шо нового

А хто наєхал?
15:59/25.09.2012

 

Громадянин митець:
А хто наєхал, раз нужна такая криша?

Під час львівського Форуму видавців відбулася традиційна спеціальна програма журналу «ШО». Три дні проходили круглі столи, читання, вечори зрілих і молодих-перспективних митців. Найбільший аншлаг зібрав круглий стіл «Громадянин митець», де ішлося про участь письменників у громадянському і-або політичному житті країни.
  Юрій Андрухович, Ірена Карпа, Лариса Денисенко, Юрій Володарський, Сергій Руденко і українсько-каталонський поет Андрій Антоновський говорили про свою позицію в політиці та громадянському житті
під скромним і критичним модераторським поглядом Ірини Славінської.


        Розмова постійно переходила то в сферу мовної політики, то в проблеми конформізму. Зрештою, не випадково рушієм дискусії став опублікований прес-реліз про намір організаторів Форуму видавців попросити Віктора Януковича стати патроном ювілейного ХХ Форуму видавців 2013 року.

Чи їхати на Форум-2013 під патронатом Януковича?

Ірена Карпа

Чи приїхала би я на Форум під патронатом Януковича? А хто наєхал, раз нужна такая криша? Швидше не приїхала б. Просто я не асоціюю між собою слова «президент» і «Янукович». Тут спрацьовує магія імені.

Хоча можна і приїхати на Форум наступного року і подивитися, чи запросять спеціальних гостей Анну Ахмєтову та українського поета Чехова.

Юрій Андрухович

Ця новина застала мене зненацька. Я сподіваюся, що такого листа від Олександри Коваль не буде. Але по-людськи я її можу зрозуміти – вона 20 років свого життя поклала на те, щоб Форум відбувався.

Річ у тім, що в умовах браку фінансів, влада просто не залишає вибору. Або ти ідеш з нами, або ти взагалі не йдеш.

Значить, наші справи зовсім погані. Ця проклята влада бере всіх нас за горло і забирає остання – забирає наш простір свободи. Тобто заводів їм уже мало – Форум їм теж цікавий. Це так само, як запрошення Куркова на розмову з Азаровим. Це все їхня стилістика, що полягає в тому, що все менше суспільства, і все більше холопів, які питають дозвіл з будь-якого приводу.

Лариса Денисенко

Я одразу живо собі уявила розтяжку «Вчимося читати українською» з портретом Азарова.  Якщо серйозно, то як правник я скажу, що Форум цілком може звертатися за підтримкою Януковича – формально він президент країни. Але ми живемо в такий час, коли слово має бути вільним – це важливо для письменників, критиків, журналістів. Не знаю, чи людина, котра згадує слово «йолка» може ту свободу гарантувати.

Сьогодні будь-який митець набагато менше уваги привертає, ніж будь-який політик. Біля таких можна моститися або спостерігати за ними. Я думаю, що митцям краще спостерігати.

Сергій Руденко

Команда Януковича, за що б не бралася, тому приходить капець. Кошторис Форуму видавців під патронатом Януковича може бути таким великим, що все провалиться. Колись Ющенко теж був патроном Форуму. Приїхав, поговорив, пообіцяв більше приміщення – і нічого не зробив. Так може бути і цього року.

Андрій Антоновський

Форум не повинен іти з владою. Я сподіваюся, їм вистачить на це сил.

Юрій Володарський

Форум під патронатом Януковича мав би пройти в Донецьку. Навіть якщо він пройде у Львові, я думаю, що Януковичу вистачить розуму тут не з’являтися. Він же розуміє, що тут під кожним куток у нього кидатимуть яйця.

Це змушує замислитися про ступінь не-співпраці з владою? Наприклад, є фонди олігархів, які фінансують культурні ініціативи – нікуди від цього не дінешся. Чим співпраця з ними відрізняється від співпраці з владою?

Митець, влада і громадянська позиція

Юрій Андрухович

Всі свої думки щодо політики я говорю винятково як приватна особа. Частина моїх думок викликають несподіваний для мене ажіотаж – наприклад, слова про можливість відділення Східної України. Зате мої слова про бойкотування сплати податків чи про потребу страйків на заводах – ці слова не викликали жодної реакції. Можливо через те, що українці і так не платять податків, і що українська економіка існує в тіні.

Якщо я займався технологіями реакції на те, що скажу, то це було би безнадійною справою. Реакції суспільства на слова письменника – непередбачувані, несподівані. Це ланцюгова реакція, що часто передає спотворені слова, тому суспільна реакція часто є реакцією на спотворення та переказ думок письменника.

Ірена Карпа

Коли відомий публічний письменник іде у владу, то це означає, що саме з нього спитають, коли та партія десь налажає. Тобто налажала команда, а відповідає одна відома та авторитетна особа. Це неправильно, але митцям у владі треба бути до цього готовим.

Я колись на «Контрактовій площі» побачила чудове графіті «Згадай себе». По-моєму, це все пояснює та описує найліпшу лінію поведінки для письменника. Інтелектуали можуть планувати зміну чи повалення режиму, але жодна зміна не відбудеться без гарячої крові молоді, котра захоче долучитися до процесу.

Кожного разу, коли я роблю якусь акцію, що викликає увагу медіа та людей, що може дійти до широкого загалу як вірусний ролик – це найкраще працює як просвітницька робота. Звичайні люди слідкують за новинами та за здоровими думками. Нам треба поширювати вірус здорового глузду якомога ширше, щоб вивести країну з запліснявілого стану.

Лариса Денисенко

Я працювала експертом і консультантом у парламенті декількох скликань, працювала в міністерстві юстиції – я бачила систему зсередини. Треба бути наївною людиною, щоб думати про домінування власного «я» в цьому світі суцільного «ми». Для збереження власного «я» треба бути дуже впливовою, авторитетною та фінансово та творчо незалежною людиною. Але навіть у такій ситуації не буде йтися про можливість впливу цього окремого «я» на систему – добре, якщо те «я» просто залишать в спокої.

Бути депутатом – це не бігати по телешоу. Наприклад, я не думаю, що сміливу людину Марію Матіос в «Ударі» будуть пускати на такі телешоу.

Сергій Руденко

Відомий письменник, наприклад, Юрій Андрухович може привернути увагу ЗМІ до якоїсь проблеми. Наприклад, якщо він заявить, що не приїде на Форум під патронатом Януковича – то про це напишуть всі.

Одна справа – це таким чином виявляти свою громадянську позицію, інша – іти до Верховної Ради. Я проти балотування письменників у депутати. За нинішніх умов вони перетворюються на кнопкодавів.

Інша справа була на межі 1980-90-х років, коли у ВР зайшла ціла плеяда письменників – Іван Драч, Дмитро Павличко… Вони тоді могли збирати багатотисячні мітинги – люди приходили послухати тільки їх. Чи є сьогодні українські письменники, що мають настільки велику народну довіру? Немає. Письменники взагалі не повинні ставати частиною владної матриці.

Юрій Володарський

В Україні історично склалося, що люди не вірять політикам, і чекають слова митців, моральних авторитетів. Попри це, письменник повинен, перш за все, писати добре. Все інше – це його приватна справа.

Але письменники живуть у башті зі слонової кістки. Вони не розуміють, в якій країні живуть. Наприклад, вони ігнорують, що у вересні 25% українців були готові голосувати за партію регіонів. Про яку опозиційність широкого загалу ми можемо говорити? Люди готові голосувати за бандита – але за «свого» бандита.

Сьогодні найбільш важливою для всіх здорових людей в Україні є можливість сконсолідуватися навколо спільних цінностей – свободи, демократії, рівності. Нам потрібно чинити опір тим, хто намагається нас роз’єднати і розвести.

Андрій Антоновський

В Іспанії існує і каталаномовна, і іспаномовна літератури, але в Каталонії вони не перетинаються, бо орієнтуються на різні аудиторії. Іспаномовні орієнтуються на Іспанію та Латинську Америку, каталаномовні орієнтуються на Каталонію та Болеарські острови, де говорять каталонською.

Всі письменники з Каталонії, незалежно від мови, мають свою громадянську позицію, але ніколи не виявляють бажання іти в політику. Свою позицію вони висловлюють лише через власні твори. Адже в Каталонії голос автора може бути почутий.

Який громадянський рух могли би очолити українські письменники?

Юрій Андрухович

Роль письменника деструктивна. Спілкуючись із письменником, читачі можуть зробити свої висновки та далі вести суспільство. А письменник – це самотній вовк, який лається. Інше залежить від того, як багато в тому обгавкуванні любові.

На протестацій них акціях поява осіб, яких знають як письменників (навіть якщо не прочитали жодної книжки і хочуть просто сфотографуватися) – дуже важлива. Але цього не можна і перебільшувати.

Запитання «А що ви готові зробити для захисту української мови:» неправомірне, бо письменник те робив, робить і робити буде. Не тому, що він захисник, а тому що він українською мовою пише.

Ірена Карпа

Якби я була Ернесто Гевара, то в мене були би склади зброї. Якби я була Боно, то в мене були би гроші на спонсорування якоїсь місцевої ІРА. Але я є тим, ким я є, і тому я підтримую теорію та практику ненасильницького супротиву.

Я би очолила молодіжних рух ненасильницького супротиву з гаслом «За базар отвєтіш». Ми знаємо про випадки корупції в університетах, про мажорів, які збивають людей… Їх не треба вбивати – бо карма їх і так покарає. Але їх можна покарати порчею матеріального блага. Це злочин, але це прекрасний злочин. Депутатський синок не міг собі заробити на позолочений «лєксус». Особливо страшно це виглядає, якщо порівняти з пенсіями звичайних бабусь.

Тому допоможе будь-яка банка фарби, вилита на капот, і будь-яка банка солодкої газованої води, вилита в мастило. Допоможуть всілякі смішні хуліганські штуки. Наприклад, у Німеччині це допомогло людям поводити себе пристойніше.

Лариса Денисенко

Я басу своє завдання в тому, щоб допомогти людям виховати власну правову свідомість, навчити їх захищати власні права. Якщо дитині дати правову твердість, якщо дитина краще розуміє, що право всюди – від життя до анімації – то їй легше пристосовуватися до життя. Людям треба знати, що в них є право на життя, право на захист, і є просто механізми захисту цих прав.

Сергій Руденко

Я би заснував громадянський рух, який би пропагував читання в Україні. Хоча культивуванням читання треба займатися на державному рівні, а то пройде ще років десять, і ми будемо жити в суспільстві, де люди не знатимуть, що таке література.

Я дивлюся по молодому поколінню. Вони знають, що таке «ВКонтакте», але не знають, хто такий Андрухович… або знають, але не знають інших письменників.

Юрій Володарський

Я би ніколи не організував громадянського руху – я індивідуаліст. Перша задача письменника – це писати. Навіть якщо ідеться про захист мови – треба просто дуже добре писати.

Андрій Антоновський

Я би працював над зближенням українського та каталонського народів. Ми живемо по-різному, але маємо багато спільного. Це спільне ми могли би опрацювати, могли би вчитися один у одного.

 

автор:  Ірина Славінська
світлини від :
та Ігоря Петровського

рейтинг:
3.6
(7)
Количество просмотров: 24265 перепост!

комментариев: 0

Введите код с картинки
Image CAPTCHA

реклама



наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode


Только у нас монитор дыхания для всех и каждого.