шо нового

Червоний Елвіс (соціалістичні настрої серед домогосподарок)
 
14:53/01.03.2007

Як схуднути без дієти

Кожна домогосподарка, включена в соціальну боротьбу, має пам’ятати три речі. По-перше, самоорганізація. Самоорганізація домогосподарок передбачає насамперед подолання соціальної ізоляції як такої. Ось домогосподарка виходить з дому, вона думає, ох, ця моя соціальна ізоляція, ця моя виключеність із боротьби, що я можу із цим зробити, я самотня вагітна домогосподарка, моя соціальна ізоляція добиває мене, я просто стаю заручницею обставин, так вона думає і робить першу помилку. Головні вороги домогосподарки – менеджери, рекламні агенти й працівники муніципалітету пильнують кожен її крок, вони вже готові перехопити її, вони контролюють її соціальну активність, думаючи – ось вона, ось вона, ця чортова домогосподарка, з її чортовою соціальною ізоляцією, що вона собі думає, що вона, курва, собі думає, вона думає, ми за неї будемо вирішувати проблеми її виключеності з боротьби, вона думає на нас перекинути цю проблему. Вона собі думає, що всі менеджери й рекламні агенти, всі працівники нашого, курва, муніципалітету зараз кинуться вирішувати її соціальні проблеми, так? Ну, то вона помиляється, говорять менеджери, так, вона глибоко помиляється і ось чому.

І вони зупиняють її й починають говорити приблизно таке – мем, говорять вони, ми ознайомились із вашою проблемою, так, мем, ми пробили всі варіанти, але сорі, мем – нічого з цього не вийде, боїмось, ми не зможемо вирішити вашу проблему, саме так, мем.

І тоді ти, вагітна домогосподарка, говориш собі – ну, я так і знала, я знала що так все обернеться, вся проблема в моїй ізоляції, в моїй, блядь, невключеності в боротьбу, в цьому вся проблема, так, вони праві, ці шалені працівники муніципалітету, вони безперечно праві, ну, куди мені з моєю ізоляцією, з моїм токсикозом, куди?

Але, стоп. Те, про що тобі говорять, має і свій зворотній бік. Подивись – бачиш його? Це менеджер. Йому тридцять років. У нього відсутність перспектив у цьому бізнесі й проблеми з самоідентифікацією. Інакше кажучи, він гей, розумієш, він підар, повтори, давай, повторюй – пі-дар, молодець. Давай, ще раз, хто це? Це менеджер. Так, але насамперед, хто він? Пі-дар. Голосніше! Підар. Ще голосніше!!! Підар! Це підар! Це менеджер-підар! Всі менеджери – підари! І всі рекламні агенти – теж підари! Підари і сучі діти, додамо від себе! Так, підари і сучі діти. Всі менеджери й рекламні агенти – підари і сучі діти! Я вже не говорю про працівників муніципалітету!
Молодець. Це і називається самоорганізація.

По-друге. Кожна порядна домогосподарка повинна пам’ятати про солідарність. Солідарність. Повтори! Со-лі-дар-ність! Правильно, солідарність. Хто твій ворог? Підари і сучі діти! Правильно, а ще працівники муніципалітету. Хто твої друзі? Ти не знаєш? Ти не знаєш, хто твої друзі? Кожна порядна домогосподарка солідарна з трудовими колективами колгоспів, радгоспів, експериментальних господарств, а також із працівниками важкої, вугільної та машинобудівної промисловості. Повтори! Машинобудівної. Так, машинобудівної. Кожна домогосподарка, активно включена в боротьбу, відчуває братнє плече працівників машинобудівної промисловості. І експериментальних господарств. Так, правильно – і експериментальних господарств. Подолання твоєї соціальної ізоляції напряму пов’язане з солідарністю із трудовими колективами експериментальних господарств. Ти це розумієш? Так. І вони це розуміють, ці сучі діти, вони теж прекрасно це розуміють. Тому вся їхня діяльність спрямована проти важкої, а особливо – проти машинобудівної  промисловості. Менеджери контролюють тебе, ти це відчуваєш? Відчуваю. Що ти відчуваєш? Менеджери контролюють мене. Контролюють мої вчинки, мої платіжки, мої фінанси, вони контролюють мій секс. Який у тебе секс? Ти самотня вагітна домогосподарка! Ок, секс вони не контролюють, вони контролюють мої фінансові канали, мої капіталовкладення, мої податки, мої комунальні тарифи, мою соціальну ізольованість, мою включеність у боротьбу, мою солідарність із усіма працівниками важкої і всіма працівниками машинобудівної промисловості, вони контролюють мої телефонні розмови, моє харчування, моє самопочуття, моє здоров’я, мої транквілізатори, мої сновидіння, мої щоденникові записи, мою вагітність. Правильно – вони контролюють твою вагітність. Хто контролює твою вагітність? Сучі діти. Правильно, хто вони? Менеджери. А ще? Рекламні агенти і працівники муніципалітету. Саме так – муніципалітету. А для чого їм моя вагітність?

І останнє, третє. Кожна домогосподарка мусить пам’ятати про правила протипожежної безпеки. Нічого не коштує так дорого, як зневажання правил протипожежної безпеки. Щодня в країні гине близько сімдесяти самотніх домогосподарок, котрі знехтували правилами протипожежної безпеки. Це дуже багато. Причиною цього стає недбалість, неуважність, а насамперед – надмірна соціальна ізольованість домашніх господарок, їхня невключеність у боротьбу, саме вона зазвичай і призводить до фатальних наслідків. Перш за все – газ. Газ – найбільш ефективний спосіб боротьби з твоєю ізольованістю. Система перекриває тобі крани, намагаючись повністю взяти тебе під контроль, система тримає одну руку на крані, а іншою рукою, що вона робить іншою рукою, ти знаєш що вона робить іншою рукою? Ні? А ти хочеш про це дізнатись? Так. Напевне хочеш? Так, я хочу. Скажи – я хочу знати, що система робить іншою рукою в той час, як однією перекриває мені кран. Я хочу знати, що система робить іншою рукою в той час, як однією перекриває мені кран. Слухай: система – це однорукий бандит! Це однорукий бандит, створений для того, аби викачувати з тебе бабки. Аби викачувати бабки й контролювати кожен твій крок. Це однорукий бандит, створений для тотального пресингу. Одним словом – іншої руки у нього немає. Все, кінець.  
 

Як влаштувати незабутню корпоративну вечірку

І ось менеджери збираються після важкого робочого дня в барі, жирні, важкі й малорухливі менеджери середньої ланки, товчуться по бару як тюлені, б’ють ластами й видають різкі пронизливі звуки, перекрикують музичні автомати, труться біля караоке, мчать, ляпаючи по підлозі своїми ластами, в сортир, хо-хо, говорять один до одного, добре, що ми тут зібрались, ми – менеджери середньої ланки, нам завжди є про що поговорити після важкого робочого дня, давайте, друзі – говорять один до одного – про що поговоримо сьогодні? Про регбі чи про баб? В жопу регбі, заперечливо махає ластами частина менеджерів! Давайте про баб! Так, так, пожвавлюється решта менеджерів, давайте, давайте. І навіть ті, хто треться біля караоке пожвавлюються. І навіть ті, що відвалили в сортир, мчать назад, б’ючи ластами по підлозі. Ну, що, говоримо про баб? – ще раз перепитує тато-тюлень. Так-так, ще раз, вдруге за короткий час, пожвавлюються менеджери. І тоді тато-тюлень говорить до них так:

Йо, – говорить він, – йо, друзі, що ви мені говорите, які баби? – говорить він, про що ви кажете, я знаю про баб усе, і я можу вам розказати. Тому що я знаю про баб усе. І знаєте, чому я знаю про них усе? Тому що я дивлюсь на бабу і вже знаю, чого вона хоче, я завжди знаю, чого вона хоче. Йо! І ось зі мною трапляється така історія – заходжу я до сусіднього бару, я завжди знаю, чого я хочу, ви ж мене знаєте, і я підходжу до бармена і так кажу йому – йо, хлопче, мені як завжди, гаразд? Що – як завжди? – не розуміє цей молокосос. Ну, але мене таким не проймеш, я знаю що по чому в цьому житті. Я йому говорю, значить так, хлопче, мені як завжди мій улюблений крутий подвійний сандвіч із шинкою. Вау – завивають в один голос менеджери й захоплено б’ють ластами по підлозі. Ага, – продовжує він, – саме так, йо, ви ж мене знаєте, саме так. І тут цей ублюдок говорить мені – чоловіче, говорить, чоловіче, де це бачено, аби в стриптиз-барах давали сандвічі з шинкою? Але я знаю, що до чого, мене так просто не зіб’єш, я йому на це відповідаю, бачу, – кажу, – хлопче, що ти собі на умі, ну, що ж, хай буде, хай буде, думаєш ти найрозумніший, думаєш взяти мене ось так просто за яйця, думаєш, ти такий розумник, і тут до мене підходить баба… Баба! – завивають менеджери і нервово труться ластами, ага, баба! – переможно говорить тато, так-так, друзі, баба, ну ви мене знаєте, я таких не пропускаю, що, кицю, говорю, що ти робиш у цьому свинарнику? взагалі-то, – говорить вона, – я тут працюю, але якщо хочеш, можеш пригостити мене випивкою, що ж, кажу, ясно, що тут за порядки, бачу, мені мого сандвіча таки не принесуть, але гаразд, мала, що ти будеш? Пити буду, – говорить вона, і якщо ти не останній мудак, то заплатиш за мою випивку. Ну, мені двічі повторювати не треба, я говорю бармену, хлопче, кажу, чорт тебе забирай, зроби все, як хоче моя дівчинка, ок? Ок, – каже цей ублюдок, ок, і говорить до неї – тобі шо, каже, Маня, знову водяри? Водяри, – захлинаються від захвату менеджери. Ага – водяри. Саме так. І ось я дивлюся як цей ублюдок крутиться навколо моєї дівчинки і говорю, що, мала, було б непогано пересісти. І ось ми пересідаємо і вона мені говорить: ти, – каже вона, – я бачу, добрий тато, ага, – говорю, – йо, ти мене ще не знаєш, і тоді вона торкається мого ласта. О!о!о! – заводяться менеджери. Так-так – торкається мого ласта і її рука рухається все нижче і нижче. Нижче! Нижче! – скандують менеджери. Так – все нижче і нижче, і коли вже нижче просто немає куди. Немає? – захлинаються менеджери. Так, коли нижче вже немає куди, вона раптом підіймає голову і каже – слухай, каже вона, – у тебе що – взагалі ніколи не стоїть? А!а!а! – відчайдушно й захоплено стогнуть менеджери. І ось це моя історія про баб, друзі! – переможно вигукує тато-тюлень, і тут уже всі менеджери середньої ланки підриваються зі своїх місць і кидаються хто до бару за новою випивкою, хто до караоке, бити ластами, а хто просто біжить до сортиру, не витримуючи цього безкінечного і всеосяжного кайфу, і починає насипати просто на рукомийнику довгі безкінечні білосніжні дороги і рухається цими дорогами, втягуючи в себе магічні кристали важкого робочого дня, і останнім вбігає зовсім юний менеджер, син полку середньої ланки, і він теж ляскає своїми ручками, своїми ластами-недоростками і кричить – і мені, друзі-менеджери, і мені, мені теж дайте, але йому говорять – пішов в жопу, чувак, на сьогодні все, всі дороги закриті, ні! – кричить він, – ні! як же це, я ж теж слухав цю історію про баб, мене зараз просто розірве, дайте хоч щось. І тоді старий-мудрий тюлень висипає щось зі своєї кишені і говорить – давай, синку, спробуй оце-о, воно тебе вставить. Що це? – лякається син полку. Порошок, – говорить тюлень. Який порошок? – перепитує син полку. Пральний. Давай, синку, це твій перший пральний порошок. Зараз тебе порве. Син полку підходить до рукомийника і думає – зараз мене порве. І менеджери дивляться на нього, прикрившись ластами, і думають – о, зараз його порве, його порве. І старий-мудрий тюлень-підарас, підштовхує його до рукомийника і ніжно шепоче, давай, бебі, давай – зараз тебе порве. І він схиляється над рукомийником і різко втягує в себе все, що бачить.
І тут його рве.    

І ось домогосподарка приходить у відділ соціальної допомоги і думає: ох, – думає, – я самотня  вагітна домогосподарка, на що я можу розраховувати? Ясна річ, мені ніхто не допоможе, я не отримаю жодної такої соціальної допомоги, хто б мені її надав – цю соціальну допомогу, всі двері для мене зачинено і кожен клерк думає лише, як мене урити. І тут вона бачить його, ох, думає, ну, так, звичайно, хіба що цей симпатичний молодий клерк зможе мені допомогти, видно що система ще не вичавила з нього рештки людяного, схоже, в ньому ще лишилось щось живе, можливо, у нього теж є мама, можливо, вона теж колись була вагітна, ну, ясно – вона напевно колись була вагітна, цим ось недоноском, до нього я і піду. І вона підходить до нього і каже – ох, синку, тебе мені сам бог послав. Хто послав? – не розуміє клерк. Так-так, синку, я ж то знаю, саме тебе мені й треба. Адже у тебе теж є мама. Мама? – не розуміє клерк. Ну, так, добре, говорить домогосподарка, я тобі як рідному скажу – я домогосподарка, самотня вагітна домогосподарка, розумієш, синку, і я припхалась сюди не просто так, а за своєю соціальною допомогою, і  якщо ти, недоноску, тут сидиш, то очевидно тобі й відповідати за соціальну допомогу самотнім вагітним домогосподаркам. А він їй на це і говорить: значить так, мем, все зрозуміло, давайте будемо вирішувати вашу проблему. Ось, синку, – каже вона, – тебе мені точно сам бог послав. Мем, – відповідає він на це, – ніхто мене нікуди не слав, давайте так, мем, давайте домовимось відразу – ніхто мене нікуди не слав. Гаразд? Гаразд, – говорить вона незадоволено. То як там із моєю соціальною допомогою? Значить так, – говорить клерк, – із допомогою. Давайте будемо вирішувати вашу проблему. Давайте, – погоджується вона. Давайте, – говорить він. Ну, давайте, – не заперечує вона. Значить так, – говорить він, – значить ви – самотня вагітна домогосподарка? Самотня, синку, – відказує вона. І ви прийшли у наш відділ? – продовжує він. Прийшла, синку, – відказує вона. І вам потрібна соціальна допомога? – уточнює він про всяк випадок. Єс, синку, єс, – підтакує вона, – соціальна допомога. А ми не дамо вам соціальної допомоги, – говорить він і виходить з кабінету. Фак, – говорить вона і виходить слідом за ним.

І ось він нервово заходить в сортир, сука, думає, во сука, самотня вагітна сука, як же вона мене дістала, як же вони всі мене дістали, своєю соціальною допомогою, просто дістали, всі ці самотні вагітні домогосподарки. В мене теж була мама і вона теж, очевидно, була вагітна, ну, ясно, що була, раз я зараз тут сиджу з рулоном у руці, ясно що була вагітна, і що – вона ходила просила соціальної допомоги? Так, ходила! І що – їй хтось дав? Так – дали! І нічого мене тепер діставати своєю допомогою, теж мені вагітна, – говорить він і починає мити руки, – вагітна, таке враження що вона збирається народити Елвіса Преслі. Сука, де мило? – він дивиться по кімнаті, – я хоча б руки помити можу, сука? Де мило? Або хоча б пральний порошок. І він раптом згадує вчорашній порошок.
І тут його знову рве.   

Як зберегти родинний затишок

Кожна домогосподарка хоче стати мамою Елвіса. Громадянський статус мами Елвіса сам по собі дає значні переваги. Насамперед, проблема соціальної адаптації. Система пасує перед мамою Елвіса. Домогосподарка приходить до свого кредитного банку і говорить – ок, говорить вона, я мама Елвіса, де я можу побачити керівника департаменту по зв’язках із громадськістю? Значить так, синку, говорить вона начальнику департаменту, слухай мене уважно – я стара самотня домогосподарка, можливо, щось у своєму житті я робила не так, можливо, я не надто включена в боротьбу, але чорт забирай, синку, мій Елвіс, мій малий, він знає що робить, і ось що я вам скажу – такої срані як у вашому кредитному банку я давно не бачила. А я в своєму житті, до народження Елвіса, ясна річ, бачила стільки срані, що ти собі уявити не можеш. І з цими словами вона лишає начальника департаменту сам на сам із проблемами самоідентифікації. Мама Елвіса приходить на біржу й говорить – ох, говорить, і тут те саме, і тут та сама срань, послухайте, кричить вона брокерам і маклерам, ви – сучі діти, я мама Елвіса і щоб я здохла, якщо я бачила де-небудь таких лазерів, таких мудозвонів, як ви! Що ви, мем, намагаються врятувати ситуацію маклери, ми цілком нормальні чуваки, ми знаємо вашого Елвіса, що за проблема, мем? Проблема в тому, говорить їм мама Елвіса, що ви мудозвони, і чорт мене забирай, якщо я зараз говорю неправду. Просто хотіла вам це сказати: ви – мудозвони, нічого особистого.

Елвіс приходить для того, аби вирішити проблему із твоєю страховкою. Елвіс говорить тобі: капіталізм не здатен відібрати у нас головне – наше почуття самоорганізації. І солідарності. Моя мама, говорить Елвіс, проста самотня домогосподарка, навчила мене головному – система завжди тримає руку на крані! Система завжди контролює рівень газу в твоєму трубопроводі. В той час, як ти борешся за своє виживання, вона перекриває клапани. В той час, як ти намагаєшся зробити щось зі своєю страховкою, вона регулює силу напруги. В той самий час, як ти займаєшся самоорганізацією, система тримає свою руку на цьому чортовому крані. І коли вона тримає одну руку на крані, знаєте, що вона робить іншою рукою, ви знаєте, що в цей час вона робить іншою рукою? Ні? А ви хочете про це дізнатись? Так. Напевне хочете? Так, ми хочемо. Скажіть – ми хочемо знати, що система робить іншою рукою в той час, як однією перекриває нам кран. Ми хочемо знати, що система робить іншою рукою в той час, як іншою перекриває нам кран. Іншою рукою вона дрочить!

Мама Елвіса приходить додому, знаходить серед кімнати купу порожніх банок з-під пива, знаходить у ванній самого Елвіса, який спить у теплій воді, знаходить його гаманець, його ковбойські чоботи, його засраний екологічно-чистий одяг, весь у крові й кишках молодих менеджерів і рекламних агентів, ох, Елвісе, говорить вона, – мій безтурботний малий, мій несамовитий Елвісе, в білому одязі й армійській спідній білизні, мій улюбленець, сонце мого життя, що ж ти так нахуячився, Елвісе, що ж ти так набрався, що спиш тепер просто у ванні, просто у своїй армійській спідній білизні. Ох, Елвісе, говорить вона – система бореться з нами всіма можливими способами, система знає наші слабкі місця. Все вірно, Елвісе, система – це справжній дворукий бандит, і доки одну свою руку вона тримає на крані, іншою рукою вона дрочить. Причому дрочить вона, Елвісе, тобі.

Як відмовити рекламному агенту

Агент приходить додому до домогосподарки і думає: сучка, – думає він, сучка, ось вона сидить собі  вдома, зачинилась, думає кинути мене, як же, думає – де цей агент, зараз я його кину, зараз він у мене вигребе, я добре приготувалась, зараз я його обов’язково кину, тільки зайду до неї, відразу ж почне мене кидати, почне говорити про соціальні служби, про страховку, про чоловіків, почне грузити мене своїми чоловіками, вона думає, якщо я рекламний агент, значить, мені можна розповідати про своїх чоловіків, я знаю цих сучок, я знаю про що вона буде говорити, про своїх чоловіків, або про порошок, так-так, точно – про порошок, вони всі думають про порошок, про пральний порошок, пральний порошок – цей кокаїн для домогосподарок, щуряча отрута для їхніх чоловіків, вона думає мене легко кинути, їй насрати що я вже підв’язав із наркотою, що я вже три місяці як чистий, їй, сучці, на це насрати, зараз почне грузити мене своїм порошком, своїми чоловіками, почне говорити мені про соціальні служби, а те що я три місяці чистий – їй насрати, ясно, це вам не пральний порошок, і не соціальні служби, які вже тут соціальні служби, три місяці, ти розумієш, три місяці, що ти мені втираєш про свій порошок, думаєш лише як мене кинути, ага, давай, я син пілота бомбардувальника, мій тато був пілотом бомбардувальника, щоби ти знала, тому давай, що тут у тебе за адреса, курва, де мої окуляри, де мій кейс, де мої таблетки.

І коли він підходить до її дверей, вона думає – ох, думає вона, добре що сьогодні немає цього навіженого рекламного агента, який жах, думає вона – минулого разу він намагався продати мені вогнегасники, говорить, мем, такі вогнегасники, просто диво, а не вогнегасники, беріть одразу три, ні – краще чотири, ні – говорю я, для чого мені вогнегасники, два – насідає він, беріть хоча б два, мем, не потрібні мені вогнегасники – говорю, я довіряю соціальним службам, ось – каже він, ага – каже, значить, соціальним службам? я – каже він, вже третій місяць на цій роботі і не говоріть мені цих дурниць про соціальні служби, мій тато – каже, – пілот бомбардувальника, – і той завжди брав із собою пару вогнегасників, пару? – не повірила я, так – каже, пару, два, завжди брав із собою на бойові вильоти два вогнегасники, господи – говорю, навіщо ж йому два? другий – каже він – для протипожежної безпеки. і що тепер?

І ось він дзвонить у двері, і каже – йо, мем, каже він, добре, що я вас застав, на вулиці, знаєте, таке робиться, третій місяць – таке робиться, я навіть не знаю, що думати, добре виглядаєте, синку – говорить вона йому на це, я не добре виглядаю, у мене токсикоз, вітаю вас – каже він, вітаю, і з цієї нагоди пропоную вам купити нашу новинку, я знаю, всі перестали довіряти нормальній якості, всі намагаються кинути нас – людей, які дбають про ваш добробут, всі перестраховуються і довіряють лише цим чортовим соціальним службам і думають лише про свій чортів траханий порошок, про цей порошок, я вам таке скажу, мем – цей порошок, чортів траханий порошок, його вже дівати нікуди, ну, що ви з ним будете робити, не вогнегасники ж ви ним заряджати будете, пральним порошком, а, мем?

Але вона йому на це говорить, послухай, говорить, синку, я самотня вагітна домогосподарка, у мене все є, я купила собі вогнегасник, ось він, червоний, в кутку, бачиш, давай, синку, йди собі з богом, мені не потрібна ваша новинка, знаю я ваші новинки, знову або тостери перегорілі або масажери які-небудь, мені не потрібні масажери – у мене все є, плюс у мене токсикоз, тому бачити тебе, синку, мені зараз просто неприємно, що тут скажеш?

А він їй на це відповідає: окей, мем, зрозуміло, все ясно, мем, тостери вам непотрібні, я розумію – для чого вагітній домогосподарці тостери, правильно?
Правильно, – каже вона.
І навіщо їй масажери з її токсикозом, правильно? – насідає він.
Так, синку, так.
А як щодо вогнегасників?
В кутку, червоний.
Вам би лише порошку побільше, правильно?
Синку, – нервує вона, – якого порошку, іди собі з богом.
Йо, мем, – продовжує він, – ну, ясно якого: прального порошку, вам же крім нього нічого не треба, правильно?
Синку, – просить вона...
І те, що я третій місяць уже чистий, вам просто ні до чого, правильно? Вам це просто нецікаво, з вашим порошком, правда ж, мем? Те, що мій тато, пілот бомбардувальника, означував, як кризу соціальних комунікацій – вам це просто нецікаво, правильно?
Синку, – питає вона, – а ти справді чистий?
Мем, – продовжує він, – послухайте, мем, я знаю, що у вас в голові – порошок, цей чортів траханий порошок, пральний порошок для вашої безрозмірної пральної машини, для цієї корови вашого побуту, великої рогатої худоби постіндустріального суспільства. Пральна машина, яку ви годуєте жертовною кров’ю розтерзаних кроликів, машина, яку ви обклеюєте порнолистівками, яку ви обписуєте фашистськими гаслами – це вона приходить вночі до вас у спальню і тривожно стогне над вами, це вона знищує ваші запаси прального порошку, це вона викидає зі свого нутра рештки домашніх тварин і ваш пошматований одяг. Ага, мем, саме так – пральна машина, цей електричний стілець для мідл-класу, вона убиває вас своєю чорною енергетикою, пробиває ваші чакри, ви знаєте, мем, що вона робить, коли ви засинаєте? Спитайте, спитайте у мене, що вона робить, коли ви засинаєте, мем.

Ні, кричить вона йому, тільки не пральна машина, не чіпай її, тільки не вона.

Йо, мем, – насідає він, – як це – не вона? Саме вона, хто ж іще. Для кого ви купуєте весь цей пральний порошок?

Тільки не пральна машина, – плаче вона.

Коробки, великі картонні коробки з порошком усередині. Мішки порошку, цілі мішки порошку, для кого ви це купуєте, скажіть, мем?

Ні, – просить вона. – ні.

Заради світлої пам’яті мого тата, пілота-бомбардувальника, скажіть, мем.

О, тільки не це, – стогне вона.

Скажіть, скажіть мені, мем, що ви з ним робите, куди ви його діваєте, весь цей чортів траханий порошок?!

Але я не купую прального порошку! – кричить вона.

Як не купуєте? – раптом зупиняється він.

Не купую! – ридає вона. – І ніколи не купувала! Ніколи! Жодного прального порошку!!!

Тоді хто, хто купує весь цей чортів траханий пральний порошок? Хто? Я? Я, мем, уже три місяці не купую собі порошку, тому що я чистий, три місяці чистий, і горіти вам у пеклі, мем, разом із вашою пральною машиною, горіти вам у пеклі! – каже він, і вибігає на вулицю.

Ні! – кричить вона йому навздогін, – тільки не в пеклі!

Саме в пеклі! – відповідає він.

Тільки не в пеклі! – розпачливо кричить вона йому.

В пеклі! – відповідає він із пекла.

Є, є, – думає він, – ось так ми працюємо з постійними клієнтами, ось так ми підтримуємо корпорацію, хай наступного разу знає, як розмовляти з нашими рекламними агентами, я її наскрізь бачу, аякже, хотіла мене кинути, бач що надумала, порошок, говорить, пральний порошок, так ніби я не знаю що в неї на умі, аякже, аякже, корпорація мені платить за мою роботу, я знаю всі ці історії про страховки і соціальну службу, третій місяць, третій місяць чистий, третій місяць, ще чотири і кінець реабілітаційного курсу, і я їбав…

Я знаю, – думає вона, – я знаю, чого вони від мене хочуть. Вони стоять під дверима ванної кімнати, коли я беру душ, стоять і слухають, як вода стікає по моєму животу, вони приходять ремонтувати мою пральну машину і вставляють у неї жучки й датчики, вони підслуховують рівний розмірений шум її двигуна, вони хочуть зупинити це безстрашне серце моєї пральної машини, ось чого вони хочуть. Коли мій син виросте і стане справжнім Елвісом, він буде носити білосніжний екологічно-чистий одяг, він вийме з мого серця всі скалки, він зробить так, що трояндові пелюстки лежатимуть у моїх кишенях, і навколо не буде нічого, лише білий-білий сніг, і білі-білі квіти, і ще цей білий-білий, чортів траханий порошок.

Як харчуватися в супермаркетах

І тоді директор фабрики, яка виготовляє екологічно-чисті памперси, говорить – нічого, вона все одно не зможе відмовитись від наших послуг, наш бізнес побудований таким чином, що жодна суча домогосподарка не зможе врешті обійтись без наших чортових памперсів, рано чи пізно вона прийде за ними, прийде до великих прозорих супермаркетів, наповнених нашими памперсами – найкращими на ринку, рано чи пізно вона все одно за ними прийде. І знаєте чому? Чому? – питається рада директорів.

Тому що система завжди тримає руку на крані. В той час, як ти займаєшся своєю самотністю, вона вміло регулює клапани. В той час, як ти намагаєшся зробити щось зі своєю вагітністю, вона підвищує силу напруги. В той самий час, як ти займаєшся домашнім господарством, система тримає свою руку на цьому невидимому крані. І коли вона тримає одну руку на крані, знаєте, що вона робить іншою рукою? Ви знаєте, що в цей час вона робить іншою рукою? Ні, – відповідає рада директорів, – ми не знаємо. А ви хочете про це дізнатись? Так, – відповідає рада директорів, – ми хочемо. Ви напевно хочете? Так, – офіційно повідомляє рада директорів, – ми напевно хочемо. Скажіть – ми хочемо знати, що система робить іншою рукою в той час, як однією перекриває нам кран, – закликає їх директор. Ми хочемо знати, – повторює за ним рада директорів, – що система робить іншою рукою в той час, як іншою перекриває нам кран. То що, як ви думаєте? – питається директор. Дрочить? – несміливо робить припущення рада директорів. – Дрочить Елвісу? В цей час, – говорить директор, – іншою рукою вона перекриває інший кран. Тому що насправді кранів два, просто про другий кран мало хто знає. А насправді їх два. І цей другий кран – наша з вами беззахисність. Доки система одним краном контролює твоє життя, другим краном вона контролює твою смерть. Саме тому ми настільки залежні одне від одного, саме тому так чи інакше кожна вагітна домогосподарка рано чи пізно прийде до супермаркета купувати наші чортові памперси. Тому що так чи інакше ми залежні від неї не менше, ніж вона залежна від нас. І не розуміти цього не може жодна домогосподарка, хоч би якою самотньою і вагітною вона не була.

Після цього вони отримують новий транш.

Як убити всіх

Йо, синку, давай, підіймайся, саме час поговорити серйозно.
Хто ви?
Ми друзі, синку, ми твої друзі, йо.
Які друзі?
Вірні друзі. Послухай, синку, час думати про майбутнє. Ти думаєш про майбутнє?
Так, думаю.
І що ти, синку, про нього думаєш?
Я думаю про нього тільки хороше.
Молодець, синку, це ти добре придумав – думати про майбутнє тільки хороше. І як ти думаєш – які в тебе шанси?
Ну, я не знаю, потрібно в мами спитати.
Мама спить.
Так.
То ми тобі скажемо, синку. Ми – твої друзі. Твоя мама, синку – самотня вагітна домогосподарка. Причому вагітна вона тобою. І час би вже подумати про своє майбутнє. І тут приходимо ми, йо – твої вірні друзі. Якщо ти маєш справу з нами, ми беремо на себе всі видатки, розумієш? Ми пропонуємо тобі умови, які тобі не запропонує ніхто. Ким ти хочеш бути?
Домогосподаркою.
Синку, як ти думаєш – які в тебе шанси?
Ну, я не знаю.
Ми знаємо. Давай так, синку – домогосподаркою ти станеш наступного разу. А ми тебе зробимо Елвісом. Хочеш стати Елвісом?
А ви можете зробити мене домогосподаркою?
Синку, послухай нас, те що ми пропонуємо, має тебе зацікавити. Ми зробимо тебе справжнім Елвісом, справжнім Елвісом у білому костюмі з діамантами. Ти будеш ходити в екологічно-чистому одязі, ти будеш носити армійську спідню білизну, ти виймеш усі скалки з сердець наших матерів. Ну, то що – по руках?
Добре, а як же мама?
Мама спить.
Давайте її розбудимо. Всі разом.
Думаємо, не варто. Твоя мама, синку, не хоче бачити очевидних речей. Вона захищає тебе від твоїх вірних друзів, себто від нас. Вона ховає тебе в своєму животі, ніби ви кенгуру, але ж ти не кенгуру, правильно, ти Елвіс.
Так, я не кенгуру.
Ось бачиш. Твоя мама не розуміє очевидних речей – нас все одно не можна позбутись, рано чи пізно вона прийде до нас, прийде до наших офісів і супермаркетів, прийде домовлятись про твоє майбутнє, прийде його влаштовувати, прийде просити соціальної допомоги. Вона не розуміє, що незалежно від того, хоче вона того чи ні, незалежно від того, чи хочемо цього ми, ми не можемо один без одного, ми в системі, синку, це як у випадку з тобою – ось ми знайшли тебе, ось ми розмовляємо з тобою, про щось говоримо, і вся різниця між нами лише в тому, з якого боку маминого живота ми знаходимось.
А мама про це знає?
Мама, синку, знає про все.
Добре. Скільки?
Ось, це інша річ. Десять.
Скільки?
Десять. Десять баксів.
Добре – п’ять тепер, п’ять після народження.
Доволі неоднозначне рішення, враховуючи твоє становище.
У мене нормальне становище, чуваки. Або так, або йдіть в жопу.

І тут вони про щось шепочуться.

Добре, синку, добре, ось п’ятірка, ми її лишаємо твоїй мамі, хай забере, коли прокинеться. Тільки ж не підведи нас.
Все?
Все-все. Ти хороший син своєї мами.
Побачимося в пеклі, ублюдки.

І коли він далі плаває в маминому домогосподарському животі, то думає собі так:

Гаразд, – думає він, – це навіть добре. Незабаром я народжусь і почну рости. Коли я виросту у мене буде багато вірних друзів. Вони допоможуть мені стати на ноги, вони візьмуть на себе всі видатки і залагодять усі нюанси цієї справи. Я стану справжнім Елвісом, справжнім червоним Елвісом, у мене буде екологічно-чистий білий костюм із діамантами, а під ним армійська спідня білизна, можливо теж із діамантами. І вже коли я стану справжнім червоним Елвісом, я витягну всі скалки з сердець наших матерів і з серця своєї мами насамперед, і навколо мене завжди будуть крутитися менеджери і  рекламні агенти, працівники муніципалітету і клерки, директори фабрик і власники барів. І всі будуть мене любити і підтримувати, тому що я буду їхнім Елвісом. І мама буде пишатись мною, навіть попри те, що ми рідко будемо бачитись і мої менеджери і рекламні агенти не пускатимуть її до мене, вона все одно буде мною пишатись, вона розглядатиме здалеку мій костюм і говоритиме: ох, Елвісе, – говоритиме вона,  – мій безтурботний малий, мій несамовитий Елвісе, мій улюбленець, сонце мого життя, система бореться з кожним із нас, система знає наші слабкі місця, все вірно, Елвісе, але є один момент: з кожним із нас система бореться по-своєму, і коли одним вона перекриває кран, то тобі, мій Елвісе, вона дрочить. Причому дрочить обома руками.

І тоді я покличу всіх своїх менеджерів і рекламних агентів, усіх працівників муніципалітету і клерків, усіх знайомих директорів фабрик і власників барів, і зберу їх усіх на незабутню корпоративну вечірку.
А потім я їх всіх уб’ю.

рейтинг:
4.4
 
(5)
Количество просмотров: 41310 перепост!

комментариев: 0

Введите код с картинки
Image CAPTCHA

реклама



наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode