шо нового

Украина: происки будущего
21:38/08.09.2017

Есть ли у вас планы на ближайшее будущее? Несомненно. А какой вам видится Украина, к примеру, через столетие?
Будут ли отряды боевых киборгов вытаптывать свеклу на полях Винницкой области? Когда сыграют первую украинскую свадьбу на Марсе? Как определить протяженность первого транснационального салопровода? На каком языке будут разговаривать украинцы в ХХII веке? И вообще — кто всем этим будет управлять?
Сразу припоминается культовый булгаковский роман, беседа Воланда и Берлиоза на Патриарших прудах: «…для того, чтобы управлять, нужно, как-никак, иметь точный план на некоторый, хоть сколько-нибудь приличный срок. Позвольте же вас спросить, как же может управлять человек, если он не только лишен возможности составить какой-нибудь план хотя бы на смехотворно короткий срок, ну, лет, скажем, в тысячу, но не может ручаться даже за свой собственный завтрашний день?..».
Поэтому на ближайшей редакционной летучке мы достали наш походный стол для проведения спиритических сеансов, взлохматили колоду карт Таро, воскурили фимиам и связались с живыми и не очень экспертами по вопросам как ближайшего, так и отдаленного будущего: писателями-фантастами, учеными-языковедами, специалистами по системному анализу и практической психиатрии…
Удивили нас представители основных религиозных организаций, ибо на вопросе «Каким вы видите христианство?» связь со служителями церкви мистически оборвалась. Бог им судья.
Помимо практикующих экспертов, мы обратились к постоянным авторам «ШО»: иллюстраторам, известным украинским литераторам, специалистам по семиотическому шуму и уличному креативу.
Если первая часть проекта «Украина в ХХII столетии» систематизирована как набор авторитетных мнений, научных теорий и концепций, то во второй части — сплошная художественная литература и разгул творческого воображения.
Поэтому, читая, к примеру, «Наш календарь будущего Украины» или интервью с первым украинским лауреатом Нобелевской премии в области литературы, — знайте, что вы имеете дело с измышлениями мастеров и подмастерьев кисти и пера, доморощенными пророками и адептами ноосферы. Как такое можно воспринимать всерьез? Посмеемся, как смеялись современники над Леонардо да Винчи, Жюлем Верном, Гербертом Уэллсом… Жить-то в таком будущем — не нам. И отвечать за такое будущее — другим.

Ілюстрація: Олена Стельмах

Олександр Корнійчук, (Київ)
системний аналітик, Центр національних інтересів України

Господь завжди дає право вибору кожній людині, громаді, народу, державі. Якщо Україна і надалі рухатиметься шляхом зневаги до особистості, до її реальних, політичних, культурологічних, мовних і майнових прав, то через 15–20 років ми перетворимось на «населення» навіть без бутафорних форм ознак держави, як складова «русского мира». Хронічна байдужість, безпорадність на фоні власної та євразійської демагогії заполонили душі українців. До 40 % громадян традиційно не приймають участі у виборах, а 60 % не мають виробничих майнових прав. Із 12 мільйонів власників акцій лише 190 осіб щорічно отримують 95 % від загальної суми дивідендів. 85 % теле-, радіо-, інтернет-простору, газет і журналів, а в деяких регіонах до 99 % послуговуються недержавною мовою. У зв’язку із засиллям чужого для абсолютної більшості громадян України духовного і культурного простору, низьким рівнем життя, за оцінками фахів­ців, кількість населення у 2061 році за песимістичним прогнозом може скласти 29,485 мільйонів людей.
Настане час глибокої руїни, громадянської війни, розколу суспільства, держави, повна втрата самобутності. Розгорнеться нова хвиля «гарячої війни» Євразії проти європейських цінностей на теренах України. Достатньо вірогідним є початок третьої світової цивілізаційної війни з епіцентром в Україні.
Ця руїна стане остаточним рубіконом духовної і культурної пустелі, в якій населення перетворилося на рабів, стурбованих лише черговими соціальними виплатами. З країни емігрує не менш ніж
15–20 % на­селення. Почнеться велика імміграція на терени України вихідців з Російської Федерації, Китаю, Південно-Східної Азії.
Євразійська ізоляція унемож­ливить повноцінне відродження української самобутності вже в XXII сторіччі в зв’язку із неспромож­ністю її носіїв утворити мінімальну необхідну критичну масу.
В нинішніх умовах, коли лише 15 % громадян свідомо зробили євроатлантичний вибір, а 44 % — усвідомили необхідність впровадження стандартів країн ЄС, для розвитку України необхідні щоденні неймовірні зусилля громадян, щоб змінити світогляд, зламати діючу систему імітації розбудови держави, насамперед у пошуку ворогів, деградації, брехні у всіх сферах життя, особливо в сім’ях. Патерналізму слід протиставити надію тільки на власні сили.
Кому і як діяти, щоб повернути духовний простір та впровадити соціально справедливі ринкові відносини? Загальновідомо, що зі ста осіб, які підтримують будь-яку передову ідею, спроможні щоденно активно діяти лише 5 осіб (5 %). Таким чином, щоб досягти рівня усвідомлення євроатлантичних та європейських цінностей у 80 % населення України, необхідно, аби у п’ять разів збільшилася кількість їх дієвих носіїв, які щоденно спроможні особистим прикладом та створенням соціальних мереж щоденно впроваджувати ці цінності.

Мария Галина, (Одесса — Москва)
Родилась в Калинине (ныне Тверь). До 1968 года жила в Киеве, затем в Одессе.
С 1987 года проживает в Москве. Поэт, прозаик, переводчик, литературный критик. Лауреат многочисленных поэтических премий, наград в области фантастики и авторской прозы: «Бронзовая улитка», «Московский счет», «Antologia», «Київські Лаври» и др. Проза Марии Галиной переведена на итальянский, английский и польский языки.

Что будет, не знаю, но вот чего хотелось бы:
Поскольку Киев мой любимый город, хотелось бы, чтобы высотки на Печерске рухнули сами собой (уж не знаю, насколько надежно их вообще строили в наше дикое время) или чтобы их размонтировало просвещенное сообщество. Чтобы с левого берега мы бы видели как раньше — только деревья и купола, а не несколько мерзких торчаков, которые к тому же через пару десятков лет покажутся удручающе старомодными. Чтобы модно было жить в особняках, а не кондоминиумах, и чтобы такой особняк могла себе позволить средняя семья.
Чтобы восстановили в ХХІІ веке наконец Сенной рынок — судя по всему, раньше до него руки ни у кого не дойдут. Чтобы исторический центр не застраивали, а если и застраивали, то одно-двухэтажными домами, не более. Чтобы наконец реконструировали Каштановый дом на Пейзажке, а то смотреть жалко.
Вообще будущее Киева, как мне бы хотелось видеть, — суперсовременный деловой центр на левом берегу и мост наподобие Золотых ворот (Сан-Францисские я имею в виду, а не тот новодел, что на площади Золота Брама) к историческому центру.
В Украину все будут ездить как сейчас в Прагу — потому что дешево, исторично и прикольно. Как результат, сюда переберется постепенно вся богема, в том числе из Франции и Англии (из России уже перебирается), и будет небывалый расцвет искусств и образования. Модерн Тейт переедет в арт-центр Пинчука.
Кухня останется по меньшей мере такой же. А поскольку сюда мигрирует часть представителей французской высокой «куизин», то она сильно апгрейдится за счет соусов и фуа-гра (остальное уже есть). Китайской кухни будет много, это уж точно.
Из Москвы в Киев можно будет доехать за четыре часа дешевым суперскоростным экспрессом (это я уже лично о себе забочусь).
С литературой в Украине и так все хорошо, но, возможно, появится некая «плеяда» (возможно даже, часть ее представителей будет писать на русском или польском, как Кафка и Майринк в Праге — на немецком, и в основном психоделический хоррор).
Появится один безусловный гений — для этого есть все условия, в том числе «сопротивление языка»; такое сопротивление, по-моему, — одна из причин возникновения литератора национального, а то и мирового масштаба. Украине наконец-то отойдет Нобелевская премия по литературе.
По-моему, приятная картина. Но, наверное, утопическая. Хотя все шансы у Украины есть.

Александр Бачило, (Москва)
Писатель-фантаст, сценарист телевизионных программ: «О. С. П.-студия», «Несчастный случай», «Игры разума», «Хорошие шутки» и др., а также сериалов: «Простые истины», «33 квадратных метра», «Афромосквич», «Студенты», «Русское средство» и др. Соавтор сценария фантастического многосерийного телевизионного фильма «Башня» (ТВ3, совместно с Игорем Ткаченко). Автор русского перевода анимационного фильма «Монстры на каникулах» («Отель Трансильвания»).

Украина всегда славилась бескрайностью полей, тучностью стад, мелодичностью песен, красотой девушек и хлебосольством жителей. Не вижу причин менять традицию и в ХХII веке. Но, помимо традиционных отличий, в будущем страна может приобрести и новые. Мощный промышленный и научно-технический потенциал Украины, передовые позиции в авиастроении, реактивной технике и смежных областях позволяют надеяться, что в стране будет собственный космодром, расположенный, вероятно, в Крыму, возможно на мысе Форос, по аналогии с мысом Каннаверал в одной из нынешних космических держав. Умножать славу Украины, без сомнения, будут и гуманитарные науки. Раскопки Херсонеса и курганов в Донецкой степи положат конец спорам о происхождении как египетских иероглифов, так и недостающего звена между обезьяной и человеком.
Недостаток запасов ископаемых углеводородов на своей территории Украина вполне может компенсировать, освоив производство биотоплива. Страна располагает 60 % мировых запасов унавоженного чернозема и способна не только заправить весь автопарк Европы, но и напоить Россию. Правда, огромный спрос на биотопливо может привести к вытеснению зерновых культур кормовой кукурузой, но Украина ведь однажды уже пережила кукурузный бум, и ничего.
Огромную долю национального дохода Украины составит туризм, причем не столько отдых на морских побережьях и карпатских горнолыжных курортах, сколько старательские экспедиции сталкеров в Чернобыльскую аномальную зону. Ничего не поделаешь, драматические страницы истории тоже приходится использовать на благо новых поколений, и эта непригодная для постоянного проживания область вполне может стать и уже становится источником доходов и артефактов, имеющих большое хозяйственное значение. Так, например, добыча одного только Золотого Шара может обеспечить счастье для всех, даром, и никто не уйдет обиженным. Разумеется, Золотой Шар будет сначала испытан на добровольцах из Верховной Рады и только потом поступит в широкую продажу населению.

Лесь Белей, (Київ — Ужгород)
Закінчив Вроцлавський університет (Польща) — англійська філологія та Ужгородський національний університет — українська філологія. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Мовний ландшафт Закарпатської області України поч. ХХІ ст.».

Питання мовної футурології страшенно невдячне. Щоб це зрозуміти, достатньо кинути оком у минуле. Чи міг подумати св. Кирило-грек, cтворюючи глаголицю, що цей витвір слов’яни забудуть, проте його іменем назвуть зовсім іншу азбуку, якою користуватимуться понад двісті мільйонів осіб. Чи міг подумати Нестор-літописець, пишучи «Повість врем’яних літ», що мова, якою він пише, переродиться у мову Котляревського? Чи міг сам Котляревський передбачити, що мова його прикольчиків підкорить собі високий стиль і стане мовою науки і філософії? Недарма фон Гумбольдт вважав мову мимовільною благодаттю духу. Тому і я пофантазую.
Якщо англійська мова посилить статус світової lingua franca і усі діти олігархів повернуться зі своїх оксфордів і займуть місце батьків, то, можливо, прем’єр-міністр України 2100 року говоритиме новим суржиком, Ukrglish: «Діер співівітчизникс, я вонт мейк заява про реструктуризейшн оф наша політикс». У цій мові зникнуть відмінки. Київ говоритиме квінс-юкрейніан, Донецьк — ньюкаслським варіантом, а Львів скотіш-гуцул-юкрейніан. Крим, мабуть, перейде на ірландську. Тоді нарешті американшька і канадійшька діаспори перестануть висувати претензії щодо норм української мови.
Якщо ж панівною мовою стане китайська, то передовий культурологічний часопис «Ї» перейменується на «Конфуці-Ї» і перейде на ієрогліфічну українську. Київський комісар мовної політики Мао Ча Нень Ко вестиме безкомпромісну боротьбу з фондом «Русскій емір» Хасана ібн Алібалалаєшкіна, який пропагуватиме арабську мову і шаріат. У Криму Воронцовський палац перебудують паґодою, а Карпати заселять тибетські ченці.
Тепер найнеймовірніший варіант. У нас знайдуть нафтові родовища і (фантазія не має меж) їх не роздерибанять (ще неймовірніше!). І вже зовсім фантастика — власник родовищ перейматиметься питаннями культури і популяризації української мови. Поставить на ноги кінематограф, книговидання і театр. Створить найпотужнішу поп-культуру світу. Тоді конкурс на україністиці Гарварду буде найвищим, українські філологи, діти шейхів з Дубаї, битимуться за місце вчителя української мови у сільській школі в Таращанському районі. У Севастополі на дні моря знайдуть сторічну пляшку з написом на мертвій мові «Водка-Путинка» і відправлять у музей історії України.
Може бути і так, що Михайло Бриних стане новим Котляревським, а «Шахмати для дибілів» вивчатимуть у школах напам’ять і цитуватимуть під народні пісні авторства Вєрки Сердючки. А може бути і так, що взагалі нічого не зміниться.
Єдине, у чому я не впевнений, — це чи встигне Національна академія наук видати усі двадцять томів Словника української мови до 2100 року. Поки видала тільки два.

Вадим Скуратівський, (Київ)
мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист. Професор кафедри Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Доктор мистецтвознавства (1997), кандидат філологічних наук (1971), член-кор. Академії мистецтв України (з травня 2001 року), член Спілки кінематографістів України (1990) та Асоціації українських письменників (1997). Заслужений діяч мистецтв України (з березня 2011-го).

Одверто кажучи, мова українська перебуває безперечно під загрозою одразу з кількох сторін. Вона внаслідок тяжкої своєї ретроспективи не ініціалізувалася як державна мова ні у XVIII, ні у XIX, ні у XX столітті. Лише в останні два десятиліття вона була оголошена державною мовою. Але досі над нею нависають тільки небезпеки.
У ХХІІ столітті українська мова, на превеликий жаль, може піти ірландським шляхом. Ірландська мова пішла майже в небуття. Зараз нею володіють лише фахівці-лінгвісти в сучасній Ірландії. А сама люто патріотична Ірландія давно перейшла на англійську мову. Це серозний і трагічний сюжет.
Так само можливий білоруський сценарій. Ми бачимо, що відбувається з білоруською мовою — вона зникла дуже швидко на очах нашого покоління. І вона зникла саме тоді, коли Білорусія отримала суверенітет. І це великий парадокс.
Або ж у ХХІІ століття може трапитися щось схоже на те, що відбувається в сучасній Молдові. Сьогодні не ясно, що сталося з молдавською мовою. Її витісняє румунська мова. А саму молдавську мову вважають чи то паралеллю румунської, чи то молдавським варіантом румунської. Ми перебуваємо в схожій ситуації.
Причина імовірності цих сценаріїв зрозуміла. Річ у тім, що носієм української мови було насамперед селянство. Саме воно марновірно зберігало українську мову аж до ХХ століття. В цей самий час елітні середовища України переходили — і переходили дуже невимушено та по-зрадницькому — на сусідні мови, тобто на польську та російську. Можна в цьому ж контексті пригадати долю закарпатських українців, які переходили на угорську мову.
Що робити, аби українська мова існувала в ХХІІ столітті? Треба усунути політичні небезпеки.
Тобто має бути тільки одна державна мова. А між собою розмовляйте будь-якою мовою. Також мають бути українська книга, український екран, українська періодика.
Говорячи про майбутнє, варто враховувати, що ми зараз входимо в інтенсивну біографію нового покоління, яке буде добре володіти багатьма мовами: і українською, і  російською, і англійською, і німецькою, мовами сусідніх країн. І при цьому нинішня школа має пояснити все значення національної мови, яка певний час розгорталася на певному просторі в певному контексті.
Але все одно українська мова матиме хитке становище. Тому будь-які політичні диверсії становлять дуже велику небезпеку для її розвитку в ХХІІ століття. Як приклад політичних диверсій пригадаймо парламентську провокацію влітку 2012 року.
Поки що я бачу лише один плюс, який позитивно може вплинути на розвиток української мови ХХІІ століття. Це те, що вона не викликає роздратування серед міського населення, як це було в радянські часи. Але і молдавська мова, і ірландська, і білоруська — так само не викликають роздратування. Проте ці мови припиняють своє існування. Це лінгвістичний сюжет.

Борис Херсонский, (Одесса)
Поэт, эссеист, переводчик. Заведующий кафедрой психологии Одесского национального университета. Автор монографий по психологии и психиатрии, книги «Кладезь безумия: записки психиатра».

Чем хороши отдаленные прогнозы — их никто не проверит, никто не посмеется над твоей недальновидностью. Чем они плохи — никто не похвалит тебя за великолепную прозорливость.
И тем не менее скажу несколько слов. Хочешь взглянуть в будущее — взгляни в прошлое. И помни слова Екклесиаста: что было — то и будет, и что вершилось, то и свершится — и нет ничего нового под Солнцем.
Думаю, что к психическим заболеваниям это относится в большей степени, чем к технологиям и литературе. Фактически основные психические расстройства описывались еще во времена Гиппократа. Правда, назывались они совершенно иначе. Думаю, что и сто лет спустя мы будем приблизительно с той же частотой сталкиваться с шизофренией, биполярным расстройством, шизоаффективным расстройством… Вот только как будут называться эти болезни век спустя? Тут моя фантазия бессильна. Сегодня эти болезни более или менее равномерно распространены по всему земному шару, ни климат, ни раса, ни социальный строй или семейный уклад не имеют решающего значения. Наследственность? Да, но как-то странно — ни тебе доминантного, ни рецессивного типа наследования. Говорим: полифакториальный тип наследования, зависит от многих генов. И наследуется не сама болезнь, а предрасположенность к ней. Так что через сто лет эти болезни будут на своем месте.

Ілюстрація: Олекса Манн

Алкоголизм? Тысячелетия людям говорили о губительности пьянства. В борьбе с алкоголем всегда побеждал сильнейший, то есть алкоголь. Думаю, что дальнейшие усилия приведут к тем же результатам. То же могу сказать и о наркотиках. Стремление уйти от реальности и погрузиться в мир фантазий и наслаждения неистребимо в человеке. Но вот какие вещества будут в ходу? Тут возможен значительный прогресс. Меню наркотических веществ пополнится. Но марихуана, героин и кокаин будут занимать прежнее почетное место в списке. Почему? Близость к естественным нейромедиаторам обеспечивает им действенность. А вот психологические зависимости станут распространеннее и разнообразнее. Интернет-зависимость явно потеснит привычную зависимость от «дебилизатора» — ТВ. Игровая зависимость. Сексуальная зависимость…
Нарушения характера? Как
их ни называй — психопатии
или расстройства личности, но и они описывались на протяжении тысячелетий. Куда же денутся они? Характеры не шьются на конвейере, они разнообразны, и тяжелые, губительные черты всегда будут присутствовать в этой мозаике… Пока существует социум, будут существовать и антисоциальные характеры. Пока существуют власть и подчинение — садистическое расстройство личности никуда не денется… И так далее.
Общий уровень стресса несомненно возрастет. И болезни, вызванные стрессом, вероятно, охватят все городское население. Уже сейчас некоторые психоаналитики говорят, что все люди — невротики. Сегодня мне это кажется преувеличением. Однако 100 лет спустя… Но тогда невроз станет нормой. Кстати, этого названия уже сейчас нет в официальной классификации болезней. Я часто говорю, что не нужно искать новые методы лечения для того, чтобы искоренить болезнь. Достаточно ее переименовать.




Наш календарь будущего Украины: 2101–2201-й гг.

2101
февраль
23
среда

Симферопольский договор — передача полуострова Крым в аренду на 99 лет Китаю и Германии. Цитата из Договора: «В целях повышения эффективности использования природных ресурсов и модернизации инфраструктуры полуострова Крым, равно как и в счет погашения внешнего долга Украины перед Китайской Народно-капиталистичес-кой империей и Германским Трудовым Рейхом, — передать полуостров Крым в аренду на 99 лет (по 23 февраля 2200 года включительно) вышеозначенным государствам.
Согласно договору, при условии использования в сферах туризма, торговли, строительства и сельского хозяйства, — не менее 70 % работников должны быть местным населением, гражданами Украины.
Установить выплату для каждого государства-партнера в пользу Украины 15 млрд. евро ежегодно.
В правовой состав данного договора не входит г. Севастополь, а также прилегающая к нему черноморская акватория и территории, на которых базируются:
• Черноморский флот России;
• Военно-морская база «Потемкин»;
• Тренировочный центр подготовки подводных пловцов;
• Аэрокосмический комплекс «Гагарин» для наземного и надводного запуска…».

2115
июнь
6
четверг

Открытие украинскими учеными технологии по загрузке, архивированию и кодированию информации в ДНК человека. Житомирянин Степан Тетянчук — первый человек в мире, в структуру ДНК которого был загружен полный текст «Кобзаря» с иллюстрациями и видеоархив (с 1998 по 2068 гг.) выступлений Национального академического народного хора имени Г. Веревки.
Стартует научно-исследовательский проект «Котигорошко», целью которого является изучение возможности безопасной загрузки необходимых данных в момент формирования зародыша человека в женском носителе, а также — вне утробы матери. Планируется переход (2116 г.) к этапу загрузки информации, способствующей целевому формированию физических, умственных и психических возможностей человека до его рождения плюс корректировка этой информации на протяжении всей его жизни.

2124
сентябрь
13
среда

Массовая забастовка крымских татар и цыган, возмущенных растущей безработицей в «Германском секторе», а также регулярными нарушениями «Симферопольского договора» (от 23 февраля 2101 года) в пункте 6.4. «О привлечении в экономическую структуру Крыма не менее 70 % местных работников…». Бастующие выступили с требованиями о незамедлительном увеличении площадей для посевов мака, конопли и спорыньи, а также кардинального пересмотра Уложения «О развитии коневодства на территории Германского сектора Крыма». Лидер татарско-цыганской забастовки Исайя Петр Халилов застрелен при попытке проникновения на территорию Германской администрации. Забастовка локализирована и усмирена силами Народной дружины гастарбайтеров Афганистана, Белорусского фронта, Румыно-молдавской свободной коалиции. Зарегистрированное число погибших и пропавших без вести — 1762 человека. На территории Германского сектора Крыма введено временное военное положение.
Год переименования Крыма в Крымский Международный Синдикат (КМС).

2132
апрель
1
вторник

Полиция Украины полностью перешла на предоставление коммерческих услуг для населения. Верховная Рада (в первом чтении) утвердила Закон «О тарификации услуг работников МВД». Наибольшую дискуссию среди парламентариев и в СМИ вызвали пункты Закона, в которых регламентируется финансовый диапазон на предоставление таких услуг, как:
• срочный вызов полицейского патруля к месту происшествия: 1500—2200 грн. (в зависимости от удаленности места происшествия и степени опасности для жизни работников полиции);
• компенсация убытков (порча или уничтожение транспортного средства, выход из строя стрелкового оружия, перерасход боезапаса), которые понесли сотрудники полиции в ходе выполнения работ по поимке и задержанию, предотвращению нанесения умышленного ущерба здоровью и имуществу граждан: от 5000 грн. до 150000 грн.;
• сопровождение и охрана как отдельных граждан, так и трудовых коллективов в ночное время суток: от 300 грн. в час.
• силовое воздействие на злостных неплательщиков, а также в отношении тех граждан, которые расплатились лишь частично за предоставленные полицией услуги.

2146
август
29
понедельник

Передача Индий­ской Республикой первой партии генетически трансформированных боевых слонов (160 особей) для нужд украинских вооруженных сил. Основные технические характеристики БС (боевого слона):
• максимальная скорость — 20 км / ч;
• экипаж 4 человека;
• кевларовая броня — 15 мм;
• вооружение: межбивневый огнемет «Ганди», два подвесных радиоуправляемых гранатомета «Сигх-Сигх», два крупнокалиберных пулемета «Раджа».
На базе первой партии БС сформирована Отдельная сухопутная дивизия «Наливайко» с местом дислокации в пгт. Аскания-Нова (Херсонская область).
Определены задачи ОСД «Наливайко»: патрулирование границы между Херсонской областью и Крымским Международным Синдикатом.

2159
март
2
пятница

Создание международной корпорации KOSHER und HALAL с последующим открытием филиалов в 26 странах Европы и научно-исследовательским центром в г. Николаеве. Заключение в обход законодательства Украины и в нарушение Симферопольского договора (от 23 февраля 2101 г.) Пакта с торговыми администрациями Германского и Китайского секторов КМС (Крымского Международного Синдиката) о монопольном использовании всех площадей для посева мака, конопли, спорыньи. Пакт предусматривает ведение на данных посевных площадях свиноводства, а также беспошлинный вывоз продукции за территорию КМС.

2163
октябрь
18
вторник

Обнародование открытия ученых международной корпорации KOSHER und HALAL о кормлении свиней породы браденбургский хряк листьями конопли, спорыньи (в сочетании с вытяжкой из мака) и воздействии этих растительных элементов на салообразование. В результате исследований получен ингредиент под названием «Салодент-аморфин», который оказывает (при постоянном приеме) оздоравливающий и омолаживающий эффект, что позволяет увеличить жизненный цикл человека до 150—170 лет.
День рождения Энвера Иванова-заде — первого украинско-татарского лауреата Нобелевской премии в области литературы.

2174
январь
6
четверг

Открытие первой ветки салопровода «Симферополь — Львов — Катовице — Берлин» с поставкой в Европу не менее 300 тыс. тонн «Салодент-аморфина»
в год.

2174
январь
17
понедельник

Отдельная сухопутная дивизия «Наливайко» перешла границу Крымского Международного Синдиката и заняла город Джанкой. Потери: 26 человек личного состава и 14 боевых слонов. Начало двухмесячной «Сальной войны», которая завершилась подписанием между правительством Украины и корпорацией KOSHER und HALAL Билля «О введении бессрочного 7-ми процентного налога в пользу Украинского государства от прибыли с торговли «Салодентом-аморфином» на территории Украины и в Западной Европе».

2189
июнь
17
среда

Национальный праздник: День успешного клонирования великого украинского поэта Т. Г. Шевченко.

2189
декабрь
22
вторник

Отечественная компания «Укрспецэкспорт» (Киев — Черновцы) наладила бесперебойный выпуск вотермелонов — группы фармакологических препаратов, влияющих на синхронизацию оргазмов и калибровку патриотического настроения. Основным рынком потребления вотермелонов стала Китайская Народно-капиталистическая империя, а также Союз оленеводов Крайнего Севера.

2196
октябрь
4
вторник

Украинско-татарскому писателю Энверу Иванову-заде вручена Нобелевская премия в области литературы за роман «Суна понад усе», посвященный проблемам национальной идентификации и гибельным последствиям европейской политкорректности.

2196
декабрь
29
четверг

Стартовала украинская космическая программа «Файний Марс». В список подготовки экипажа для первого полета по маршруту Луна — Марс включен клон Т. Г. Шевченко.
День публикации национального бестселлера «Не кохайтеся з кіборгами та москалями» — первой книги из «Новой Шевченкиады». На территории Российских Федеративных Штатов введен «сухой закон» на употребление «Салодент-аморфина» и вотермелонов в жидком виде, а также вместе со спиртосодержащими напитками.

2201
май
25
понедельник

Прибытие первой украинской экспедиции на Марс. Назначение первым Чрезвычайным и Полномочным послом Украины на Марсе — клона Т. Г. Шевченко. Вручение верительных грамот представителям Американского Союза Республик, Китайской Народно-капиталистической империи, Японо-Австралийской Торговой концессии, Российских Федеративных Штатов. В кратере Фарион заложен камень, символизирующий начало строительства первой украинской колонии на Марсе.

 



Ілюстрація: Олена Стельмах


Енвер Іванов-заде:

Примножувати Гуманітарні Астрали!

Рік, що минув, став знаменним і визначальним для нашого красного письменства: те, про що мріялося поколінням вітчизняних гуманітаріїв, що видавалося бажаною, проте нездійсненною мрією, таки сталося — вперше в історії татарсько-український письменник здобув Нобелівську премію з літератури. Цим першим вітчизняним нобеліантом став знаний романіст, есеїст, перекладач та духовний лідер Енвер Іванов-заде. Автор численних історичних бестселерів (наклад лише останнього роману, «Суна понад усе», присвяченого болючим проблемам національної ідентифікації, сягнув рекордних п’яти тисяч примірників!), Енвер Енверович радо погодився відповісти на питання редакції.

ШО Енвере Енверовичу, по-перше, вітаємо вас із цієї нагородою. Хочеться спитати: чим, на вашу думку, може зацікавити зарубіжного читача українсько-татарська література?
— Безперечно, своїм наскрізним Духовним стрижнем. Ми, татарські українці, наділені унікальним Духовним спадком, який, поза всяким сумнівом, маємо демонструвати в якості важливого аргументу власної Духовної тотожности.

ШО Чи готовий світ сприйняти цей наш аргумент?
— Я би ставив питання інакше — чи готові ми самі упоратися з тими завданнями, котрі ставить перед нами хід історії? Саме сьогодні, як ніколи раніше за всю складну історію Татарської України, ми, як титульна нація, маємо усвідомити ті цивілізаційні виклики та загрози, перед якими нас поставлено. Ще ніколи наша мова, культура та навіть ментальність не знаходились у такій небезпеці, та що там — на порозі історичного забуття! Ще ніколи тиск на наші віковічні традиції не був таким брутальним. Фактично нас намагаються збити з нашого цивілізаційного шляху розвитку, замінивши історично притаманний нам, татарським українцям, південний вектор на чужий нам світоглядно та ментально вектор східний. Насильницька китаїзація, адептами якої є сьогоднішня татарсько-українська (а насправді — окупаційна!) влада, чи не вперше в історії ставить під загрозу наше існування.

ШО Енвере Енверовичу, в чому, на вашу думку, причина такої незавидної ситуації?
— На моє глибоке переконання, ми маємо говорити про присутність руки Пекіна в татарсько-українському уряді! Лише сліпий нині не бачить, звідки ростуть ноги, перепрошую — руки, культурної, мовної та церковної політики теперішньої татарсько-української партії влади. Замість розвитку та плекання гнобленої століттями татарсько-української мови нам брутально насаджують китайську. Відкривають китайські класи, друкують підручники китайською, татарсько-український книжковий ринок на 85 відсотків складається з китайськомовної літератури. Я, як представник титульного, татарсько-українського етносу, дослівно позбавлений наданого мені Конституцією Татарської України права на отримання інформації державною мовою. Звідусіль лунає цей несосвітенний китайський шансон! Молодь забуває Рідне Слово, Слово Пророка нашого, Тараса, хай благословить його Аллах!
Те ж саме стосується й питань релігії. Нам, сунітам, людям, котрі змалку плекають ідеї сунізму, вважаючи його єдино вірною й історично узгодженою релігією для нашого краю, незрозумілими й неприйнятними видаються зазіхання Китайської даосиської церкви (МП) на наші культурні та духовні надбання. Це при тому, що провідники цієї церкви давно вийшли, власне, поза межі релігійного дискурсу, виступаючи агентами тієї-таки насильницької китаїзації.

ШО Погодьтеся, Енвере Енверовичу, суніти частково самі винні в тому, що склалася така ситуація — всі ці численні розколи на сунітів-автокефалів і сунітів-мормонів, сунітів-сонцеїдів і сунітів-штундів, постійні суперечки… Як говориться, де два татарських українці, там три суфія.
— Категорично з вами не згоден! Всю провину за розкол у сунізмі, за неможливість витворити Єдину Помісну Татарсько-Українську сунітську Церкву (Об’єднану) я покладаю виключно на антинародний режим, котрий вперто намагається розділити нас на сунітів-мормонів чи сунітів-автокефалів. Владі вигідно, аби татарські українці ходили до різних мечетей.

ШО На вашу думку, цей розкол є штучним?
— Безперечно. Я переконаний, що і китайськомовна Північ, і татарсько-український Південь мають більше спільного, аніж відмінного. Нас має об’єднати ідея подальшої інтеграції на Південь — в цивілізоване лоно єдиної Сунітської сім’ї народів.

ШО Але ж не все так погано в нашому домі. Маємо приклад Криму, котрий ревно оберігає наші віковічні духовні традиції.
— Поза всяким сумнівом, Крим — цей П’ємонт татарсько-української ідентичності, Осердя Духу, з його традиційним несприйняттям насильницької китаїзації, подає нам приклад стійкого сповідування своїх Національних Первнів. І в цьому контексті важливою, якщо не ключовою, є роль і діяльність істинних Носіїв Духовности. Прикро бачити, коли молоде покоління наших літераторів, замість того, аби плекати й примножувати Духовний Заповіт Пророка нашого Тараса, хай благословить його Аллах, фактично поповнює ту Духовну Руїну, серед якої ми опинилися, активно використовуючи в своїх творах недолуге китайське матюччя та виступаючи п’ятою колоною споконвічної китаїзації.

ШО Енвере Енверовичу, можливо, це просто нове слово, нова естетика, які потребують більш поблажливого ставлення?
— Знаєте, як говорила наша Духовна Берегиня, Сподвижниця Слова й Діла Лінор Василівна, є Гуманітарні Астрали Нації, які вимагають копіткого ставлення та догляду. Наша питома сунітська сутність не дає нам іноді об’єднатися в боротьбі проти зовнішнього ворога.

ШО Можливо, це просто теорія змови, котра примушує нас вишукувати щоразу нові ворожі прояви й не дає змоги розібратися з власними набутками?
— Категорично з вами не згоден! Чим, як не ворожими проявами, можна охарактеризувати, скажімо, діяльність комуністичної партії Татарської України (маоїстів)? Ця політична сила ллє воду на млин ворожої нам ідеологічної концепції, граючи на несвідомих ностальгійних настроях частини китайськомовного населення й тягнучи нас назад до ліберально-ринкового минулого, фактично — в нікуди!

ШО Енвере Енверовичу, виходить, що вся наша розмова так чи інакше точиться довкола болючих суспільно-політичних питань. Як на вашу думку, чи має право татарсько-український митець цуратися гострих питань сьогодення? Можливо, все ж таки призначення справжнього художника — в служінні сунам?
— В жодному разі! Саме тепер, коли рівень Духовности стрімко падає, а споконвічні Джерела Самоідентифікації є загаченими різноманітною прокитайською тванню, Митець має як ніколи не зраджувати Слову Правди та Духу Віри. Й, приймаючи ваші поздоровлення, я, користуючись нагодою, хочу нагадати всім небайдужим: Друзі! Татарські Українці! Ми є Унікальною Нацією. Ми наділені безліччю Духовних Скарбів і Моральних Стрижнів! Тому першочерговим нашим завданням є Збереження та Розвій цих Естетичних та Етичних надбань Нашого Народу. Тож «Кохайтеся, чорнобриві», як говорив Пророк!

ШО Хай благословить його Аллах!
— Безперечно!

В проекте принимали участие: Тарас Антипович («О вотермелонах»), Сергей Жадан (интервью с Энвером Ивановым-заде), Андрей Кокотюха (идея коммерческой полиции), Мария Галина (опрос писателей-фантастов), Ирина Славинская (опрос филологов-языковедов), Ярослав Пидгора-Гвяздовский (беседа с системным аналитиком), Иван Монахер («Наш календарь будущего…»).

рейтинг:
0
Голосов пока нет
(0)
Количество просмотров: 320 перепост!

комментариев: 0

Введите код с картинки
Image CAPTCHA

реклама




наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode