шо нового

Карма-консалтинг (уривок)
 
02:13/06.05.2012

Тарас Антипович (м. Київ)


Від автора: Це уривок моєї нової книги, яка має назву «Карма-консалтинг». Оповідь ведеться від імені працівника однієї захалявної піар-контори. Він не досяг особливих успіхів, але фантазує про них на повну силу. Згадуваний у тексті Жора — його начальник.

(…)
Мені завжди було цікаво, як помирають олігархи. В Україні вони ще не вмирали природним шляхом. Все життя брешуть, крадуть, у декого руки в крові. І ніяк не помирають власними силами. Рано чи пізно цей процес мусить початися. І ми з Жорою маємо бути готові. Треба запропонувати новий вид передсмертних послуг для старих капіталістів. Головне — точно вибрати час, коли, стоячи однією ногою в могилі, вони перестануть рахувати бабло, послаблять хватку. І тоді нагодимося ми.
Фірму треба назвати по¬дурному, але з потойбічною алюзією. Перше слово — «карма». Воно незрозуміле, зате на слуху. Всі чули, але не потрудилися дізнатися точне значення. Воно із вищих сфер. Це відчувають, але не більше. Друге слово має гармоніювати з першим і водночас натякати на вид послуг. Карма¬поліс. Ні, це пісня Radiohead. Карма¬продакшн. Ні, натяк на виробничий процес нам не потрібен. Ми ж нічого не виробляємо. Ми торгуємо повітрям. Це щось типу карма­консалтингу. О! «Карма¬консалтинг» — так ми і назвемося.
Ми маємо зіграти на передсмертних емоціях олігархів, як на баяні — нахабно і голосно. Коли за крок від могили їх прошибе страх і жаль, тоді ми з’явимось і простягнемо їм небезплатну руку допомоги. Ми скажемо:
— Ви нагрішили поверх міри, ви загидили собою білий світ, вам у пеклі горіти, як мерзенному бадиллю. Але у нас є рішення! Є тут деякий креативний досвід. Є антикризовий концепт… Ні, ми не будемо рятувати ваші активи. Хай їх міль жере і ваші діти з внуками (ця гнила і розбещена потолоч). Але ми можемо відпіарити вашу карму перед Господом. Ми спробуємо створити їй ліпший імідж у вищих світах. Саме задля цього з нами працюють кращі священики всіх релігій, конфесій і сект (з тоталітарними включно), йоги, лами, шамани, екстрасенси, шептуни, філіппінські знахарі, ворожки і медіуми. За ваші гроші вони — кожен згідно зі своєю методикою — спробують підняти вашу душевну ліквідність, підвищити котирування вашого духу.
Прямо так і сказати — «котирування духу». Треба задля ефектності змішувати докупи всяку езотерику, практичну психологію, Веди, Тору, Авесту, буддизм і пофігізм, іслам і синтоїзм, науковий атеїзм і християнство, макроекономіку і маскультуру. Щоб ніхто не сумнівався, що ми ґрунтовно підходимо, що ми вже пожерли й висрали всі можливі мізки.
Ми розішлемо їм концепцію. А потім скажемо прямо:
— Карма¬консалтинг — єдине, чого ви досі не мали за свої великі й дурні гроші. Пам’ятайте: невидиме цінніше за видиме. Невидиме — це те, на чому не варто економити. Тим більше, що вам у видимому світі недовго лишилось. Наші двері відчинені. Тож казнокради і клоуни, педофіли й любі друзі, митники і фарисеї, олімпійці¬наркоторговці, гонщики по трупах, пастори фінансових пірамід, жерці діамантових унітазів — всі сюди! Прийдіть, заплатіть і чекайте невидимих дарів. Прощення чекайте, падли! Прощення! Ми з Жорою його не гарантуєм, але вам залишається платити і сподіватися. Платіть за тонку ниточку надії! Платіть і плачте, іроди! Не вставайте з колін! Підповзайте по одному, на пузі! З чемоданами грошей! Я сказав — на пузі, гади!
Я, звичайно, схильний до гіперболізації. Усе насправді буде зовсім інакше. Ніхто з них не прийде до нас, доведеться самим проситися. Я не піду. Я нервовий. Хай Жора йде. Він — природжений дипломат. Опецьок із айподом. Пасинок Глобальної Імітації. Жора схожий на дорослого купідона, притрушеного золотою пудрою розтління.
Стосунки з клієнтом у нашому ділі базуються на взаємній недовірі та зневазі. Тому тут конче необхідне чуття такту й міри. Надто коли йдеться про переговори з олігархією. У Жори це є. Хоча «штовхнути» такий безпрецедентний піар¬проект навіть йому буде складно.
Брати Сюр, лежачи в кондиціонованих саркофагах, відразу пошлють його, подарувавши на пам’ять футбольний м’яч зі своїми автографами.
Риня Шахтарський вислухає, а потім, не прибираючи з обличчя кисневої маски, погрозливо вкаже на золоту бейсбольну биту, що стоятиме коло його ложа.
Ізя Голомийський демонстративно вимкне свій слуховий апарат, чхне, трясучи своїми обвислими, як у бульдога, щоками, й від’їде у пурпурові покої в автоматизованому кріслі¬качалці.
Педро Порошок, маразматично посміхаючись, прийме Жору за свого прислужника, обіпреться об нього фамільярно, скине халат і голяка пірне в басейн із шоколадом, щоб злитися з цією тягучою масою навіки.
Димний Фіря, чиї хороми смертельно просмерділися газом, не впустить Жору навіть на поріг (в його ж таки, Жориних, інтересах) і на прощання одіозно пердне у свій віп­домофон.
І лише Піня Труборіз — естет і меценат, — лежачи серед картин Давида Бурлюка в нічному ковпаку, із сумною поволокою на оці простягне Жорі свою висхлу маленьку руку.
«Дакладивайтє», — скаже Піня по¬старечому, іронічно.
«Карма¬консалтинг пропонує Вам метафізичні послуги, — стишить голос Жора, — Ми піаримо вже не Вас, а Вашу карму. Ми спрямовуємо силу молитов і медитацій на ексклюзивне розширення того славнозвісного вушка голки, крізь яке так тяжко пролізти верблюдові. Розумієте?»
«Да, я відєл вашу канцепцию. А пачєму ви рєшилі, што моя карма плохая?»
«Ну, вона у всіх погана в цих краях, особливо у мільярдерів. Ухиляння від сплати податків, недобросовісна конкуренція, шлюб із розрахунку…»
«Дастатачна… А сколька стоят еті ваши услуґі?»
«Стандартний пакет — п’ятсот тисяч умовних одиниць. Це карма під ключ».
«В смислє?» — поведе кошлатою бровою Піня Труборіз.
«Тобто ми супроводжуємо клієнта і до смерті, і після — протягом сорока днів, поки душа не відлетить».
«А какави ґарантії успєха?»
«Жодних гарантій. Але запевняю: досі ніхто не жалівся. Я ж сказав — це метафізичні послуги. Ми там не були. Це Ви там скоро будете, тоді й матимете нагоду оцінити нашу результативність. На нинішньому етапі все це справа віри і довіри».
По цих словах Піня скептично огляне Жору з ніг до голови, складе руки замком на животі, повільно вертячи великими пальцями. Повисне колюча пауза, від якої Жора спробує порятуватися чистим блефом.
«Між іншим, брати Сюр замовили у нас по стандартному пакету. З Ізею Голомийським домовлятися складно, він останнім часом втратив слух. Фіря теж не в дусі. Солодкий Педро, на жаль, не встиг скористатися можливостями консалтингу і відчалив у свій шоколадний Стікс із кармою нижче плінтуса. Зате Риня Шахтарський не обмежився стандартом, і ми розробили для нього додаткову програму…» — тут Жора має інтригуюче замовкнути, так наче йому не дуже хочеться розкривати всі професійні фішки.
«І што ета за праґрамма?» — з удаваною байдужістю кине Піня Труборіз.
«Тільки між нами, — по¬змовницьки підморгне Жора. — Є у нас алхіміки і тому подібні народні умільці… За бажанням клієнта вони можуть спробувати перевести матеріальні цінності у вищу матерію. Мова не про гроші. Їх туди ніяк не забереш, бо вони — не більш ніж безликий універсальний еквівалент. Йдеться про душі реальних речей (або ідеї речей, якщо хочете). От їх клієнт може забрати з собою до потойбіччя. Це теорія, але, погодьтеся, будь¬яка реальність починається з теорії. Згідно з вірою збувається, як то кажуть. От. Тільки між нами… Риня хоче взяти з собою золоту бейсбольну биту! Ну, як образ бізнесу дев’яностих».
«Панімаю… Я тоже хатєл би взять с сабой…» — задумається про щось Піня.
«Трубу?» — випалить Жора, наче рибалка, що підсікає рибу, яка клюнула.
«Да нєт. Єсть у мєня калєкция ґалстукаф, каториє я нікаґда нє насіл», — замріяно вимовить Піня.
«А скільки їх у колекції?»
«Окала чєтирьохсот».
«Ну, це складне завдання», — почеше бороду Жора.
«А ф чом труднасть?»
«В обсягу робіт. Одна річ — одна душа. Речі ж колективної душі не мають. Одне діло одухотворити бейсбольну биту, а зовсім інше — чотириста краваток. Хоча бита має поганий символічний бекграунд — на неї треба значно більше вібрацій. А краватки неношені, енергетично чисті…»
«Цена — нє вапрос…» — недвозначно натякне Піня.
«Ну, нехай по тисячі ує за кожен екземпляр… Буде чотириста. Та ще зверху сто тисяч на технічну підтримку фронту робіт — довеземо шаманів­канібалів з Африки, вудуїстів із Гаїті. Ці специ з речами добре працюють, хоча з людьми можуть і дров наламати. Контроль потрібен жорсткий… Отож, стандартний пакет — п’ятсот «кусків», плюс ваша додаткова програма на одухотворення краваток — ще п’ятсот. Значиться, «лимон» за все».
«А што же будєт с рєальнимі ґалстукамі послє… маніпуляций вудуістаф?» — лукаво примружиться Труборіз.
«О, так, забув Вас попередити. Колекція буде кремована за строгою церемонією. Все згорить, перетвориться на попіл. Зрозумійте правильно — ніхто не налаштований псувати Ваше цінне майно. Але річ повинна померти в земному вимірі, щоб її дух вивільнився для життя вічного. Там Вас чекатимуть ідеї краваток, то яка Вам різниця…»
Жора замовкне, почувши якийсь різкий звук. То Піня Труборіз затрясеться від реготу. Затремтить і все ліжко, на якому він лежатиме в цю мить. Челядь Піні позбігається й оторопіло обступить старого олігарха, що нестримно фонтануватиме своїм висушеним нездоровим сміхом. Сміх той перейде в кашель, і з кожним спазмом Піня буде махати рукою, даючи знати, що все нормально, все зараз мине. Це триватиме доволі довго. Нарешті заспокоївшись, Піня Труборіз підкличе до себе помічника з фінансових питань і вкаже йому пальцем на Жору:
«Етат шут поднял мнє настраєніє. Видай єму дєньгі».
Ось так ми з Жорою й заробимо перший мільйон.
(…)

Про автора:
Тарас Антипович народився 10 липня 1978 року. Закінчив факультет журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка. Працював за фахом у різних періодичних виданнях. Автор кількох виданих прозових книг — «Мізерія» (2007), «Тіло і доля» (2008), «Хронос» (2011), а також низки оповідань, що виходили в літературних часописах. Живе в Києві.

рейтинг:
3.4
 
(5)
Количество просмотров: 19968 перепост!

комментариев: 0

Введите код с картинки
Image CAPTCHA

реклама



наши проекты

наши партнеры














теги

Купить сейчас

qrcode