шо нового

Знімають кофту
18:44/06.09.2012

Вкрадено хлопця. Його сестра намагається збурити громадськість, аби його шукали активніше, ніж це робиться, а робиться це так, ніби нічого особливого не сталося. Всім навіть на таке плювати. Людська байдужість до подібних речей утворює трохи абсурдну картину, вийти за межі реалістичності якій заважає лише той факт, що все відбувається в наш час, в столиці України. Власне, режисерові та автору сценарію Володимиру Тихому йдеться саме про шалену духовну кризу, не економічну. «Людям треба показувати те, що їх турбує, що може їх збурити, — коментує він, — Не «Людину-павука», а фільм про соціальні та духовні проблеми». В цій «соціальній» тематиці Володимир, здається, гуру — його перший повнометражний фільм «Мийники автомобілів» 2001 року, стосувався дітей-сиріт та вуличних дітей; проект короткометражок «Мудаки. Арабески» 2009-го — жлобізму, як всенародному захворюванню; «Україна, гудбай!» 2012-го— сучасному життю українців, яке стимулює їх втікати з рідної країни. Тож знімаючи про відсутність реакції в Україні на кіднепінг він знає про що говорить. 

«Зелену кофту» (в назві вказана річ, в якій був хлопчик вдягнутий) розпочали знімати в Дарницькому районі у дворі звичайнісінької дев’ятиповерхівки. Камера виходить з під’їзду, за кілька секунд до кадру входить дівчина, створюючи відчуття, що вона просто когось випередила. Потому вона кличе хлопчика в зеленій кенгурушці, свого брата, і йде з ним до гойдалки на дитячий майданчик… Сцена триває близько трьох хвилин і знята вона одним кадром у стилі «ручної камери». Це все заради виникнення напруги, того саспенсу, яким характеризується жанр тріллеру. Глядач має відчути чиюсь присутність, можливо, того, хто викрав хлопчика, і кого так наполегливо шукає дівчина до самого фіналу.
Знімають чотири дублі. Камера цифрова, тож плівки можна не шкодувати, — її не має. Зйомка ведеться на камеру Red Epic, яка є наступною версією свого попередника, дуже модної камери RED One, але значно компактніша. Та якщо цей тип камери є вже більш-менш стандартом для професійного кіно, то роздільна здатність, з якою записується фільм, 5К, це цікавинка. Для сучасного цифрового обладнання кінотеатрів цілком достатньо аби фільм був у 2К. Для чого ж знімати фільму у 5К? Ціла купа причин, як пояснює продюсер Ігор Савиченко. По-перше, висока чіткість зображення дає можливість його кадрувати, стабілізувати зображення або ж навпаки рухатись по кадру на пост-продакшені, без руху камери на знімальному майданчику, збільшувати якусь деталь у вже відзнятій сцені, не потребуючи дозйомки. По-друге, чіткість зображення дозволяє легше працювати з корекцією кольору на пост-продакшені. І по-третє, потому контрастність, створена високою чіткістю, надаватиме у фільму сенсовного значення.
Довготривалих сцен у фільмі передбачається кілька. На практиці вони вимагають максимуму часу, бо вимагають репетицій, максимальної узгодженості дій знімальної команди та багатьох дублів. Та з цим, як видно, проблем не виникає. На знімальному майданчику все працює так неочікувано чітко, що можна було б припустити — це для представників преси, аби повірили: знімають дубль за дублем, зупиняються на хвилинку, аби символічно розбити тарілку на щастя, — і знову дубль за дублем. Проте згадуючи попередні зйомки — наприклад, фільмів «Синевир», «Брати» чи «Іван Сила», — розумієш: справа в іншому. Можна було б це віднести до режисера, який, на відміну від багатьох своїх колег, не мав довгого професійного простою, знімаючи і повний метр (!) і короткометражки, і рекламу. Щоб було менше пафосу, скажемо, що справа у виробничій необхідності. З одного боку знімають швидко, бо потрібно захопити літо, вказане в сценарії, а з іншого — за чотири дні мають зробити 7 сцен. Чому лише чотири дні? Бо наразі компанія-виробник Артхаус трафік та її партнер по проекту Pronto Film знімають за свої гроші, хоча проект «Зеленої кофти» потрапив до Програми виробницства та розповсюдження конкурсу проектів на отримання державної допомоги ще на другому конкурсі Держкіно. Рік тому він став одним з лауреатів конкурсу, проте, проходячи за програмою «державної підтримки», котра наразі не працює через певні нюанси, проект зупинився на стадії узгодження деталей фінансування з боку держави. Та навіть якщо б все б узгодилося і державна програма почала б працювати, de facto фінансування не може бути — в казначействі, як зазначають представники держкіно, гроші відсутні. Продюсери, знімаючи за власний кошт, фактично пішли на ризик з причини не втратити ще один рік. Бо літо зі сценарію витерти важко.
Один з кращих сценаріїв, котрі подавалися до держкіно за останні два роки, «Зелена кофта», без сумніву, має і дуже важливе значення, бо говорить про наше сьогодення, як це не дивно, майже повністю ігнороване у сучасному вітчизняному кіно. Зухвалість, пофігізм та злочинна байдужість державних органів влади і силових структур і всього суспільства загалом — це не передвиборчі теми, про які кричать опозиційні партії, це взагалі не політика, — це наше «за вікном». «Про що й говорять перехожі, здебільшого пенсіонери, як дізнаються, що знімають актуальне кіно «про нас», — додає Ігор Савиченко. — Вони пропонують свої сюжети членам знімальної групи, і часом значно моторошніші за сюжет «Зеленої кофти».
Страусова система реагування призвела до катастрофи. І Володимир Тихий хоче сказати про це гучно, може навіть скандально, напряму і в очі.
Фільм мусить вийти в український прокат восени 2013 року.

Ярослав Підгора-Гвяздовський
 

рейтинг:
5
(2)
Количество просмотров: 19510 перепост!

комментариев: 0

Введите код с картинки
Image CAPTCHA

реклама



наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode


Бажаєте зніматися у фільмі? Купуйте кофту з вирізом https://teens.ua/g4542438-kofty-vyrezom