И опыт здесь ни при чём.
Просто постепенно
протирается грань между тобой и реальностью,
чьё непосредственное воздействие
сильнее с каждым разом.

Читать дальше...
15:10/21.06.2015 автор: Ника Джорджанели (Тбилиси)

Я — часть потери от себя

Колыбельная для двоих

1.

Ты. Становишься мной. Остаешься со мной. Уходишь.
Ты. Будто время. Далекое, быть может. Всех ближе
ты. Может, сила. Вернее, мой кислород. Дни немного
стремительные шаги с петлей на шее нечасто помнят.
Коснешься. Рукою. Это, скорее, молитва. Однако. Сегодня
время возвращается в постель. Давит. Лениво.
Мне бы теперь такую близость, чтоб утомляла.

Читать дальше...

Вокальнi партiї

1-й голос: — Наш професор запізнюється.
2-й голос: — Наш професор завжди запізнюється. Чому ти так хвилюєшся?
3-й голос: — Я чув, що Мартін пропав.
2-й голос: — Сам винен. Хто в такий час виходить!

Читать дальше...

Польова кухня

* * *

пробито легені цього дня
і сонце котиться згори — вниз
тонуть квартали в холодних вогнях
кидайте хмиз кидайте хмиз

ми проміняли простір на час
і буру породу — ділили на всіх…
східна природа у наших причасть —
ллється у спирт березовий сік

Читать дальше...
14:25/21.06.2015 автор: Дмитро Лазуткiн (м.Київ)

ДЕДЫ ВОЕВАЛИ

Очередь оказалась неожиданно длинной. С хвостом на улице. Для Германии такая очередь — редкость. И кого только в ней не было! Прямо перед ними стояли древний старик с мальчишкой лет шестнадцати, и если б не две палки с набалдашниками, старик бы не выстоял.
— По-английски говорят, — тихо сказала Алёна.
— Слышу, — ответил Казанкин.

Читать дальше...

На полях

«Книжковий Арсенал» 2015-го виявився дуже щедрим на новий український non-fiction. Жанр для нас не новий, але чомусь саме в квітні цього року він розцвів якось по-новому...

Читать дальше...
13:54/21.06.2015

Лена Элтанг: «Картахена не цель, а средство…»

Перед тем как начать свой пятый роман и радикально переписать третий, Лена Элтанг рассказывает о некоторых особенностях четвертого...

Читать дальше...
13:24/21.06.2015

Нетто Brutto

В реальной жизни случаются такие ситуации, когда сам воздух стремительного времени диктует новые формы проявления.

Читать дальше...
13:07/21.06.2015

Об одНОМ, о вечном

Несколько насущных вопросов мы задали бессменному лидеру и идеологу НОМа Андрею Кагадееву.

Читать дальше...
13:01/21.06.2015

Стара війна на новий лад

Журнал «ШО» пропонує два рейтинги, з двох різних типів кіно про війну, особливо актуальних в нашій нинішній ситуації.

Читать дальше...
11:34/21.06.2015

Когда пафос разбавлен

Анжела Джерих родилась в Донецке. Как пишут арт-критики: «Главный объект творчества Анжелы Джерих — человек.

Читать дальше...
11:08/21.06.2015

Мова в час війни

Після того, як всі на власні очі побачили, що кров усередині російськомовних та україномовних громадян однаковісінького кольору й однаково може бути пролита заради порятунку своєї країни від диктатури, здавалося, питання вичерпане. Але виявилося, що цієї моторошної наочності для переоцінки цінностей вистачило не всім.

Читать дальше...
10:46/21.06.2015

6-8(116-118) 2015

6-8(116-118) 2015
Цена: 
27
Достуность в печатном виде: 
доступен
Достуность в электронном виде: 
не доступен

Гретхен знает в Кракове каждый кракен

праздники
     
Бесконечные праздники. Что ж ты, хозяин, невесел?
Разливаешь кипящих гостей по фарфоровым чашечкам кресел,
Угощаешь их тонко намазанной лестью¬икрою,
И уходишь в заснеженный парк — ночевать под корою.
 
Зимовать под корой старой липы — невзрачной личинкой,
В оболочке хитиновой прячущей нежность начинки,
От морозов укутанной мхом — серебристою ватой,
Между ждущими и торопящими крепко зажатой.

Читать дальше...
22:38/27.03.2015 автор: Михаил шерб (Дортмунд)

Неподъёмным светом

*  *  *

тебе ли вручили тебя до утра,
игрушку тебя с кровотоком подкожным.
тебе ли сказали — пойди поиграй
с ключом, и кувшином, и зеркалом тоже.
тебе ли, чей выдох бессмертней стократ,
которая смотрит на свет и не знает —
тебе. ибо ты догорающий сад,
мерцающий плод и вода слюдяная.

Читать дальше...

Эта шалава стреляет с двух рук

* * * *

смотри какое лихолесье чернолесье
смотри какие гномы леголасы
смотри какой красивый мартин фримен
почти что хоббит
выходит входит
а мы с тобой такие орки полудурки
у нас такие и хваталки и подпорки
мы оба два сегодня на берег пихорки
сошли с моторки
втыкая походя нефритовые жезлы
куда б ни влезло
а мы с тобой такие чурки и окурки
а ну¬ка как тебя шарапов сбацай мурку
покуда чайник теплится в дежурке
пыхтит в каптерке
а мы туда где салютуют пионерки
где поднимают флаги на поверке
где лорда нашего над лесом светит око
во сне высоком
ах пионерка
и все померкло
и все ж смотри какое красное на синем
смотри какие эльфы леголасы
смотри какое лихолесье чернолесье
смотри какой красивый мартин фримен
почти что ватсон!

Читать дальше...
22:24/27.03.2015 автор: Мария ГАЛИНА

БОЖЕ Я ПТАХА IЗ ДРОТУ

*  *  *

я — камінь, я по тебе прийшов.
дивись, у тебе замість рота  — шов;
у тебе замість руки — ріка.
давай я тебе покладу в мішок,
шоб навіть слід твій із нього не протікав.

я — гора, а у тебе в нутрі діра.
збирайся — пора, пора.
бачиш, з­за кожного дерева
хтось чорнесенький визира.

Читать дальше...
22:19/27.03.2015 автор: Iрина Шувалова (Київ)

* * *

лист моряка до доньки

Давай мій голос не буде тобі нічого промовляти.
Ти просто слухай його, ніби це шум прибою.
Моря, великі стихії, дозволяють нам з насолодою маліти.
Адже чим менша маса тіла, тим менша маса болю.

Мій голос давно не мав опори у вигляді чужого слуху.
Все, що мало бути промовлене, — кишіло всередині грубими мазками.
Адже спілкуватися з кимось, це так, ніби наймати прислугу.
Бо говоріння буває добрими мовами, а буває й злими язиками.

Читать дальше...
22:12/27.03.2015 автор: Павло Коробчук (Київ)

Я — поет перiодичної таблиці руїни

Паризький дощ

якби можна було б в Парижі прожити:
кілька днів під паризьким дощем
з пивом що пахне згорілим житом
крилом на твоєму пальті пришитім
з кам’яними сатирами й кам’яним лицем

я б може не написав паризьких віршів:
хіба для дощу чи десятьох голубів
я б під дощем простояв би — віриш?
затискаючи дощ у долоню як виграш
музику б слухав на саксі або на трубі

Читать дальше...
22:06/27.03.2015 автор: Василь Махно(м. Нью-Йорк)

реклама




наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode