шо нового

Американізація по-українськи
15:07/05.05.2013

13 червня в український кінопрокат виходить фільм Любомира Левицького «Тіні незабутих предків» — один з найбільш амбіційних українських проектів, бо зазіхає на започаткування комерційного, глядацького кіно без усіляких претензій.
текст: Оноф. фото: suspense films

Від початку проект задумувався як новий гравець на полі всесильного супротивника — американського кіно з його чітко вмонтованою у свідомість мас обмеженою жанровою лінійкою, в якій центральне місце займають молодіжні фільми зі стандартним набором ознак — містичністю і пригодами, красивими хлопцями і сексапільними дівчатами. Таке кіно не вимагає великого бюджету й дорогих розкручених акторів. Навпаки. Бюджети маленькі, актори маловідомі — прибуток гарантований. Вимоги лише дві — аби глядача розпалював саспенс і щоб це було зроблено більш‑менш якісно. Саме так — більш‑менш.
У випадку «Тіней…» все склалося адекватно. Придумав проект той самий чоловік, який 7 років тому запустив перший український містичний трилер «Штольня» (напередодні виходу фільму у квітні 2006‑го журнал «ШО» опублікував інтерв’ю з продюсером проекту Олексієм Хорошко, а потому рецензував його,  — прим. ред.). Незважаючи на те, що фільм зараз існує в полі радше гумористичного, ніж серйозного обговорення, — це був початок. Смішна постановка, недолугі акторські роботи і кумедна розв’язка тим не менше не поставили хрест на кар’єрі Любомира, — режисер за цей час виріс у доволі відомого кліпмейкера. А відзнявши другий свій повнометражний фільм, «Ломбард», взявся за «Тіні…», цінні для нього тим, що мав не скуті продюсерською увагою руки: він написав сценарій, сам його втілює, частково сам виконує функції оператора і монтажера, і це все робиться на його продакшені Suspense Films. І ніхто йому не дорікнув назвою, бо нахабність апеляції до фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» вимагає сміливості, непритаманної нашим продюсерам. Відповідаючи журналу «ШО» на знімальному майданчику «Тіней…», Любомир пояснив: «Насправді класні назви фільмів з’являються по приколу, так і в цьому випадку — якось продюсер Андрій Селіванов спитав мене, чи я знаю, що народився в один день з Михайлом Коцюбинським. Це був знак». Власне, зі сторони подібна назва фільму виглядає як пародія, — «доти, — каже Любомир, — доки глядачі не побачать».
Його впевненість у своїх словах базується на кількох факторах. Перше. Він правильно вибрав жанр молодіжного трилера з містичними конотаціями, орієнтуючись на фільми у дусі «Нічки жахів» з Коліном Фарреллом і Антоном Єльчіним, трохи на «Сутінки» і трохи на «Пункт призначення», але без м’яса і більше із саспенсом. Це модно, попадає у категорію date-movie, «кіно для побачень», тому охоплює найвигіднішу в світі й досить широку в Україні аудиторію молоді від 17 до 35, що дає великі шанси на продаж фільму на інших ринках. Друге. Він вже заручився підтримкою найбільшого в Україні дистриб’ютора, компанії B&H, яка покриває контрольну частку вітчизняного прокату (і фільм випускає на 130 копіях!), а її багаторічна співпраця з чотирма з шести головних мейджорів Голлівуда — Universal, Paramount, Disney та Sony, — може надати фільму Любомира певних бонусів. Третє — хоча це, може, й друге, якщо не перше: Левицький закликав у оператори американського професіонала Марка Еберлі. Нехай він не входить ні в сотню, ні в дві сотні кращих, — хто пройшов голлівудську школу, важить багато для будь-кого і для будь-якого проекту. В основному Еберлі спеціалізується на B-movies, на кшталт «Латинського дракона» з Лоренцо Ламосом і «Вчорашніх мрій» з Річардом Тайсоном. «Так сталося, — розказує Любомир, — що він був другом нашого виконавчого продюсера Джейді Захаріаса, чия компанія, Terminal FX, робить спецефекти для російських і голлівудських фільмів. До того ж треба зрозуміти, що відразу почати співпрацювати з творцями фільмів категорії «А» ми не можемо — це ризиковано з точки зору бізнесу і у нас немає ще такого досвіду. Тому ми залучили Марка Еберлі, благо у нього була мрія познімати у Східній Європі».
Протягом тижня Любомир вже підписав з Марком контракт — так тому сподобався сценарій (щоправда Марк, почувши про зйомки в Карпатах, уявляв собі Румунію, а не Україну). А далі Марк вибирав з режисером локації, а вже на майданчику — ставив світло. «Світло — це один з важливих інструментів для передачі правильної атмосфери, — каже Любомир. — І це світло він поставив за один день, і ми більше його не міняли».
«Я тут для того, аби взяти участь у цій великій пригоді, — трохи жартома відповідає журналу «ШО» Марк Еберлі, схожий на голлівудського актора Річарда Гіра як брат-близнюк. — До того ж для мене важить місце зйомок: це Східна Європа, де я ще ніколи не був, це специфічна країна Україна… Мені сподобалась ідея фільму, вона така енергійна, містична. А у фільмі задіяні такі гарні дівчата».
Його слова важливі — Еберлі багато років знімав як оператор альманах Playboy і набив руку на методиці знімання жіночого тіла так, аби воно виглядало максимально привабливим. В «Тінях…», як і вимагає молодіжний жанр, є красиві дівчата, і сексуальний контекст — втім, без оголеного тіла, — є необхідністю і потребою. Тож Еберлі і в цьому аспекті дуже важлива людина.
Загалом він допоміг проекту налаштуватися на американський і міжнародний рівень, що від нього прямо і вимагалося.
Українська природа, замки і ліси, гори й міста плюс карпатські мольфари, містика та пригоди — і все це в американізованій упаковці. Можливо, тут — у цьому окремо взятому випадку — у визначенні «американізоване» вперше не відчувається негативного присмаку вульгарності. Україна входить у світовий контекст.

читать далее

рейтинг:
5
Средняя: 5 (2 голосов)
(2)
Количество просмотров: 24479 перепост!

комментариев: 0

Введите код с картинки
Image CAPTCHA

реклама



наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode


AnastasiaDate cyber crime investigation.