шо нового

Берегова лiнiя

* * * 

жінка з легкими повіками жінка з чіткими рухами
щодня рахує метеликів щоночі спілкується з духами
якби вона тільки бачила вогонь що в мені роздмухує

носить старі годинники не довіряючи жодному —
час протікає нею у забутті німотному…

Читать дальше...
21:38/14.11.2016 автор: Дмитро Лазуткiн (Київ)

Про таких кажуть: голі

фальшиві друзі і кохані

навіть фальшиві друзі перекладача
колись стають просто друзями:
   
ти кажеш «kochana» —
і в мені вибух показує шляпку гриба
я питаю, чи ти не п’яний?
чи ти знаєш, що українською означає це слово?
адже є ще «kochanie»
що казав мені вчора
як до зовсім маленької

Читать дальше...

Королева рами

Коли темного листопадового ранку 1944 року Рудольф виїздив зі свого дому на вулиці Анталівській в Ужгороді, його переповнювало ейфорійне відчуття, ніби він усіх переграв. Чоловік енергійно крутив педалі велосипеда, намагаючись не порушувати світанкової тиші. Осінній холод додавав бадьорості, місто спало, або — навчене війною — вдавало, що спить, і самотній мандрівник упевнено розсікав сутінки бічних вулиць, оминаючи потенційні патрулі. Біля лісу на околиці міста його мав зустріти брат, метикуватий хлоп, якому вдавалося знайти себе за кожної влади. Ось і тепер він узявся допомогти з фальшивими документами, що мали уможливити Рудольфові втечу на Захід. Аґостон, так звали брата, вже встиг знюхатися не лише з офіцерами Красної Армії, а й навіть із нишпорками із НКВД, завоювавши їхню довіру розповідями про пересування мадярського війська. Так само, як колись мадярам, що прийшли в Ужгород на зміну чехословакам, виказував лояльних до Праги мешканців міста. Люди про нього злословили, але Рудольфу не залишалося іншого вибору, ніж вдатися до послуг брата, який у ті непевні часи міг залагодити будь-яку справу.

Читать дальше...
21:22/14.11.2016 автор: Андрiй Любка (Ужгород)

Реальность атакует

«По-моему, придумывать персонажей для лучшего понимания исторических фактов — все равно что подделывать доказательства», — утверждает Лоран Бине в книге со странным на первый взгляд названием...

Читать дальше...
19:53/14.11.2016

Свидетель чупакабры

Беседуем с украинским прозаиком, поэтом, эссеистом, идеологом Станиславского феномена Владимиром Ешкилевым о фантастике и мейнстриме, тайных обществах, украинских топосах и общеевропейской традиции.

Читать дальше...
19:16/14.11.2016

Артем Полежака: Іронія як перманентний стан

Яскравий слемер, майстер епатажу, улюбленець публіки, активний учасник громадянських акцій. Людина, яка не боїться працювати із суржиком, матом і сленгом.

Читать дальше...
19:06/14.11.2016

Кайф Алексея Когана Alfa Jazz: как это было

Арт-директор Alfa Jazz Fest Алексей Коган — об отличиях шестого фестиваля от предыдущих, о причинах, по которым подобные мероприятия пока не могут проходить в других городах Украны

Читать дальше...
18:48/14.11.2016

Маленькі монстри в химерному світі

Коли дорослі знімають кіно для дітей, у них виходять чарівні, вигадливі та яскраві казки, сповнені добра й повчальної моралі. Але коли вони знімають кіно про дітей, картина одразу стає трохи менш ідилічною.

Читать дальше...
18:37/14.11.2016

Под крышкой Гробмана в цвету

Михаил Гробман с самого начала заявил о себе как еврейский художник. Важным элементом его творчества является магический символизм, основанными на библейской символике, символике каббалы и магии...

Читать дальше...
18:12/14.11.2016

Вбий в собі страх

В начале июля в украинском сегменте фейсбука стартовал флешмоб с хештегом #ЯНеБоюсьСказать. Участницы акции, пережившие насилие, предельно откровенно рассказали свои истории, чтобы привлечь внимание общества к проблеме и помочь тем женщинам, которые прежде считали неуместным делиться своим травматическим опытом с окружающими.

Читать дальше...
15:52/14.11.2016

9-10(131-132) 2016

9-10(131-132) 2016
Цена: 
32
Достуность в печатном виде: 
доступен
Достуность в электронном виде: 
доступен

Безымянный дервиш, безумный суфий

*  *  *

Три яблока, один стакан с вишневой
наливкою. Мне хочется по новой,
разбрасывая точки и тире,
прислушаться к осеннему сигналу,
сворачивая время, как сигару
катает негритянка на бедре.

Холстом украшен жертвенный треножник.
Твой рыжий и бессовестный художник,
лишенный окончаний и корней,
я ничего, наверное, не значу.
Но посмотри, с какой самоотдачей
я высекаю звезды из камней

и поджигаю спичкою, как порох.
Прости мои полотна, на которых
катаются во всей своей красе
спокойно и уверенно, как Будда,
ветра на крыльях мельницы, как будто
на чертовом вращаясь колесе.

Тебе, должно быть, тесно в этой раме?
Обманутая здешними дарами,
ты губ приподнимаешь уголки,
спеша улыбку на лицо напялить,
и дергаешь за ниточки на память
завязанные мною узелки.

Читать дальше...

Вiршi з книги «Стiхи о жизнi»

*  *  *

Садок вишневий коло хати,  
Раби сапають буряки,
Танцюють фрейлехс парубки,
Висить дитинка розіп’ята —
Над тільцем пурхають круки.

Зігують мати на порозі,
Моститься ззаду син-Пріап,
В світлиці на іконі — цап,
Сім’я вечеря на підлозі —
Парує смажений кацап.

З АТО ідуть американці,
Співають «бейбі, донт ю край…»
Лунає спів за небокрай,
Ти ж uber alles, моя мамцю —
Жидофашистський рідний край…

Читать дальше...
11:36/16.08.2016 автор: Артем Полежака (Київ)

Я — кровь своя, я — мальчик-самокат

КРЫЛЬЯ

Кто прячет в сумки серебро чехони
Не ищет встречи

1

Сколько за лето прошло облаков по реке
Так что река стала белой и твердой, как Бог вдалеке
— Зря, что ли, воду носил в жестяных облаках
Вниз головой нынче небо, рыбак в головах

— Шел плотоводец по небу на белых плотах
Видит, снуют человеки пугливым мальком
Вот и давай их носить и качать на руках
Вот и зажили всем миром светло и легко

— Что же тогда столько боли, заботы, беды? —
Спросишь меня, я отвечу: О том и печаль —
Шел плотоводец по небу до верхней воды
Мало осталось идти, да оставшихся жаль

Читать дальше...
11:32/16.08.2016 автор: Алексей Зарахович (Киев)

Горбата Циля все iшла до нас…

 
*  *  *

Migyanka Miklos з метрикальних книг,
Із книги хрещених, сумної книги мертвих.
Із записів, де на церкви пожертви,
Із трансільванських мжичок та відлиг

Іде до мене в опівнічнім сні.
І світяться його небесні очі.
І щось мені немов сказати хоче,
Толочить трави росні та кісні.

Бо за життя він не одні скосив,
З вівсами ниви тишком заскородив.
Ішов благий поміж чужі народи,
Не бачачи Господньої краси.

Тепер в очах блакитних вся краса.
Плече в плече із мамою вбоїчко
Лежать собі. А нічка
Вже розчиняється у горніх голосах.

І ти зостанешся в метричних письменах,
І в мартиролозі це також буде слідно.
Старий зникомий... Під Менчулом — видно.
І поминник усенький в іменах.

Читать дальше...
11:26/16.08.2016 автор: Петро Мiдянка (Широкий Луг)

АРГОНАВТ

фрагмент из романа
(издательство Avenarius, Таллин, 2016)

Гудки — сигналы прошлого. Записать и расшифровать? Те медленные огни — это Нарвское шоссе. «Русалки» не видно. Тритоном застыл чугунный фонарь. Листья летят. Выплывают из пряжи. Как на невидимых ниточках подвешенные. Скользят плавно, как по канатной дороге слаломисты. Фигуры бредут. Люди? В такую рань? Автобусы еще не пошли. Призраки? Не по твою ли душу, поэт? Тени в тумане.

Читать дальше...
11:19/16.08.2016 автор: Андрей Иванов (Таллин)

«Почитай меня с изнанки...»

«Лия пишет о российском беспределе в отношении Украины, об иезуитских «гуманитарных конвоях» («Камаз в России больше чем Камаз»), о подонке, возомнившем себя «спасителем Рассеи»

Читать дальше...
11:05/16.08.2016

Добре забуте

Цього разу книжки, що потрапили до фокусу моєї уваги — всуціль від жінок-авторок або упорядниць. Це дуже рідкісно, хоча Мілорад Павич і називав колись ХХІ століття «століттям жінок».

Читать дальше...
10:54/16.08.2016

Світло в кінці тунелю: яким потойбічне життя постає у кіно?

Думаю, немає в світі людини, яка б хоч на певному етапі життя не запитувала себе: що там, після смерті? Чи є щось? А якщо є, то яке воно?

Читать дальше...
10:43/16.08.2016

Две стороны Андруховича

Юрия Андруховича давно и упорно называют Патриархом сучукрлита. Его книги были, есть и будут. Но не меньше, чем текстуальная составляющая жизни, его будоражит такая стихия, как музыка...

Читать дальше...
10:28/16.08.2016

Геннадий Кофман и Docudays UA: Ментальность документалистики

О неожиданном подъеме украинской кинодокумен- талистики и ее перспективах «ШО» беседует с Геннадием Кофманом, одним из основателей Docudays UA...

Читать дальше...
10:21/16.08.2016

Овеществление трофеев

Известный скульптор Денис Прасолов родился в Украине, но волею судьбы оказался в Санкт-Петербурге, где и прижился..

Читать дальше...
10:16/16.08.2016

Конек Горбунова

«За эти два года люди моей страны Украины вдохнули в меня жизнь и прицепили крылья. Врачи, воины, водилы, дяди по 60 лет, которые под обстрелами без денег возят хлопцам — кто воду, кто сигареты… Вот они и есть моя страна. Она не в телевизоре, не в Верховной Раде»

Читать дальше...
10:01/16.08.2016

6-8(128-130) 2016

6-8(128-130) 2016
Цена: 
27
Достуность в печатном виде: 
доступен
Достуность в электронном виде: 
не доступен

Дві шовкові краватки

Вельмишановний Ральфе, що б Ви сказав на те,
коли потрактую Вашого листа так, як Марсель Дюшан
вилку велосипедного колеса і стілець, або сушарку для пляшок чи лопату
для прибирання снігу, або ж як пісуар, який той французький шахіст звеличив назвою «Фонтан»?

Читать дальше...
00:22/13.05.2016 автор: Богдан Задура (Варшава)

Бачити вухом — слухати оком

країна яку об’їхав і якій читав
перед якою книжку свою гортав
сповідався митникові на кордоні
помінявши «Козу» на «Бункермуз»
їй любити мене не мус
ні коли — нагий ні коли — в короні

Читать дальше...
00:19/13.05.2016 автор: Василь Махно (м.Нью-Йорк)

Как весел крючок на блесне

Русская светопись А. Вайнштейна. Городъ Одесса.
Светопись — фотография, если кому непонятно.
Дамы на фото не стесняются лишнего веса.
По краю картонок — блеклые ржавые пятна.

Читать дальше...

Cвяте моє мiсце скраю

життя тарабанить як банка консервна
                                                                  котові прив’язана до хвоста
і зірка у небі як зірка фанерна
                                                    над пам’ятником а не та
автобус такий фіолетовий наче
                                                      у січні чи лютому ніч
снігами чорт з нами чи їде чи скаче
                                                              чи просто стікає з облич

Читать дальше...
00:10/13.05.2016 автор: Тарас Федюк (Київ)

Дерево, в яке я кидав ножi

Вона їде на рамі, як пташка, що
ненадовго присіла на гілку, роздмухана і оперена,
з двома стуленими
колінами, що шлють солодкі позивні
водіям зустрічних вантажівок.

Читать дальше...
00:05/13.05.2016 автор: Остап Сливинський (Львiв)

К ИСТОРИИ ВОЗВРАЩЕНИЯ «УЛИССА»

У нее были синие, но с азиатской удлиненностью глаза, длинные темные волосы, которые под порывами ветра перехлестывали ей лицо, тонко пахли полевым букетом. «Чем она таким их моет?» — думал Митя, убирая прядь с ее полуоткрытых губ. Естественно, что с такой внешностью ее не могли звать иначе.

Читать дальше...
00:01/13.05.2016 автор: Катя Капович (Бостон)

реклама




наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode