Форумы портала

в що я вірю?

  • автор: Богдана
  • e-mail: dana2009k@yandex.ua

знаєш, іноді, я справді хочу їсти. але мене зупиняє той факт, що я все одно буду блювати. хм… не тільки їжею. мене верне від усього. від кожного слова сказаного кимось. насправді. це важко зрозуміти. але в цьому я вся. останнім часом важко сприймати багато того, що мене оточує. всі ці дурні принципи, хтось на когось тримає зло, хтось заздрить. а мене верне від усього цього. навіть не намагайся про все це думати, коли я скажу останнє слово.. слово. це просто набір звуків приголосних і голосних, що виходять, коли я відкриваю вуста. мої голосові зв’язки знедавна зношені, як старий джемпер. не вистачає сміливості щось з цим робити. чи навіть не сміливості?.. я не хочу тебе грузити всім цим. тим безладом , що відбувається кожний день, кожну хвилину, кожну кляту мить у мене в голові. я вже давно не розмовляла з кимось про це. ну.. тобто вже давно не ділилась з кимось, окрім свого «альтер его». ти знаєш. хоча ні. ти не знаєш. та і не варто тобі це все знати. я виглядаю, як старенька бабуся, що повністю вижила з розуму. знаю. у нашому світі важко знайти людину, яка б повністю розділила з тобою всі твої думки і сказала : так, я думаю так само. в цьому я переконалась. звичайно, в моєму колі друзів.. або ні, навіть знайомих, або тих людей, яким я потрібна, так вони говорять, я дозволяла собі розкритись повністю. говорила про те, про що я думаю насправді, без усіляких там прикрас. чітко, ясно, не зрозуміло для них. хоча вони і намагались зрозуміти мене, не могли. в моїх думках дуже часто з’являються образи якогось збочення. іноді, я думаю, що насправді мене не існує, або навіть, що хтось проектує мої вчинки, думки і так далі. що це зовсім не я. у снах все ясно, і можливо, все так, як би мені хотілось. можливо, у сні справжня я. не знаю. і ніхто мені того не пояснить. раніше я намагалась боротись із собою. але потім я зрозуміла, що ця внутрішня війна ні до чого хорошого не приведе. та я і так сходжу з розуму. тому я прийняла це. не намагайся мене зрозуміти. але я не благаю тебе про це. і ні про що інше. просто мені треба виговоритись. розім’яти свої мовні здібності. давно вже не говорила. тому просто слухай. я кажу: все добре. може це насправді так… але я не знаю як насправді. рівносильна війна з моїм «альтер его».. що я хотіла сказати? ось. часто боюсь втратити всю суть. або просто хід думок, ніби це останнє, за що я тримаюсь.. згадала! лягаючи спати, я думаю про все на світі. прокидаючись, я не хочу думати ні про що, і тоді все здається ясним. в багатьох речах я не бачу сенсу. це не просто розчарування в житті і відсутність реалізації. це дещо більше, мені здається. я не знаю, як насправді. мені дійсно хочеться. що хтось мене запевнив у тому, що я існую, що я не чиясь проекція. і питання віри тут ні до чого. до речі про вищезгадану війну. думки про суїцид мене ніколи не покидають і не покидали. витіснивши з себе свою уявну другу частину мене ж самої я вб’ю себе. мене вже не буде. тобто, я вже буду не я… мені страшно. чому я просто не можу жити примітивним життям, як всі інші? мене це не влаштовує! хоча і те, що я маю мене також не влаштовує. розумієш? ні, не намагайся мене зрозуміти, я з іншої планети, з іншої галактики, з космосу. мене просто викинули звідти, по причині того, що там, напевно, я також не прижилась. мені цікаво, що стається з людьми після смерті. чи існує саме те світло, на яке люди йдуть. а там починається нове життя. можливо я навіть вірю в реінкарнацію. в що я ВІРЮ? в те, що я бачу перед собою. те що я можу відчути. в тебе…

опубликовано: 23:49/10.05.2012
Введите код с картинки
Image CAPTCHA