шо нового

ШОИЗДАТ.№7-8(93-94) 2013

Запрещенная литература

В тот вечер я прозябал, не зная, чем себя занять, в одном томном литературном кафе «Для чтения и разговоров» — как будто бывают другие кафе. Моя рука от скуки потянулась к одному зачитанному томику, из страниц которого выскользнуло таинственное приглашение.
Чай остывал — а я все разглядывал плотную картинку. Приглашение одновременно представляло собой картонную подставку под бокал или кружку. Видимо, кто-то использовал его, как временную закладку между двумя горячими страницами, и, позабыв, оставил этот сэндвич для меня.

Читать дальше...
15:09/22.07.2013 автор: Ильдар Абузяров (Москва)

Нова стара баба

Ось так ти це і розумієш, нове і невідворотне про себе, коли перетворюєшся на ревниву дружину, що нишпорить кишенями та оглядає комірці сорочок зрадливого чоловіка, якою ти ніколи не була, та й чоловік твій колись зрадив не тебе, він не розмінювався на малі форми, а Батьківщину, що також нишпорила його кишенями, шурхотіла знайденими папірцями, підслуховувала й винюхувала, щоб упіймати на гарячому або тепленькому та заслати грішника до Сибіру. Таких підлот я не очікувала від звичайного інженера, з котрим побралася, в моєму хибному, як виявилося, уявленні зрада Батьківщини більш допасовувала військовим. Але доля вберегла мене від шлюбу з військовим, але от мого чоловіка від зради Батьківщини — ні.

Читать дальше...
20:27/22.07.2013 автор: Лариса Денисенко (Київ)

РАЗЖИМАЕТСЯ БУТОН КУЛАКА

*  *  *

Любить подкожно, внутривенно,
пётр-и-февронияобразно
и умереть одновременно
в момент совместного оргазма,
и спать в одном гробу в обнимку
(разнять патологоанатом
не смог). Вот тут-то и проникну
в тебя, любимый. В каждый атом.

Читать дальше...

А душа — то ли ленточка, то ли кулёчек

*  *  *

Там где есть что сказать — без нужды ставишь прочерк,
потому  что вода покрывается льдом,
а душа — то ли ленточка, то ли кулёчек
поднимается ввысь над культурным пластом.

В этой долгой зиме, где снежинки колючи
пролетают насквозь, не минуя лица,
голоса моих птиц — будто скрипы уключин,
и нельзя эту песню прожить до конца.

Как нельзя открывать заколоченных окон,
как нельзя забывать — для кого ты и с кем.
Домовой паучок превращается в кокон
и заводит себе в стратосфере гарем.

Читать дальше...
20:38/22.07.2013 автор: Дмитро Лазуткiн (м.Київ)

Абрикоси Донбасу (поема)

Там, де не ростуть абрикоси, починається Росія.

Вугілля обличчя

Із очами морськими синіми
Та з волоссям жовтим лляним
Трохи вилиняним
Це не прапор
Це стоїть у шахті
По коліна у воді
Мій тато
 
Його обличчя як вугілля —
Із відтиском
Польового хвоща допотопного
Роками розтоптане
Море твердне сіллю
Трава твердне вугіллям
А тато стає як трава-ковила
Сивим
Він чоловік
А чоловіки не плачуть —
Так кажуть в рекламі
А щоки його рівчаками
Порубала шахта
І вугілля добуте з обличчя
Мого батька
Згоріло в Донбасу пічках
І багаттях

Читать дальше...

реклама



наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode