шо нового

«Йогансен-фест» – метафора особистості
15:28/17.10.2013

     «Йогансен-фест» – метафора особистості


автор: Наталя Бельченко

Майже 100 років тому в Харкові відбувся більярдний поєдинок – зійшлися два поети: Володимир Маяковський та Майк Йогансен. І переміг український поет Йогансен, ставши королем більярду, а Маяковський, як той, хто зазнав поразки, за умовами поєдинку, які запропонував сам, вимушений був пролізти під більярдним столом.

             Майк Йогансен – один з літературних корифеїв доби 20–30-х. Його батько був вихідцем з Латвії, викладачем німецької мови. В старших класах гімназії Майк товаришував із Григорієм Петниковим і був близький до кола Асєєва, Хлєбнікова та Маяковського. Отримав університетську освіту і, як видно з його роботи  «Як будується оповідання», своєрідно інтерпретував ідеї Фройда: «…хоч мистецтво ще й зараз має стосунки до статевого життя людини і поруч з галстуками, букетами і цукер­ками допомагає, приміром, хлопцеві здійснювати ідею своєї мультиплікації (просто кажучи, розплодження), хоч воно і являється, правда, в мікроскопічній дозі, дже­релом пізнання (і те джерело є смердюче та каламутне), хоч воно і відіграє невелику дезорганізаційну роль, корисну в момент революції, але то все є акциденції, а субстанція, суть мистецтва то є розвага». Ним був написаний і сценарій «Звенигора», потім перероблений і відзнятий Довженком, але перероблений настільки, що Йогансен відмовився від авторства. Про цей епізод зі свого творчого буття він згадав у маленькому автобіографічному есеї «Ледачий автор»: «Написав укупі з Юртиком сценарій «Звенигора» і бисть старанно замовчан. Бисть обікраден многократнє і многообразнє від багатьох поетів. Сам, бувши чоловіком ледачим, не управився нікого обікрасти. Ні одного твору свого не опрацьовував, а писав одразу начисто, керуючись принципом економії часу.

Прийоми творчості дуже оригінальні й чудернацькі. Творю, сидячи коло столу і вмочаючи перо в атрамент. Пишу на чистому папері. Органічно не можу писати на повістці з житлокоопу, що мене позивають у суд за неплатіж грошей. Найбільшого натхнення зазнаю в сонливому й голодному стані. На протязі одного друкаркушу управляюсь прогризти два чубуки від люльки. Поголившися пишу елегантно, а неголений пишу могутнє.

Із чого читач може справедливо заключити, що зараз у мене вуса виголені, а борода росте».

Отже, зважаючи на таку стилістику, його дійсно, вслід за Соломією Павличко, можна назвати «найграйливішим». Театральна гра Йогансенові  була також близькою: Курбасів «Березіль» поставив його оперету «Мікадо», написану в співавторстві з Миколою Хвильовим і Остапом Вишнею.

Надто незалежною людиною був Майк Йогансен для тодішнього часу. Хоча оспівував і комуну, але це в нього жодним чином не було підлабузництвом, а зумовлювалось лише щирою найромантичнішою вірою. До речі, він вже давно закликав нас орієнтуватися на Європу: «Гей, молоді, не сосюртесь чуєте, /Й не хвилюйтесь ні в якім разі. / Застроміть два пальці в рота і блюйте, / Поки не виблюєте з себе Азії».

В іншій автобіографії він писав: «Тепер мені тридцять літ, я молодий і здоровий. Палю люльку, маю прозоре серце і ясні очі. Я не ношу ніяких окулярів, ні ультрамаринових, ні кольору індійського індиго. Мій фах — грати у теніс, більярд і інше. Це інше і є те все, що останеться після мене, коли я, вмерши, не буду спроможний грати ні в теніс, ні на більярді. Отже, я, Майк Йогансен, умру в 1942 році і, оселившися в царстві тіней, буду вести розумну бесіду з Гезіодом, Гайне і Мігуелем Сааведро Сервантесом. Але я буду з ним говорити українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу». Помилився він на п’ять років – був розстріляний 27 жовтня 1937-го в Лук’янівській в’язниці Києва.

 

Проте Харків не забув Йогансена. Поет і літературознавець Ростислав Мельників ще в своєму інтерв’ю журналу «ШО» 2009 року говорив про «певні моральні зобов’язання перед тим літературним поколінням» і про «своєрідний метафізичний зв’язок із розстріляними поетами». І зізнавався, що вони з Йогансеном майже родичами стали: Ростислав мешкає в тій хаті, де бували Майкові батьки й він сам, з вікна «видніється Мурашиний вигін, на якому минало дитинство Майка і який він оспівав у своєму останньому романі». А вже в 2011 році ентузіастів об’єднав «Йогансен-фест», біля витоків якого – Юрій Сулима, Ігор Зарудко та Олена Рибка. За словами Ігоря Зарудка, «один із напрямків фесту – надати майданчик молодим і творчим особистостям, поставити їх на одній сцені з «динозаврами» української літератури».

Серед мов третього «Йогансен-фесту», який відбувся наприкінці нинішнього вересня, не тільки українська, російська та німецька – ба навіть морзянка: від фанатів-радіолюбителів. Фестиваль плекає найрізноманітніші творчі прояви – від музичних (Сергій Жадан та гурти «Собаки в космосі», «Папа Карло», «БАРАБАШОу» – в пабі яблуку ніде було впасти) до спортивних (футбольний турнір та чемпіонат з більярду, переможцем якого став поет Юрій Цаплін). У футбольному турнірі  брали участь літературна збірна, команда КСД (видавництво «Клуб сімейного дозвілля») та команда репетиторів німецької мови, і за сумарною кількістю м’ячів перемогла команда письменників! В рамках фестивалю було презентовано прозову книжку Анни Малігон «Навчи її робити це», відбулися зустрічі з німецькими письменниками Петрою Накке та Ельмаром Таннертом, які до того ж співали кантрі-рок (до речі, спілкування студентів з німецькими авторами – це вже традиція) . Молоді поети виступили перед студентами Харківського училища культури. В книгарні «Є» презентувалися книжки Мар’яни Савки «Пора плодів і квітів» та Юрія Іздрика «Ю», в дитячій бібліотеці – дитячі книжки «Видавництва Старого Лева». В літературному музеї пройшли Йогансенівські наукові читання, на яких поціновувачі історії літератури ознайомилися з джерелознавчим виданням «Спадщина», видрукуваним видавництвом «Laurus» і повністю присвяченим літературному Харкову 20–30-х: це приватне листування мистців і його дослідження, протоколи зборів ВАПЛІТЕ, вірші з редакційоно портфеля тогочасного журналу тощо. Ростислав Мельників розповів про свою нову книгу «Літературні 1920-ті. Постаті (нариси, образки, етюди)».

          Відбулася виставка, присвячена Марії Пилинській – дружині Івана Дніпровського, тогочасного харківського літератора. А найголовніше – тішили своєю розмаїтістю і високим рівнем власне поетичний марафон, презентації збірок та часописів, живе поетичне спілкування.

 
            Спадає на думку, що фестиваль, наче велика метафора, напрочуд вдало втілює образ Майка Йогансена через десятиліття: динамізм, спортивність (футбольний турнір, чемпіонат з більярду), увага до молоді (виступи перед студентами), інтелектуалізм, пристрасть до філології (Йогансенівські наукові читання), ну і власне дух поезії, чия еманація не припинялася в ці дні. Серед моїх радісних вражень – відчуття близькості поезії Юрка Іздрика. Дуже теплими були знайомство з Ростиславом Мельниковим, гостювання в Олени Рибки, раптова поїздка до Сковородинівки, прогулянка таємними закапелками Харкова з Асею Фруман, короткі гостини в Ірини Євси, зустріч з Ганною Яновською, Андрієм Краснящих, Юрієм Цапліним, камінні посиденьки в Спілці письменників з Мирославом Лаюком, Вано Крюгером та іншими фестивальниками. Все втілювало гармонію: місто, люди, вірші та камін – в певному сенсі вогнище справжньої культури.

Майк Йогансен                    ЛІС

 

О вічний лісе, — ти мені як цех —

Постали незчисленні стояни,

У кронах краном вітер їде мостовим

І подає деталі надзвичайних днів.

 

 

Вода обточує циліндри лісових осей,

Шліфує точно і виблискує вода,

І в інший цех тече, і знов вертається у цей

Місячне руно й сонячна руда.

 

І сонце-шків над цехом лісовим

Математичну повертає путь,

Над ливом листя і над траверсом трави

Ремені променів вертаючись ідуть.

 

 

ЛЕС

 

О вечный лес, – ты для меня как цех ­–

Видны станки и стояки одни.

А ветер краном ездит без помех,

Сквозь кроны подает детали-дни.

 

Вода лесные оси шлифовать

Привыкла. Очень точная вода.

Текут в соседний цех, а после – вспять

Луны руно и гелиоруда.

 

И солнце-шкив над цехом вековым

Рассчитанный означило маршрут,

К литью листвы и траверсу травы

Ремни лучей подвижные идут.

 

Переклад з української Наталі Бельченко

рейтинг:
5
(3)
Количество просмотров: 25530 перепост!

комментариев: 1

  • автор: VАрта
  • e-mail: via123@i.ua

Чудова стаття. Ще!

опубликовано: 13:16/19.11.2013
Введите код с картинки
Image CAPTCHA

реклама




наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode