шо нового

Олекса Манн: Ласкаво просимо до ZombieLand-у!
17:48/05.02.2017

Ми живемо серед зомбі, які цілковито втратили контроль над своєю свідомістю і своїм тілом і підкоряються наказам таких самих зомбі, як вони самі.

Серед мертвих культів, які невдало намагаються реанімувати. Мертвих традицій, яких уже ніхто по‑справжньому не дотримується. Абсолютно знецінених соціальних ритуалів, сенс яких вже давно втрачено.
Зомбі пересуваються, їдять, працюють на таких самих зомбі. Згодом народжують маленьких зомбі, яких навчають виконувати накази, що дають можливість зомбі функціонувати в цьому світі.
Все творять не замислюючись, і таке відбувається з покоління в покоління. Нове не сприймається мізками, що засмітнені потоками масмедіа.

«Портрет епохи», 200х100 см

«Слава маленьким дослідникам!», 200х100 см

«Місіонер», 160х100 см

«Бий лівих, поки не поправіють! Бий правих, поки не полівіють!», 120х90 см

Навіть створення нових просунутих молодіжних андеграундних субкультур не дає нового поштовху для масового розвитку ідей та способів їх реалізації. Адже, щойно з’явившись, свіжий тренд миттєво перетворюється на ґрунт для клонування, його мавпують адепти так само, як жлоби мавпують поведінку і звички одне одного вже кілька поколінь.
Технічні засоби, які дуже легко розповсюджуються серед усіх верств населення, диктують створення вже давно створених форм.
Не ідея, а готовий технічний засіб формує людську творчість у своїй масі, всілякі програми, додатки до мобільного телефону; вже самі собою продукуються готові клішовані вироби.
Єдине, що вирізняє середньостатистичного хіпстерка з претензіями на «стильність», «творчість» і «несхожість на інших» від пацанчика в трєніках і з жменею семок — це слабша фізична підготовка. А за своєю сутністю вони обоє — лише продукт, зомбі, клон своєї субкультури.
ZombieLand — це вирізані кадри невідзнятого кінофільму. Про інфернально-бурлескно‑садистичне життя, яке оточує нас щодня.

«Пацани з Прилук хуячат модний лук», 160х100 см

Менти, які нас грабують, жлоби, з якими ми працюємо, лікарі, що нас потрошать, демони, які нас переслідують, — все це могутні постаті передапокаліптичного світу. Він населений сучасними героями і антигероями.
Якщо зафіксувати це — побачимо зріз часу, нехай нерівний і шорсткий, але зріз нашого часу.

«КиївПасТранс», 160х100 см

«Вова і його душа полова», 60х50 см

«Вівтар жлобізму», 120х280 см

«Batman-Raskolnikoff, або Умрі Старушко!», 160х100 см

Ґротеск, бурлеск, балаган, кітч, стьоб, фарс — все це прояви українського мегастилю, який я навіть не можу окреслити одним словом, проте відчуваю його прояви повсякденно і повсякчасно.
Містика і гумор, така собі інфернальна іронія буття з проявами мортальних елементів, жовч і цукор, стьоб і жах — все це побутова демонологія нашого Зомбіленду.

«ШО» про автора
Олекса Манн народився у 1978 році. У 2003-му закінчив Львівську національну академію мистецтв, факультет монументального живопису. До цього також навчався у Дніпропетровському художньому коледжі, на факультеті живопису. Член Союзу Вольних Художників «Воля або Смерть». Живе та працює в Києві. 

рейтинг:
5
Средняя: 5 (1 голос)
(1)
Количество просмотров: 1001 перепост!

комментариев: 0

Введите код с картинки
Image CAPTCHA

реклама




наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode