шо нового

Добре забуте

Цього разу книжки, що потрапили до фокусу моєї уваги — всуціль від жінок-авторок або упорядниць. Це дуже рідкісно, хоча Мілорад Павич і називав колись ХХІ століття «століттям жінок».

Читать дальше...
10:54/16.08.2016

Світло в кінці тунелю: яким потойбічне життя постає у кіно?

Думаю, немає в світі людини, яка б хоч на певному етапі життя не запитувала себе: що там, після смерті? Чи є щось? А якщо є, то яке воно?

Читать дальше...
10:43/16.08.2016

Две стороны Андруховича

Юрия Андруховича давно и упорно называют Патриархом сучукрлита. Его книги были, есть и будут. Но не меньше, чем текстуальная составляющая жизни, его будоражит такая стихия, как музыка...

Читать дальше...
10:28/16.08.2016

Геннадий Кофман и Docudays UA: Ментальность документалистики

О неожиданном подъеме украинской кинодокумен- талистики и ее перспективах «ШО» беседует с Геннадием Кофманом, одним из основателей Docudays UA...

Читать дальше...
10:21/16.08.2016

Овеществление трофеев

Известный скульптор Денис Прасолов родился в Украине, но волею судьбы оказался в Санкт-Петербурге, где и прижился..

Читать дальше...
10:16/16.08.2016

Конек Горбунова

«За эти два года люди моей страны Украины вдохнули в меня жизнь и прицепили крылья. Врачи, воины, водилы, дяди по 60 лет, которые под обстрелами без денег возят хлопцам — кто воду, кто сигареты… Вот они и есть моя страна. Она не в телевизоре, не в Верховной Раде»

Читать дальше...
10:01/16.08.2016

6-8(128-130) 2016

6-8(128-130) 2016
Цена: 
27
Достуность в печатном виде: 
доступен
Достуность в электронном виде: 
не доступен

Дві шовкові краватки

Вельмишановний Ральфе, що б Ви сказав на те,
коли потрактую Вашого листа так, як Марсель Дюшан
вилку велосипедного колеса і стілець, або сушарку для пляшок чи лопату
для прибирання снігу, або ж як пісуар, який той французький шахіст звеличив назвою «Фонтан»?

Читать дальше...
00:22/13.05.2016 автор: Богдан Задура (Варшава)

Бачити вухом — слухати оком

країна яку об’їхав і якій читав
перед якою книжку свою гортав
сповідався митникові на кордоні
помінявши «Козу» на «Бункермуз»
їй любити мене не мус
ні коли — нагий ні коли — в короні

Читать дальше...
00:19/13.05.2016 автор: Василь Махно (м.Нью-Йорк)

Как весел крючок на блесне

Русская светопись А. Вайнштейна. Городъ Одесса.
Светопись — фотография, если кому непонятно.
Дамы на фото не стесняются лишнего веса.
По краю картонок — блеклые ржавые пятна.

Читать дальше...

Cвяте моє мiсце скраю

життя тарабанить як банка консервна
                                                                  котові прив’язана до хвоста
і зірка у небі як зірка фанерна
                                                    над пам’ятником а не та
автобус такий фіолетовий наче
                                                      у січні чи лютому ніч
снігами чорт з нами чи їде чи скаче
                                                              чи просто стікає з облич

Читать дальше...
00:10/13.05.2016 автор: Тарас Федюк (Київ)

Дерево, в яке я кидав ножi

Вона їде на рамі, як пташка, що
ненадовго присіла на гілку, роздмухана і оперена,
з двома стуленими
колінами, що шлють солодкі позивні
водіям зустрічних вантажівок.

Читать дальше...
00:05/13.05.2016 автор: Остап Сливинський (Львiв)

К ИСТОРИИ ВОЗВРАЩЕНИЯ «УЛИССА»

У нее были синие, но с азиатской удлиненностью глаза, длинные темные волосы, которые под порывами ветра перехлестывали ей лицо, тонко пахли полевым букетом. «Чем она таким их моет?» — думал Митя, убирая прядь с ее полуоткрытых губ. Естественно, что с такой внешностью ее не могли звать иначе.

Читать дальше...
00:01/13.05.2016 автор: Катя Капович (Бостон)

Життя — це білка, але не тiльки

Один чоловік боявся боятися. І тому завжди боявся, бо страх страху найстрашніший з усіх страхів. Він лише прокидався вранці і відразу починав боятися.

Читать дальше...

Сухбат Афлатуни. Эстетический монархист

Русский литератор из Ташкента Сухбат Афлатуни рассказал «ШО» о своих сомнениях относительно писательских размеров и слабой выпуклости писательских половых признаков, сходстве «Гамлета» с индийским кино...

Читать дальше...
12:02/12.05.2016

Поэт для нашего времени

Ведущий специалист по творчеству Бродского, профессор Кильского университета Валентина Полухина — о знакомстве и общении с великим поэтом, о собственном взгляде на творчество и понимание Бродского.

Читать дальше...
11:57/12.05.2016

Прекрасний новий світ: соціальна критика та соціальні страхи в сучасній кінофантастиці

Треба сказати, твори в жанрі фантастики від самої своєї появи стали інструментами соціальної критики чи навіть сатири. Та й кожен з нас знайомиться з ними в цій ролі дуже рано...

Читать дальше...
11:42/12.05.2016

Дорога для «ДахаБраха»

Вони нікому нічого не доводять вже одинадцять років поспіль, вони — це люди світу в широкому розумінні цього сакрального вислову.

Читать дальше...
11:38/12.05.2016

Попереду — Дорошенко

Константин Дорошенко — один из наиболее заметных деятелей в украинском культурном пространстве. Он известен как куратор современ- ного искусства, организатор выставок в Украине и за рубежом, яркий арт-критик...

Читать дальше...
11:21/12.05.2016

Наш человек в Нью-Йорке

Одессит по рождению, а нынче — нью-йоркский художник, Илья Зомб о том, что вкусно для ненасытных глаз, о художественной жизни Сохо и мастерстве возвращения.

Читать дальше...
11:16/12.05.2016

Ужель та самая Татьяна?

Почему попытка внедрения элементов традиционной культуры неизменно сопровождается конфузом.

Читать дальше...
11:08/12.05.2016

3-5(125-127) 2016

3-5(125-127) 2016
Цена: 
27
Достуность в печатном виде: 
доступен
Достуность в электронном виде: 
доступен

умрешь, а тебя попросят, давай еще

ПОПУТЧИЦА

Эта девочка с видом эксперта говорит о смерти.
Девятнадцати лет отроду — знает всё.
Рядом с ней несвободно, как треске, угодившей в сети,
Или облаку, втиснутому в клочок полотна Басё.

Ногти под черным лаком и стрелки «под Нефертити»,
Шнурок, медальон, шинель с чужого плеча.
Любит сырое мясо и острый перец, как петухи Гаити.
Ни читателя, говорит, не нужно, ни советчика, ни врача.

Говорит, что пишет вот так, на ходу, в электричке,
Но ритм — почти песенный, ни стука, ни сбоя в пути.
Говорит, что смерть /или жизнь/ — дело привычки:
Если подсядешь — намертво, вовек потом не сойти.

Читать дальше...
16:32/26.01.2016 автор: Марина Гарбер (Люксембург)

я би їхав автобусом полум’я

*  *  *  

чого я не можу викашляти
із засмолених легень
у цей ясний, в’янучий
серпень

зіщулюється
остигаючи світ
випирає шов і схов країв
вилиці

світло
перетворюється на пергамент
зацукровується, залягає

до вечора мені тебе
все менше

сідаємо поряд
і дивимось
як туман повзе
із окопів пагорків

тихий
як твоє дихання
як наше тепло

як пальці
що не знаходять один одного

Читать дальше...
16:28/26.01.2016 автор: Марюс Бурокас (Вiльнюс)

Немає любовi до матерiалу

Страждання юного Вертера

Сьогодні у порнографії немає канону.
Ні, звісно, структура чітка: аматори, груповуха і т.д.
Але хто з ходу назве шедевр останнього 10-річчя?
Де Ґьоте підліткової содомії? Де Сафо оргазмічних вигуків?
Марно напружуватись.
Веб-камера розбила мистецтво.

Ситуація тут схожа на літературну.
Один підсів на Сашу Грей, Асоль наших днів.
Другий преться від БДСМу та дядька Хема.
Третій зачитується підручником із «Зоології».
Нічого святого.
Нічого нового.

Читать дальше...

Iз книжки «Марево»

Переміни

Ґренджир Дабліз — 25 лютого 1939; Дабліз (9 ударів) — 5 червня 1991;
Сюрпрайз Мінор (7 ударів) — 4 листопада 2012; Сплайсд Мінод (14 ударів) — 20 лютого 2011.
Колесхілська дзвіниця, база даних «Фелстед»*

Вода є плазмою
що міниться й тремтить
трава гойдається
тремтять
в імлі дзвіночки

і кров твоя це мед.
Він тане в роті,
як провина,
жаль, обмова
і неминуча страва

Боюся
недоторканого тіла
тиші;
священика
в саду.

Читать дальше...
16:23/26.01.2016 автор: Фiона Сампсон (Лондон)

впало встало кволо сiло

*  *  *  

В цій нічній, по вінця повній тиші
Музика не слухається, ні:
Це ж готель. Чим далі, тим сильніші
Прочуття майбутнього в мені.
По моїх тонких, як струни, жилах
Трепетно невидиме тече,
У моїх дощентно справжніх крилах
Світло, розтікаючись, пече.
Я ширяла, як зоря, над морем —
А тепер тихесенько мовчу,
І стаю прозорою з прозорим,
Як сльоза, не вийнята з плачу,
І стаю широкою й вузькою,
Наче вушко голки — для душі,
І бреду дорогою ковзкою
Десь у небі, в синім спориші,
І сама себе пасу, пильную,
І сама від себе стережу
Все, що бачу, та не все, що чую,
І виводжу серце на межу.
Там роса, як сіль, така волога,
Бо не час, не простір і не Шлях —
Але тиша, вслухана у Бога,
Але води, скошені в полях,
Але досвід сутностей і суті,
І високі тесані столи,
Щоб усі незнайдені й забуті
У молитвах згадані були,
Щоб усі, хто був не народився,
Мали відпокутувані сни,
Щоби кожен, хто недозцілився,
Був чужої збавлений вини
У любові, що усе приймає.
Я живу життя і житіє.
Прочуття майбутнього проймає,
Я молюсь — і світ насправді є.

Читать дальше...
16:18/26.01.2016 автор: Марiанна Кiяновська (Львiв)

Новi вiршi

*  *  *  

Світло горіло всю ніч до ранку.
Протяги легко торкали фіранку.
В будинку спали. Спали в місті.
Темрява перекривала мости.
Стиглі яблука в чорному листі
продовжували рости.

Запах дощу на нічній веранді.
Великі дерева такі безпорадні —
стояли сам на сам із повітрям,
мовчали, слухали, входили в тінь,
торкалися темряви мокрим віттям,
кожним із переплетінь.

Будинок спав. У його коридорах
стояла любов, як хвороба в порах,
як звук, що зривається з піднебіння,
як промені, що добиваються дна —
вивітрена, мерехка, осіння,
вона стояла одна.

Читать дальше...
16:11/26.01.2016 автор: Сергій Жадан (м.Харків)

ЛЕВИАФАН

Когда он открыл глаза, то услышал гул в голове и сквозь него увидел убитых, лежащих вокруг орудия. У Николая был выбит глаз, и из темной алой глазницы висел нерв, а двое других легли голова к голове, как будто бы в согласии о судьбах мира и понимая друг друга. Он попытался встать, но у него не получилось. Он слышал звук танкового дизеля. Надо было быстро вскочить, успеть дослать снаряд в ствол, поймать цель и выстрелить, иначе через минуту гусеницы вомнут в землю и орудие, и его самого вместе с телами уже убитых.

Читать дальше...
15:41/26.01.2016 автор: Андрей Тавров (Москва)

Назавтра обещают дождь

Вам куда, в Россию? — почтовый работник (полная женщина с лицом почтового работника (диапазон между — женщина, станьте в очередь — и — пустите с ребенком без), — так вот, женщина в униформе морщится в экран и сочувственно смотрит на тощую бандероль, — дойдет? вы как думаете? — вскидываюсь я тревожно, — может, и дойдет, — меланхолично и с явным сомнением отвечает женщина-почта, — только кто ж их сейчас знает, как оно там, — она вздыхает, — разве что заказным с уведомлением, — а заказным дойдет? — хватаю почту за пуговицу форменной блузы, — что вы себе позволяете, женщина, — все-таки, война, не абы что, — она шумно выдыхает и становится близкой-близкой, — как-то по-бабьи, точно старушки, продающие укроп по обочинам чумацкого шляха...

Читать дальше...

реклама



наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode