Форумы портала

Сергій Кримський "актьорішка з глубінкі"

  • автор: Сергій Кримський
  • e-mail: tibet1982@ukr.net

Шансонетка

В ночі, в кав’ярні, що за СІЗО
Зустрів я погляд твій чарівний
І серце йойкнуло невже ВОНО
Я засоромився, наївний.

Ти неприступно в самоті
Пила свою «Криваву Мері»
Мої думки були прикуті до твоїх
Я задивився – не вписався в двері

Манто з песцю обкутало твої тоненькі плечі
Через вуаль дивилась ти у глибину очей моїх
Красиво добивав ці чеховські мотиви
Голодний песик біля ніг твоїх

Так ввічливо ти попросила сигарету
З одної тяги викурила всю
Мені ти нагадала героїню з творів Винниченка
А я тобі таксиста, що сплюндрував любов твою

Ми цілу ніч з тобою говорили
Ти пила бренді, я читав тобі вірші
І малював портрет на клаптику паперу
Твоєї загадкової душі

І все здається було добре
Як пишуть у романах видатні митці
Тільки одне мій спокій турбувало
Татуювання «СВЕТА» на твоїй руці.

***

Харьков. Полет бабочки Эфемериды.

Шагая лёгкою походкой
Блуждая улицей Сумской
Несёт тебя ночная Фея
Кто выдумал тебя такой

Небрежно бросишь сигарету
Улыбка скроет печали след
Лукавый взгляд заносит в дали
Ведёт под руку мёртвый дед

И снова пройденные темы
Стираем грязь с уставшего лица
И чашка кофе, всё без перемены
Поплачет тихо девочка душа.

***

Тобі. Листи в пляшці.

Так хочеться попити каву
з тобою зранку на горі
в квартирі невеликій, що під дахом
в паризькому районі Сан-Марі.

Так хочеться з тобою станцювати
повільне танго під акомпанемент
старенького іспанця-гітариста
під ритм мадридських кастанед.

Так хочеться дивитись в твої очі
коли мете метіль, не видно і зорі
а ти біля каміну грієш руки
в альпійському будинку, на горі.

Так хочеться замовити тобі глінтвейну
закутати тебе у свій в клітинку плед
і милуватися тобою в Старій Празі
під тиху музику, що награє джаз-бенд.

Так хочеться відчути поцілунок
на ніжний дотик мовити: не йди.
і сонце заховається в червоне море
повіє вітер на Шрі-Ланські острови.

Так хочеться... так... та...

Паскудство цей будильник. Знову на роботу.
Шулявка жди! Я тільки заверну своє нутро.
Гей, смертне людство! Зачекай на мене,
я вже спускаюся до тебе у метро.

***

Стою. Дивлюсь через туман на інший берег
Занурююсь. Я починаю йти.
Повільно обнімає крижана вода
Якби до нього доплести

Дзвінок, робота, старі консерви
Фото, спогад, сигара, нерви,
Туман, плацкарт, дешевий чай,
Душа, шість струн, старий – співай,
Дощ, фара, кухня, без обіцянок,
Дожав, допив, холодний ранок,
Вона, питання, тиша, знову гра
Розмови, Фрейд, журба, де я?

А я…
А я стою де і стояв
Я сам себе безбожно обікрав
І замість крапки ставлю гарну кому,
І все, мій друже, розпочнеться знову.

***

Неділя. Ранкова година ти де?
Пом’ятий диван так схожий на моє лице
Розкидане зілля, поросло бадилля, що за «Вишнёвый сад»?
Зібраний мотлох викидаю вкотре, не втримався мат
Зелений чай мате, Елла Фіцджеральд, спокійно, як завжди
Нєєє, «ребята»!.. треба було викидати мотлох зі своєї голови

опубликовано: 16:43/07.12.2011
  • автор: Др. Фокс
  • e-mail: via123@i.ua

Спасиб!

опубликовано: 12:53/19.07.2012
  • автор: Сергій Кримський
  • e-mail: tibet1982@ukr.net

«Буря в стакане»

Обливаюсь потоком мыслей
Я съедаю себя до костей
Подавлюсь раза два или три
- Слышишь друг, ты запить принеси!..

И за столиком полный туман
А на столике полный стакан
- Здравствуй Ельцин, садись! Отдохни.
Ты сегодня устал, посиди.

Бродят люди, вина по колена
Прогибаясь под тяжестью бремя
- Видишь, здесь мы с тобой не одни
ставим к стенке, не прожиты дни.

Наливает всё матушка лень
Ну откуда опять эта хрень?!!
- Ты устал? Ты опять «ухожу»?..
Что ж, мой друг, я тебя не держу.

Так хотелось во всём разобраться
Только вышло красиво нажраться.
Всё! Стоять! Этот вечный «анкор»!
Ухожу под цыганский мой хор

Я пойду и немного просплюсь
Завтра встану и вмиг изменюсь.
- Да, конечно… - мой друг уходил
Между прочим, мне мысль уронил:

- Если в жалости будешь купаться,
ни хрена ты не будешь меняться.

опубликовано: 00:11/03.06.2012
  • автор: Сергій Кримський
  • e-mail: tibet1982@ukr.net

Херач, Херачику, херач
невтомно пада піт з під лоба
хай не дістане тебе втома
Ні до, ні на, й не після вчора
Ні біля плоту, ні біля флоту
Хай здригинеця кожна тля
херач, Херасику до дна

Йди навпростець, йди через броди
нехай не стримують пороги
в хороми вибраних панів
чи бикуватих дядюків
ти прохерач хоча б ще трохи
Я знаю, що не маєш змоги
Я знаю, що немає сил
Та мусиш дохерачить ти
В красі легкої самоти

Херасю, чуєш? То життя
сказав п'яниця десь з під столу
Заржали коні у стодолу
І всі поснули бо земля
Стомилася від суєти
Херач, Херасику, хоч ти

Тополю вітер гне до долу
Злетів мій бриль побіг по полю
Шукати десь простішу долю

Яка наївна ця земля
Тепер херачитиму я
Бувай Херасю...
Ще потерпи....
бо скоро дохерачим ми.

опубликовано: 00:44/15.01.2012
  • автор: Сергій Кримський
  • e-mail: tibet1982@ukr.net

Херач, Херачику, херач

невтомно пада піт з під лоба

хай не дістане тебе втома

Ні до, ні на, й не після вчора

Ні біля плоту, ні біля флоту

Хай здригинеця кожна тля

херач Херасику до дна

йди навпростець, йди через броди

нехай не стримують пороги

в хороми вибраних панів

чи бикуватих дядюків

ти прохерач хоча б ще трохи

Я знаю що не маєш змоги

Я знаю що немає сил

Та мусиш дохерачить ти

В красі легкої самоти

Херасю чуєш? То життя

сказав п'яниця десь з під столу

Заржали коні у стодолу

І всі поснули бо земля

Стомилася від німоти

Херач Херасику хоч ти

Тополю вітер гне до долу

Злетів мій бриль побіг по полю

Шукати десь простішу долю

Яка наївна ця земля

Тепер херачитиму я

Бувай Херасю...

Ще потерпи....

бо скоро дохерачим ми.

опубликовано: 00:21/15.01.2012
  • автор: Сергій Кримський
  • e-mail: tibet1982@ukr.net

Бесстыдно нападая,
зализываешь раны
пытаешься сберечь
остатки от себя
в надежде откусить
невидимой небесной манны
при этом полюбить,
то отражение, что у окна
следы всегда, везде.
нельзя взять - отказаться,
от слова, что сказал,
игру которую принял.
всё время лезешь в верх,
но только, как нам сладко
забыть, что такое блеф
и спрятавшись уснуть,
как малое дитя.

опубликовано: 11:21/11.01.2012
  • автор: Сергій Кримський
  • e-mail: tibet1982@ukr.net

Опять вагон,
опять жду чаю
Ех, ночка тёмная!..
Скучаю.
Не дремлет зябшая душа,
вагон качает в никуда.
Рюкзак напротив,
кепка спит.
Проплыл мой сонный проводник,
кидая простынь- всё для сна.
Ех, выпить бы с тобой душа.
Согреться бы, чуток, а там…
А там всё тоже…
Фонарь в окне,
стакан в руке,
небритое лицо,
простите – рожа.
Старушка смотрит из перрона.
Промчался парень из вагона
Ночная остановка.
И всё нам как бы ни почём,
туда идём,
назад гребём.
Мы больше стали понимать,
не меньше мучатся, страдать.
Гудок.
Исчез фонарь в окне.
Я еду дальше в гамаке
- С вас два рубля.
- За что?
- За чай.
- Мой сонный друг…
- Простите, кто?
- Да так, я просто в слух…
- Вам может, что-нибудь покрепче?..
- Лимон.
- Без сахара?
- Извольте.
- Тут туалет закрыт!!!
- Простите?..
- Я не вам, я этим милым господам.
- Да-да, конечно… я понимаю.
- Может что-нибудь ещё?
- Её…
- Простите?..
- Плед и сигарету.
- Я принесу ещё газету.

Качает медленно вагон.
Я еду дальше.
Всё нипочём…

Гудок. Проснулся. Утро.
Я на перроне.
Закутанный туманом,
а сон всё клонит…

Ех,..
Пойдём мой друг
Нас ждут дела.
Куда ты ночка завела?..

опубликовано: 00:06/26.12.2011
  • автор: Сергій Кримський
  • e-mail: tibet1982@ukr.net

Кусая взгляд, ломая руки
я умираю не от скуки
ты рядом, только милиметры
откуда лезут километры?
мы говорим всё не о том
упёртый нрав, а в горле ком
и нежный взгляд не для меня
язвит ирония моя
послать бы мысль и бить посуду
стакан налит, а я не буду
зелёный чай - и снова здрасьте
игра пошла, всё не по масте
опять улыбка дразнит больно
в который раз я... всё, довольно.
а за окном ночная мгла
прохожий спит у фонаря
и снег не снег, и я не я
убить в себе бы дурака
вот нет, ребята, всё не то
подайте мне моё пальто.

опубликовано: 16:43/22.12.2011
  • автор: Сергій Кримський
  • e-mail: tibet1982@ukr.net

Зашитися би з самого ранку, але..
Сонце через засмальцьоване вікно ріже очі,
Колода в них.
Я виймаю сучок з очей пом’ятого чоловіка
Перегар якого навіює спогади
Здогади, про «одно зірковий» коньяк, не допитий з другом
Біля товарних вагонів, в які ні я і не ти
Так і не сіли, тільки зАгони
Передаю за проїзд дві гривні
Які вони дивні,
від дівчинки в довгій полотняній сорочці
Яка просила нікуди не їхати
Біля тих самих товарних вАгонів
Спиртове повітря вертає в реалії
Хтось закусив, а я би зашився…
Лишився. Ми їдемо далі
Безліч лиць і всі без емоцій, в кого запитати?
За яким законом половина київської області
Вміщається в маршрутку на 48 місць
Душа у водія чия? За кермом хтось є чи нема?
Пишу на запотілому вікні: Гудіні ти тут?
Є все таки користь від дядька з перегаром
«Скажи ка, дядя ведь не даром!!!»
Ти вчора так травився допізна
Щоб грішне людство покарати
Мати, чую від жінки на чиє плече
Приліг спочити наш боєць
Капець приходить не помітно
Підкрався, про щось домовляється
З дівчинкою в довгій полотняній сорочці
А я зашився би знову
Розмову їхню чую нині
На запотілому вікні напис: «Ні я не тут, а там»
І підпис Гудіні.

опубликовано: 18:58/08.12.2011
  • автор: Сергій Кримський
  • e-mail: tibet1982@ukr.net

Мій друг вже спить на спитому столі
І бармен в такт йому куняє
Застигла кава, не допитий коньячок
Замучена офіціантка в сьоме стіл нам витирає

І її очі стомлено благають:
Коли ти встанеш і підеш?
І тільки музіка повільно грає
Я не втрачаю філософський інтерес

Мій друг прокинувся, почув мене і знову спати
Що може бути краще посмішки її?!
Я все продовжую у всіх питати
Не можу очі я забути ці ясні

Табличка «Closed» вісить над дверима
Бармен поставив пісню «Прощавай»
До сходу сонця залишилася година
Я попросив зелений чай

Я дивлюсь у Фейсбуці її фото
І хвацько бармену показую її
Напевно офіціантка вже її не любить
Хропить мій друг на спитому столі

Не стерпів я, схопив його за бари
І в сонні очі, друга я спитав:
«Чому я всім, про її посмішку, готовий розказати,
А тільки їй, про це, ні разу не сказав!..»

опубликовано: 16:50/07.12.2011
  • автор: Сергій Кримський
  • e-mail: tibet1982@ukr.net

Канібали

Біжить собака вся щаслива
несе біляш, від щастя виростають крила
я постояв задумливо хвилин зо дві
піду куплю це щастя і собі.

опубликовано: 16:48/07.12.2011
  • автор: Сергій Кримський
  • e-mail: tibet1982@ukr.net

Закидывая лёд в пустой стакан,
я отплываю в долгий океан.
Скажи, мне друг, какой у нас форватор,
скажи родной кто модератор?
Потерянное время уносит на подносе чайка
Донецк - не Куба, не Ямайка
танцует в клубе Джексон, мальчик молодой,
хотят потанцевать история с тобой.
Три буквы СССР растаяли в дыму,
Донецк - никак тебя я не пойму...

опубликовано: 16:43/07.12.2011
Введите код с картинки
Image CAPTCHA